Постанова

від 01.10.2019 по справі 910/17290/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/17290/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

та представників:

позивача: Метенко Т.І., Пилипенко В.М.,

відповідача: Печерний С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 (судді Козир Т.П., Тищенко А.І., Іоннікова І.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 (суддя Зеленіна Н.І.)

у справі № 910/17290/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом, в якому, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, просило суд зобов`язати Акціонерне товариство "Укртрансгаз ":

- здійснити остаточну алокацію місячних подач та відборів позивача при транспортуванні природного газу у листопаді місяці 2018 року, а саме - надходження природного газу до Газотранспортної системи України - 157 887,391тис.куб.м; передача (отримання) природного газу з Газотранспортної системи України (постачання споживачам по власних договорах та передача у віртуальній торговій точці) - 114 940,988 тис.куб.м, у відповідності до поданих позивачем Звіту про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за листопада 2018 року №2 від.12.12.2018 (Форма Док. - Ф8-Зв -а) та Комерційного звіту газовидобувного підприємства за листопад 2018 року №2 від 12.12.2018 (Форма Док. - Ф8-Зв -в);

- за результатами остаточної алокації місячних подач та відборів позивача при транспортуванні природного газу у листопаді місяці 2018 року підписати у двох примірниках акт наданих по договору транспортування природного газу №1512001003 від 23.12.2015 послуг за листопад 2018 року, в якому зазначити обсяг надходження природного газу до Газотранспортної системи України у листопаді 2018 року - 157 887,391тис.куб.м; обсяг передачі (отримання) природного газу з Газотранспортної системи України (постачання споживачам по власних договорах та передача у віртуальній торговій точці) у листопаді 2018 року - 114 940,988 тис.куб.м;

- за результатами остаточної алокації місячних подач та відборів позивача при транспортуванні природного газу у листопаді місяці 2018 року на виконання умов Договору зберігання (закачування, відбору) природного газу від 14.05.2018 №1805000459 додатково здійснити закачування до підземних сховищ природного газу, що належить позивачу, газ в обсязі 23262,195 тис.куб.м, який залишився не реалізованим за результатами газового місяця - листопада 2018 року;

- на підставі Договору зберігання (закачування, відбору) природного газу від 14.05.2018 №1805000459 підписати у двох примірниках Акт про рух природного газу у газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, відобразивши у ньому, що на рахунку зберігання позивача станом на кінець звітного місяця листопада 2018 року обліковується 89 949,554 тис. куб. м. природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, позов задоволено у повному обсязі.

Судами встановлено, що 23.12.2015 між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння", як замовником, та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (який в подальшому перейменований на Акціонерне товариство "Укртрансгаз"), як оператором, було укладено договір транспортування природного газу №1512001003 (далі - Договір транспортування).

Відповідно до п. 2.1 Договору транспортування оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених таким договором, а замовник сплачує оператору встановлену в договорі транспортування вартість послуг. Пунктом 2.3 Договору визначено наступні послуги, які надаються замовнику: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування). Згідно з п. 2.5 Договору транспортування приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності відповідачу здійснюються відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС). Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором транспортування, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6 Договору транспортування). Відповідно до п. 2.7 Договору транспортування оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором, протягом погоджених термінів. Згідно з п. 3.1 Договору транспортування оператор, зокрема, зобов`язаний своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника, відповідно до умов, встановлених Кодексом ГТС; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; оприлюднювати інформацію, що стосується прав позивача на розподіл потужності, впровадження системних обмежень у випадку аварій та перебоїв у функціонуванні газотранспортної системи, та іншу інформацію, що передбачена Кодексом ГТС; виконувати інші обов`язки, визначені Кодексом ГТС та чинним законодавством України; повідомляти замовника про зміну умов, які стали підставою для укладення вказаного Договору. За умовами п. 4.1 Договору транспортування замовник зобов`язаний дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом ГТС; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в договорі; повідомляти оператора, про зміну умов, які стали підставою для укладення Договору; забезпечити можливість цілодобового зв`язку оператора з представниками замовника, зазначеними у договорі. Відповідно до п. 4.2 Договору транспортування замовник має право, у тому числі, отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені Договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов`язань за цим Договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за договором транспортування, іншим суб`єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом ГТС та договором транспортування; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими договором транспортування та чинним законодавством України; у разі фізичного підключення до газотранспортної системи - на безперешкодний та безкоштовний доступ в порядку, визначеному Кодексом ГТС, на територію та земельну ділянку оператора, де розміщені місця відбору проб газу та/або комерційні вузли обліку газу, за якими здійснюється замовлення послуг. За умовами пункту 6.3 Договору транспортування надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до умов Договору транспортування та з дотриманням Розділу ХІ Кодексу ГТС позивач подавав відповідачу листи з номінаціями/реномінаціями (місячними номінаціями) та додатковими звітними документами на листопад 2018 року.

Також, позивачем, з метою формування відповідачем алокації по позивачу за листопад місяць, надані звітні документи від 07.12.2018, зокрема: звіт про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування №1 від 07.12.2018 та комерційний звіт газовидобувного підприємства за листопад 2018 року №1 від 07.12.2018.

У вказаних звітних документах визначено, що позивачем у листопаді 2018 року подано до ГТС України 157 316,839 тис.куб.м. природного газу, а споживачами та покупцями позивача із ГТС України одержано природного газу у розмірі 107 414,729 тис.куб.м.

У подальшому, 12.12.2018, позивач листом за №213/1-12/18 подав уточнені звітні дані по результатам листопада місяця 2018 року, а саме: Звіт про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за листопад 2018 року №2 від.12.12.2018; Комерційний звіт газовидобувного підприємства за листопад 2018 року №2 від 12.12.2018.

За результатом дослідження наявних у справі доказів судами встановлено, що загальний обсяг наданого позивачем природного газу у листопаді 2018 року до ГТС України становить 157 887,391 тис.куб.м, а отримано (протранспортовано) природний газ з ГТС України (постачання споживачам по власних договорах та передано у віртуальній торговій точці) в обсязі 114 940,988 тис.куб.м.

На підставі листів з номінаціями/реномінаціями (місячними номінаціями) та звітних документів судами встановлено, що у ГТС України за позивачем залишився нереалізований у листопаді 2018 року природний газ в обсязі 42 946,403 тис.куб.м.

Відповідно інформація відображена у п. 3 "Закачка природного газу в ПСГ" розділу ІІ "Передача природного газу" Звіту про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за листопада 2018 року №2 від.12.12.2018 (Форма Док. - Ф8-Зв -а).

Крім цього, судами з`ясовано, що 14.05.2018 між позивачем (замовником) та відповідачем (оператором) укладено договір зберігання (закачування, відбору) природного газу від 14.05.2018 № 1805000459 (далі - договір зберігання).

За договором зберігання відповідач надає позивачу послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу, у тому числі поміщеного в митний режим митного складу (надалі - послуги зберігання) шляхом надання позивачу доступу до потужності газосховища (газосховищ) на умовах, визначених у договорі зберігання, а позивач, як замовник, зобов`язується оплатити відповідачу вартість таких послуг на умовах договору зберігання, як то передбачено Розділом ІІ договору зберігання.

На підставі Кодексу газосховищ (далі - Кодекс ГС) та на виконання договору зберігання, у зв`язку із виникненням у позивача за результатами листопада 2018 року позитивного небалансу - нереалізованого газу в обсязі 42 946,403 тис.куб.м, відповідач, як оператор, повинен був здійснити закачування природного газу у вказаному обсязі до підземних газосховищ (ПГС).

Однак, за доводами позивача, вказана інформація не врахована відповідачем при здійсненні алокації по позивачу, як газовидобувному підприємству, по результатам листопада 2018 року.

Так, позивач вказує, що в порушення вимог Кодексу ГТС, відповідачем не здійснено балансування за результатами надходження та розподілу природного газу позивача послуг транспортування за результатами транспортування природного газу позивача у листопаді 2018 року на підставі звітних документів позивача, поданих відповідачу 12.12.2018, на думку позивача, свідчить неподання відповідачем, всупереч п.11.2 Договору, до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, двох примірників акту наданих послуг, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою відповідача.

При цьому, до підземних газосховищ за результатами листопада 2018 року відповідач повинен був закачати для зберігання 42 946,403 тис.куб.м. природного газу (різниця між наданим позивачем у ГТС природним газом в кількості 157 887,391тис.куб.м та переданим споживачам природним газом в кількості 114 940,988тис.куб.м.), однак фактично відповідачем закачано 19 684,208 тис.куб.м. природного газу.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди обох інстанцій на підставі дослідження наданих обома сторонами доказів дійшли висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, та такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані відповідачем.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

За доводами скаржника, відповідно до поданої позивачем реномінації, а саме, Розподілу природного газу по споживачах згідно місячних номінацій/реномінацій ПАТ "ВК "Укрнафтобуріння" станом на 26.11.2018 за період з 01 по 30.11.2018 позивачем подано номінацію (реномінацію), в якій зазначено, що позивачем, як замовником послуг транспортування, подана інформація про плановий розподіл природного газу на ПАТ "Донецькоблгаз" у листопаді 2018 року загальним обсягом 1 794,365 тис.куб.м. Даний обсяг включав, зокрема, розподіл природного газу на споживача - Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" (далі - Споживач) в листопаді 2018 року в обсязі 50,865 тис.куб.м по ЕІС-коду (56Х09014D9F2DD03). З поданої відповідачем алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Донецькоблгаз", між замовниками послуги транспортування за листопад 2018 року (ЕІС-код 56X090000000001Z), який оформлений ПАТ "Донецькоблгаз" станом на 07.12.2018, вбачається, що за позивачем по ПАТ "Донецькоблгаз" у листопаді 2018 року розподілено вже 1 569,991тис.куб.м природного газу. Вказані дані відповідають даним, поданим позивачем відповідачу 12.12.2018 відповідно до Звіту про надходження та розподіл природного газу замовника (ПрАТ "ВК "УКРНАФТОБУРІННЯ") послуг транспортування за листопад 2018 року №2 від.12.12.2018 (Форма Док. - Ф8-Зв -а). Однак, відповідно до наданого відповідачем Звіту про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Донецькоблгаз", між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за листопад 2018 року, з позивачем, як постачальником у листопаді 2018 року, за споживачем - ОКП "Донецьктеплокомуненерго" розподілено 23 262,195 тис.куб.м природного газу.

Таким чином, на відміну від звітних документів позивача, поданих відповідачу 12.12.2018 для формування алокації, за даними відповідача обсяг розподіленого природного газу позивача по ПАТ "Донецькоблгаз" збільшився на 23 262,195 тис.куб.

Відповідач вказує, що оскільки позивач у листопаді 2018 року був єдиним постачальником природного газу для Споживача по точці комерційного обліку ЕІС-код 56Х09014D9F2DD03, то, відповідно, весь фактично спожитий газ по даній точці комерційного обліку повинен бути облікований за позивачем, як єдиним постачальником.

Згідно з алокацією (звітом) оператора газорозподільної мережі про поділ відібраного з точки комерційного обліку ЕІС-код 56Х09014D9F2DD03 природного газу фактичний обсяг спожитого Споживачем у листопаді 2018 року складає 23 262,195 тис.куб.м. природного газу.

Також, відповідач стверджує, що ним по результатам листопада 2018 року по позивачу, як постачальнику, здійснено алокацію, за якою:

- на точках входу до ГТС України позивачем подано 157 887,391тис.куб.м природного газу, що відповідає поданому позивачем відповідачу 12.12.2018 звіту про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за листопад 2018 року №2 від12.12.2018 (Форма Док. - Ф8-Зв -а);

- на точкам виходу з ГТС України позивачем подано 138 203,183 тис.куб.м природного газу, що підтверджується даними операторів газорозподільних мереж (оператори ГРМ), наданих в їх алокаціях (звітах) про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу відповідного оператора ГРМ, між замовниками послуг транспортування за листопад 2018 року.

У зв`язку із викладеними обставинами, за доводами відповідача, за позивачем залишився нереалізований у листопаді 2018 року природний газ в обсязі 19 684,208 тис.куб.м. і в цій кількості він був закачаний до підземних газосховищ.

Заперечуючи проти вказаних доводів відповідача, позивач у відзиві на касаційну скаргу, стверджував, що між ним та ОКП "Донецьктеплокомуненерго" дійсно 06.11.2018 укладено договір постачання природного газу №ПГ-С/18-011/16 (надалі - договір постачання), згідно з яким позивач на підставі поданих реномінацій, починаючи з 06.11.2018 по 26.11.2018 зобов`язувався поставити у листопаді місяці на користь Споживача природний газ у обсязі 50,865тис.куб.м., однак, фактично постачання природного газу вказаному споживачу у листопаді 2018 року не здійснювалось.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як правильно встановлено судами обох інстанцій, спір у даній справі виник у зв`язку із наявністю розбіжностей між даними відповідача та даними позивача щодо обсягів відбору протранспортованого газу позивача.

Так, згідно із заявленими номінаціями/реномінаціями позивача у листопаді 2018 року він повідомив відповідача про намір протранспортувати для потреб ОКП "Донецьктеплокомуненерго" обсяг природного газу 50,865 тис.куб.м., в той час як відповідно до здійсненої відповідачем алокації (проведеної з урахуванням звіту ПАТ "Донецькоблгаз"), ОКП "Донецьктеплокомуненерго", як споживач позивача, відібрав обсяг протранспортованого природного газу в розмірі 23 262, 195 тис. куб. метрів, тобто, у неспівмірно більшому обсязі, ніж вказаному споживачу було підтверджено позивачем.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог та встановлюючи обставини, пов`язані з алокацією 23 262, 195 тис. куб. метрів протранспортованого відповідачем природного газу, господарські суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки права та обов`язки між сторонами даної справи виникли на підставі договору транспортування природного газу №1512001003 від 23.12.2015 та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу №1805000459 від 14.05.2018, тому спірні правовідносини регулюються загальними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також Законами України "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", Кодексом газотранспортної системи (затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09. 2015 №2493) та Кодексом газосховищ (затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2495).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору транспортування оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі. Послуги надаються на умовах, визначених у кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених договором. Як вбачається із преамбули до Договору, його укладено у відповідності до Закону України "Про ринок природного газу" та кодексу ГТС.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи зобов`язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема, послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.

Згідно з п. 1 розділу 1 глави І кодексу ГТС номінація - це попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу. Реномінація - заявка на зміну підтвердженої номінації.

Враховуючи, що позивач не надавав номінацій на визначений в алокації відповідача обсяг газу (23 262, 195 тис. куб. метрів), тобто транспортування вказаного об`єму газу на даного споживача позивач відповідачу не замовляв, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідач не мав підстав враховувати вказаний обсяг газу, який значно перевищує номінований, в алокації за листопад 2018 року, як відбір газу позивача його споживачем.

При цьому, судами обох інстанцій з`ясовано, що формування алокації по позивачу за листопад 2018 року здійснено, в тому числі, на підставі звіту ПАТ "Донецькоблгаз" про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Донецькоблгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі контрагентів (споживачів) за листопад 2018 року, в якому вказано, що ОКП "Донецьктеплокомуненерго" в листопаді 2018 року спожито 23 262,195 тис.куб.м природного газу саме з ресурсу позивача.

Однак, як правильно зазначено судами обох інстанцій, враховуючи, що відповідачем не надано доказів існування між позивачем та ПАТ "Донецькоблгаз" господарських відносин щодо транспортування природного газу, тому позивач не мав змоги здійснювати постачання природного газу ОКП "Донецьктеплокомуненерго" у листопаді 2018 року, відтак обсяг спожитого вказаним підприємством у обсязі 23 262,195 тис.куб.м природного газу не може обліковуватися за позивачем.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів, що позивач не був у листопаді 2018 року діючим постачальником природного газу для вказаного ОКП "Донецьктеплокомуненерго", а тому відповідач неправомірно алокував природній газ в обсязі 23 262,195 тис.куб.м за позивачем.

У зв`язку з цим, правильними є висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити остаточну алокацію місячних подач та відборів позивача при транспортуванні природного газу у листопаді місяці 2018 року у розмірі 157 887,391 тис.куб.м (надходження), 114 940,988 тис.куб.м (передача), про що підписати відповідні акти наданих послуг по договору транспортування у вказаних обсягах.

Крім того, відповідно до п. 1 Глави 1 Розділу ІV Кодексу газосховищ відповідач надає послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, укладеного між оператором та замовником, та на умовах, визначених Кодексом ГС.

Відповідно п. 2 та п. 4 Глави 2 Розділу 1 Кодексу ГС під час провадження діяльності із зберігання (закачування, відбору) природного газу оператор газосховищ надає замовникам послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання їм потужності газосховища на підставі та умовах, визначених договором зберігання (закачування, відбору) природного газу, у порядку, передбаченому Кодексом ГС, а також оператор у своїй діяльності додержується принципів пропорційності, прозорості та недискримінації, що передбачені Законом України "Про ринок природного газу" та іншими актами законодавства.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідач є одночасно оператором ГТС та оператором ГС, а тому на підставі Кодексу ГС та на виконання договору зберігання, у зв`язку із виникненням у позивача за результатами листопада 2018 року позитивного небалансу - нереалізованого газу в обсязі 42 946,403 тис.куб.м, відповідач, як оператор ГС, повинен був здійснити закачування природного газу до підземних газосховищ (ПГС).

З метою направлення заявки відповідачу, як оператору ГС, про надання послуг із закачування природного газу до ПСГ, необхідно щоб оператор ГТС (відповідач) здійснив балансування та остаточну алокацію місячних подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу листопада 2018 року у відповідності до поданих позивачем звіту про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за листопад 2018 року №2 від.12.12.2018 р. (Форма Док. - Ф8-Зв -а) та Комерційного звіту газовидобувного підприємства за листопад 2018 року №2 від 12.12.2018 р. (Форма Док. - Ф8-Зв -в), що подані Відповідачу 12.12.2018.

Однак, відповідачем, як оператором ГТС, не здійснено необхідного балансування позивача по результатам листопада 2018 року; та як Оператором ГС, не здійснено належного закачування залишку нереалізованого позивачем обсягу природного газу за результатами листопада 2018 року на загальний обсяг 42 946,403 тис.куб.м., а фактично здійснено закачування лише в обсязі 19 684,208 тис.куб.м природного газу.

Відповідач обґрунтовує такі дії вчиненням ним, як оператором ГТС, алокації по позивачу за результатами листопада 2018 року, в якій визначив позитивний небаланс позивача саме в обсязі 19 684,208тис.куб.м, а не в обсязі 42 946,403тис.куб.м.

Також відповідачем були надані позивачу для підпису акт про рух природного газу в газосховищах від 30.11.2018 №210/11/18, акт наданих послуг №2000201/11.18/1805000459/ІРОміс від 30.11.2018, акт наданих послуг №20000206/11.18/1805000459/зак-балансування від 30.11.2018, в яких зазначено позитивний небаланс позивача за листопад 2018 року в обсязі 19 684,208тис.куб.м.

Вказані акти позивачем були підписані із зауваженням, відповідно до якого до закачування обсяг позитивного небалансу за листопад 2018 року - 42 946,403 тис.куб.м., загальний обсяг природного газу на рахунку зберігання на кінець звітного місяця (листопада 2018 року) - 89 749,554 тис.куб.м.

Позивачем також із зауваженнями підписано акт наданих послуг №20000206/11.18/1805000459/зак-балансування від 30.11.2018 та зазначено до закачування обсяг позитивного небалансу за листопад 2018 року - 42 946,403 тис.куб.м.; виходячи з обсягу газу 42 946,403 тис.куб.м, що підлягає закачуванню за результатами звітного місяця (листопада 2018 року), вартість послуг закачування у сумі 3982677,62 грн.

Також судами встановлено, що позивач згідно з платіжним дорученням №180223 від 18.12.2018 здійснив оплату вказаної вартості послуг відповідача, виходячи із вказаного обсягу газу, що підлягає закачуванню за результатами звітного місяця (листопада 2018 року) і в подальшому відповідачем були сформовані податкові накладні на загальний обсяг закачування 42 946,403 тис.куб.м природного газу, що відповідає інформації, поданій позивачем у звітних документах від 12.12.2018 та відповідно до зауважень, вказаних позивачем у вказаних акті про рух природного газу в газосховищах і акті наданих послуг по договору зберігання.

Відповідно до п. 6.12 договору зберігання, послуги, що надаються за цим договором у звітному місяці, крім випадку, передбаченого п. 3.15 договору, оформляються двосторонніми актами наданих послуг між оператором і замовником. У випадку, визначеному в п. 3.15 договору, послуги оператора оформлюються шляхом складання акта в односторонньому порядку, який направляється на адресу замовника. Згідно з п. 3.15 договору зберігання у випадку повідомлення оператором ГТС про наявність неврегульованого місячного позитивного небалансу до 12 числа місяця, наступного за звітним, оператор в односторонньому порядку оформляє акт в обсязі небалансу замовника.

Отже, оскільки відповідачем не вчинено належних та необхідних дій щодо закачування до підземних сховищ природного газу, що належить позивачу, в обсязі 23 262,195 тис.куб.м, який залишився нереалізованим позивачем за результатами газового місяця - листопада 2018 року, та не здійснено належного оформлення акта про рух природного газу у газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника із зазначеним станом на кінець звітного місяця, суди обох інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити закачування до підземних сховищ 23 262,195 тис.куб.м природного газу, що належить позивачу, підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів погоджується з позицією судів обох інстанцій, які, відхиляючи доводи відповідача щодо обрання відповідачем неналежного способу захисту порушеного права, правильно зазначили, що відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, а вимога щодо підписання актів направлена на виконання обов`язків відповідача за Договорами транспортування та зберігання і є необхідною для забезпечення поновлення порушених прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України і ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на наявний у ст. 16 Цивільного кодексу України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у ст. 20 Господарського кодексу України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.

Так, захист порушеного цивільного права чи інтересу можливий і в спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, що повністю узгоджується із принципом верховенства права

За висновком колегії суддів, судові рішення про задоволення вимог про зобов`язання відповідача здійснити алокацію за результатами листопада 2018 року відповідно до наданих позивачем даних, прийняті на підставі правильного застосування норм матеріального права, яке було чинним на час існування спірних правовідносин, з урахуванням встановлення всіх необхідних обставин справи та повної і вичерпної оцінки наявних у справі доказів, тому в цій частині судові рішення слід залишити без змін.

Разом з цим, в частині зобов`язання відповідача підписати у двох примірниках Акт про рух природного газу у газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, відобразивши у ньому, що на рахунку зберігання позивача станом на кінець звітного місяця листопада 2018 року обліковується 89 949,554 тис. куб. м. природного газу на підставі Договору зберігання (закачування, відбору) природного газу від 14.05.2018 №1805000459, то колегія суддів не може погодитись з судовими рішеннями в частині задоволення таких вимог з огляду на їх передчасність.

Так, всупереч приписам п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, судами не зазначено жодного мотиву для задоволення цієї частини позову, не вказано про дослідження доказів, якими підтверджується обставини знаходження природного газу в газосховищах у зазначеному в позовній заяві обсязі 89 949,554 тис.куб.м., не вказано якими доказами підтверджується фактичний обсяг належного позивачу природного газу, наявного у газосховищах, та, відповідно, не перевірено який обсяг газу має бути заначений в акті після закачування 23 262,195 тис.куб.м природного газу на виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, задовольнивши вказану частину позову, суди в оскаржуваних рішеннях не навели жодної підстави для їх задоволення, зокрема, не встановили обставин відмови відповідача від підписання відповідного акта, відтак не надали належної оцінки факту порушення відповідачем права позивача, на захист якого спрямована така вимога.

Враховуючи, що в силу приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані відповідачем судові рішення у зазначеній частині підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд для здійснення повного і всебічного розгляду обставин, пов`язаних із вказаними позовними вимогами.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі № 910/17290/18 скасувати в частині задоволення позову про зобов`язання Акціонерного товариства "Укртрансгаз" підписати у двох примірниках Акт про рух природного газу у газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, відобразивши у ньому, що на рахунку зберігання позивача станом на кінець звітного місяця листопада 2018 року обліковується 89 949,554 тис. куб. м. природного газу, справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В решті Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у даній справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Кушнір І.В. Случ О.В.