Рішення

від 30.09.2019 по справі 922/1498/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1498/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аустер", м. Харків про визнання договору укладеним за участю представників:

позивача - Хрущ Є.І., довіреність № 12/0/45-19 від 04.01.2019;

відповідача - Репетун К.В., ордер серія ПТ № 166830 від 26.09.2019; свідоцтво по право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ № 1815 від 08.08.2017;

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аустер", м. Харків, про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аустер", в редакції, запропонованій позивачем. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2019 відкрито провадження у справі № 922/1498/19 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.06.2019 о 11:00 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську міську раду, м. Харків.

12.06.2019 представником третьої особи надано до суду письмові пояснення (вх. № 14397), в яких Харківська міська рада підтримала вимоги Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та просили суд їх задовольнити.

Ухвалою господарського суду від 03.07.2019 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від 21.05.2019. Витребувано у ТОВ "Аустер": декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією ДАБК департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 09.08.2018 лі ХК 141180391381, TOB «Аустер» при реконструкції нежитлових приміщень першого поверху №№ 18-:-22, 30, 31 другого поверху № 1-:-14, № 22-1-:-22-4 в житловому будинку літ. «А-2» по вул. Харківська Набережна, 6, у м. Харкові; декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстровану Інспекцією ДАБК як її її менту територіального контролю Харківської міської ради від 09.08.2018 № ХК 141180391381; зведений кошторисний розрахунок вартості будівельних робіт на підтвердження кошторисної вартості реконструкції нежитлових приміщень першого поверху № № 18-:-22, 30, 31 другого поверху № 1-:-14, № 22-1-:-22-4 в житловому будинку літ. «А-2» по вул. Харківська набережна, 6, у м. Харкові; належним чином завірену копію кваліфікаційного сертифікату або ліцензії відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури у частині кошторисної документації, яким складений зведений кошторисний розрахунок вартості даного будівництва. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 27 серпня 2019 року.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1498/19 до судового розгляду по суті на 28.08.2019 о 12:55 год.

У судових засіданнях 28.08.2019, 16.09.2019 оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 30.09.2019 представник позивача позову підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.09.2019 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. № 23278 від 30.09.2019), який надано до суду разом із клопотанням про визнання поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновлення строку для подання відзиву.

Протокольною ухвалою від 30.09.2019, судом задоволено відповідне клопотання представника відповідача, відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судове засідання 30.09.2019 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника третьої особи у судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.09.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за № ХК061173332259 30 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аустер" є замовником реконструкції нежитлових приміщень першого поверху №№18-22, 30,31, другого поверху №№1-14, 22-1;22-4 в житловому будинку літ. А-2 під житлові квартири за адресою: м. Харків, Харківська набережна, буд.6 ( АДРЕСА_1 ).

Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 97,000 тис. гривень.

Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою: "Не зазначається у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту будівель без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані (п.4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") - пункт 13 Декларації.

Пунктом 12 Повідомлення визначено: Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не потрібні на підставі п.25 Переліку об`єктів будівництва, яля проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109, у зв`язку з реконструкцією приміщень без зміни зовнішньої конфігурації.

Як вказує позивач, з урахуванням наведених положень Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон № 3038-VI) відповідач є замовником реконструкції об`єкта будівництва, а отже, на відповідачів, як на замовників поширюється дія Закону № 3038-VI. А проведення даної реконструкції нежитлових будівель відповідачем, є такими будівельними роботами, за якими існує обов`язок щодо укладення вищезазначеного договору.

На дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом зазначеного об`єкта, відповідач не виконав покладеного на нього Законом № 3038-УІ обов`язку щодо укладення договору про пайову участь і не звернувся до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою з приводу укладення такого договору. Відповідна декларація в оригіналі знаходиться у відповідача, як замовника з проведення відповідних будівельних робіт.

Умови, процедура залучення замовників до пайової участі у розвитку інфраструктури Харкова та механізм визначення розміру пайової участі на дату введення відповідачем об`єкта в експлуатацію регулювався Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (із змінами знесеними рішенням від 22.05.2013 № 319) (далі - Порядок № 319), прийнятого на виконання вимог ст. 40 Закону № 3038.

На теперішній час в місті Харкові діє Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 № 983 Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова , яким також передбачений обов`язок для замовників взяття пайової участі у розвитку інфраструктури міста Харкова шляхом укладення відповідного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова та сплати до бюджету міста Харкова коштів пайової участі.

Відповідно до вказаного Порядку, пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірах: 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд та 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для житлових будинків.

Як вказує позивач, відповідач зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування.

На виконання положень розділу 5 Порядку листом від 03.04.2018 № 488/0/124-18 позивачем проінформовано відповідача про необхідність звернення до виконавчих органів міської ради про укладення договору про пайову участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та листом від 22.05.2018 № 774/0/124-18 направлено до відповідача для розгляду та підписання два оригінали договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

Відповіді на зазначені листи, підписаного договору або протоколу розбіжностей до нього від відповідача, а ні до Департаменту економіки та комунального майна, а ні до Харківської міської ради не надходило.

Як зазначає позивач, такою відмовою відповідач порушує права та інтереси територіальної громади міста Харкова на отримання коштів пайової участі на розвиток створення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач у наданому до суду відзиві на позов, зокрема зазначає, що у випадку встановлення обставин відсутності пов`язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об`єкта права власності, який не прив`язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов`язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Отже, враховуючи те, що відповідачем було здійснено будівництво шляхом реконструкції об`єкту в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів і не пов`язано з частиною території, як земної поверхні, що у свою чергу виключає наміри забудови земельної ділянки, то у нього відсутній обов`язок, передбачений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник фізична або юридична особа, що має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому порядку відповідну заяву.

Частинами 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси (п. 13 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема реконструкцію існуючої забудови та територій.

З аналізу частини 1 статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частини територій земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законодавством визначено різні способи будівництва, які відрізняються один від одного певними ознаками та, у свою чергу, можуть породжувати різні права та обов`язки для учасників правовідносин у сфері містобудування.

Частина четверта статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно також до пункту 3.12 Державних будівельних норм "Склад та зміст проектної документації на будівництво" ДБН А.2.2-3:2014, реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Згідно зі статтею 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Таким чином, замовником будівництва, з наміром забудови земельної ділянки, може бути власник або користувач земельної ділянки, право на яке здобуто відповідно до вимог законодавства та підтверджується відповідними документами, передбаченими ЗК України.

З огляду на зазначені норми права, вбачаться, що законодавством передбачено обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом перерахування коштів пайової участі, лише суб`єктам містобудування, яким притаманні певні ознаки (тобто суб`єкт з чітко визначеними ознакам, які мають суттєве юридичне значення), а саме - власник або користувач земельної ділянки, який, у свою чергу, має намір здійснити забудову території.

Порядок забудови території визначено статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Відповідно до частини четвертою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень , під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій, відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки, відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Склад, зміст, порядок надання містобудівних умов та обмежень визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року № 109 визначено Порядок надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст (чинний на момент здійснення відповідачем реконструкції приміщень).

Зазначеним Порядком визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Таким чином, замовник, який має намір здійснити забудову території, в обов`язковому порядку повинен отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, на підставі яких розробляється проект будівництва.

З аналізу частини першої статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що законодавцем визначено поняття забудови території (частина земної поверхні) як діяльність юридичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та території, будівництво об`єктів. Отже, для цілей зазначеного Закону реконструкція існуючої забудови нерозривно пов`язана із територією, як частиною земної поверхні, на якій мають проводитися певні роботи з реконструкції будівлі.

Статтею 1 та частиною другою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і саме особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, шляхом здійснення будівництва або зміни об`єкта будівництва, у тому числі під час проведення будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів та фундаментів у плані об`єкта будівництва, така особа зобов`язана взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що у випадку встановлення обставин відсутності пов`язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об`єкта права власності, який не прив`язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов`язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 року №109 затверджено Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються (чинний на момент здійснення відповідачем реконструкції приміщень). Пунктом 25 вказаного Наказу визначено, що під час реконструкції житлових та нежитлових приміщень, без зміни їх зовнішньої конфігурації, улаштування в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових будівлях підприємств та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення, містобудівні умови та обмеження не надаються. Пунктом 27 визначено, що зокрема у випадку перепланування приміщень, містобудівні умови та обмеження також не надаються. Зазначене підтверджує тлумачення наведених норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" як таких, що не поширюються на всі без виключення випадки реконструкції приміщень всередині будинків як окремих об`єктів забудови.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 922/1641/17, від 15.05.2018 у справі № 922/3079/17 та від 07.12.2018 у справі №924/71/18.

З Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аустер" провело реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху № №18-22, 30,31, другого поверху №№1-14, 22-1;22-4 в житловому будинку літ. А-2 під житлові квартири за адресою: м. Харків, Харківська набережна, буд. 6.

Слід зазначити, що проведені відповідачем роботи, які хоч і мають ознаки внутрішньої реконструкції та входять у загальне поняття будівельних робіт за класифікаторами видів будівельних робіт, проте не є саме такими роботами, за якими, виходячи з цільового тлумачення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", може бути передбачено обов`язок укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.

Отже, враховуючи те, що відповідачем було здійснено будівництво шляхом реконструкції об`єкту в його внутрішніх розмірах, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів і не пов`язано з частиною території, як земної поверхні, що у свою чергу виключає наміри забудови земельної ділянки, то у нього відсутній обов`язок, передбачений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Відповідно до статей 6, 67 ГК України, статей 12 (частина 1), 627 ЦК України особи, які в силу прямої вказівки закону не зобов`язані щодо укладення та виконання певних договорів, не можуть бути примушені до їх укладення в судовому порядку.

З огляду на те, що відповідач не підпадає під категорію забудовників, які зобов`язані сплачувати внески на розвиток соціальної інфраструктури відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на нього поширюється дія загальних норм цивільного та господарського законодавства, які визначають свободу волевиявлення сторони при укладенні господарських договорів, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення позову щодо визнання укладеним відповідного договору.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

У рішенні від 10.11.2005 Великої Палати Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" зазначається, що згідно з практикою, закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Практика країн усталеної демократії свідчить про те, що конкретний варіант тлумачення права, використаний судом, має шанс набути певної стабільності, обов`язковості. Вважається, що це випливає із принципів однакового поводження і правопевності (правової визначеності), які є проявами принципу верховенства права. Ці принципи зобов`язують державну владу дотримуватись обраної правової позиції і не відхилятися від неї доти, доки не з`являться вагомі підстави змінити її і звернутись до іншого розуміння тієї чи іншої норми. Названі принципи певною мірою знаходять підтвердження в національному законодавстві, практиці здійснення правосуддя та роз`яснювальній діяльності вищих спеціалізованих судів. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, враховуючи обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 ГПК України, залишається судом за позивачем.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 25610834);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аустер" (61050, м. Харків, Харківська набережна, 6, код ЄДРПОУ 38876945);

Третя особа - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Повне рішення складено 03.10.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1498/19