Постанова

від 24.09.2019 по справі 811/947/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року

Київ

справа №811/947/13-а

адміністративне провадження №К/9901/8525/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Знамянської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 у справі за позовом Приватного підприємства Карбон-С до Знамянської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ПП Карбон-С подало до суду позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2013 № 0000022200 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 559 950 грн та № 0000012200 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 531 258 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що господарські операції підтверджені первинними документами, а висновки відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 24.04.2013 адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013 № 0000022200 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 559 950 грн та № 0000012200 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 531 258 грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.12.2014 залишив без змін постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2013.

Знамянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. Посилаючись на обставини, що зазначені в акті перевірки, зазначає про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.01.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 23.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 24.09.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 06.03.2013 № 0000022200 грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 559 950 грн та № 0000012200 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 531 258 грн слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної виїзної перевірки позивача від 22.02.2013 № 30/22/34611531, про порушення вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні за 4 квартал 2011 року, ІІ квартал 2012 року та ІІІ квартал 2012 року до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та за липень, серпень, жовтень, грудень 2011 року, квітень, червень, липень 2012 року до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП Аналітикбудторг , ПП Етера ВК , ТОВ Весна та ПП Дімбуд-Плюс .

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин за звітні періоди: липень, серпень, вересень, жовтень 2011, червень 2012 року визначався статтями 198, 201 Податкового кодексу України, а формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, - статтею 138 Податкового кодексу України.

Аналіз зазначених норм свідчить, що право на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платників податків у зв`язку з господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість обов`язково має бути підтверджений ще й податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування витрат що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дослідили копії первинних документів, складених щодо господарських операцій: договорів субпідряду та купівлі-продажу, накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання-передачі, платіжних доручень, та за результатами їх оцінки дійшли висновків про підтвердження ними реального вчинення господарських операцій.

Щодо висновку контролюючого органу про нереальне вчинення господарських операцій позивача з контрагентами, які обґрунтовуються посиланням на висновки актів перевірок цих контрагентів, то такі обґрунтування є недостатніми за відсутності аналізу самих господарських операцій позивача з контрагентами та первинних документів, складених щодо таких операцій. Закон не ставить виникнення у платника податків права на витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та на податковий кредит з податку на додану вартість залежно від дотримання постачальниками вимог податкового закону щодо декларування та сплати податкових зобов`язань.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування у частині задоволення позову. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів, зроблених в результаті застосування норм матеріального права до установлених судом обставин на підставі досліджених та оцінених доказів.

Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Знамянської об`єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду