Рішення

від 11.07.2019 по справі 753/23430/18

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23430/18

провадження № 2/753/2838/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Лавро А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що сторони уклали між собою шлюб 20.05.2000 року. В період зазначеного шлюбу у сторін народились неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір`ю. В період шлюбу сторони придбали майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , автомобілі „Volkswgen Sharan", д.н.з. НОМЕР_1 та „Mercedes Benz 200E", д.н.з. НОМЕР_2 , земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221487300:02:015:0133, розташовану у Київській області, Васильківському районі, Рославичівська сільська рада, в наявності є грошові кошти в розмірі 80 000 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 240 000 грн. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2016 року шлюб між сторонами було розірвано. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечує дітей необхідним харчуванням, одягом, не піклується про їх навчання, підготовку до самостійного життя, ухиляється від сплати аліментів. Сам проживає в спірній придбаній сторонами квартирі, користується нажитими автомобілями, а позивач вимушена проживати з дітьми у орендованій квартирі, заробляти кошти на утримання дітей, сплачувати орендну плату за квартиру. Постановою Київського апеляційного суду від 6.03.2018 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей в розмірі 5 000 грн. щомісяця на кожну дитину. За таких обставин просить відступити від засад рівності часток при поділі майна подружжя і визнати за позивачем право власності на вказану квартиру, на частку спільних грошових коштів в розмірі 1 466 567 грн. 37 коп., залишити у власності відповідача зазначену земельну ділянку, обидва транспортні засоби.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що дійсно таке майно сторони набули в період шлюбу, але земельна ділянка була ним приватизована, тому не підлягає поділу, квартиру просить поділити з розрахунку по 1/2 частині кожному, оскільки дітей він завжди утримував, гроші для виконання цієї мети передавав в руки позивачки, але доказів у нього не має, тому що не просив писати розписки, автомобілі просив розділити на розсуд суду, а відносно грошових коштів він повністю не згоден, оскільки ніяких коштів готівкою або на безготівкових рахунках у сім'ї не було.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, 20.05.2000 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали між собою шлюб. В період зазначеного шлюбу у сторін народились неповнолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.162-164), які проживають разом з матір`ю. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.07.2016 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.161).

У відповідності до п.1, ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як зазначає п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Як передбачено ч.3, ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

В період зареєстрованого шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.01.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. і зареєстрованого у реєстрі №65 (а.с.103-104; 158-159), який був зареєстрований в КП „Київське міське бюро технічного інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна" 13.07.2011 року, реєстраційний номер 32014629 (а.с.105; 157), автомобілі „Volkswgen Sharan", д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2001 року випуску, об`єм двигуна 1781 см 3 , чорного кольору (а.с.59) та „Mercedes Benz 200E", д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , 1994 року випуску, об`єм двигуна 1997 см 3 (а.с.204). Вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, що не заперечувалось сторонами по справі, тому дані обставини не підлягають доказуванню в порядку ч.1, ст.81 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_2 7.11.2011 року було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221487300:02:015:0133, розташовану у Київській області, Васильківському районі, Рославичівська сільська рада в порядку її приватизації (а.с.195). На вказаному наполягав відповідач. Позивач в судовому засіданні також підтвердила, що земельна ділянка була приватизована відповідачем.

Як передбачає ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Згідно п.1, ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У відповідності до п.1, ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч.2, ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Як рекомендує п.п.4-5, п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Як наголошує ч.4, ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Київського апеляційного суду від 6.03.2018 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей в розмірі 5 000 грн. щомісяця на кожну дитину (а.с.187-193).

Позивач у своїй позовній заяві просила відступити від засад рівності часток при поділі майна подружжя, обґрунтовуючи тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечує дітей необхідним харчуванням, одягом, не піклується про їх навчання, підготовку до самостійного життя, ухиляється від сплати аліментів. Сам проживає в спірній придбаній сторонами квартирі, користується нажитими автомобілями, а позивач вимушена проживати з дітьми у орендованій квартирі, заробляти кошти на утримання дітей, сплачувати орендну плату за квартиру. Тобто наполягала на застосуванні ч.2, ст.70 СК України. Однак будь-яких доказів обставин, що мають істотне значення, зокрема, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, в розумінні ст.76-80 ЦПК України судові не надала.

За правилами ч.1-3, ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки спірна квартира та обидва автомобілі придбані сторонами в період їх шлюбу, а у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, при цьому підстав для відступлення від засад рівності часток при поділі майна подружжя немає, тому, приймаючи до уваги описані вище норми права, за позивачем та відповідачем слід визнати право власності на 1/2 частину спірної квартири та обох автомобілів за кожним із них.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку шляхом її приватизації, тому вказано майно не підлягає поділу між колишнім подружжям.

Також не підлягає і задоволенню вимога позивача про визнання за нею права власності на грошові кошти в розмірі 80 000 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 240 000 грн. в порядку поділу майна подружжя, оскільки наявність таких коштів на час звернення до суду з позовом судом у сторін не встановлена, а позивач з цього приводу не надала доказів в розумінні ст.76-80 ЦПК України. За описаних вище обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.133; 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову і визначенні розміру стягнення судового збору суд приймає до уваги ціну позову, за якою сплачується максимальний розмір судового збору 8 810 грн., при цьому половина від цієї суми становить 4 405 грн. При зверненні до суду позивачкою сплачено 5 286 грн. судового збору (а.с.1). Тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути 3524 грн. судового збору (8810 грн. - 5286 грн.), а на користь позивача - 881 грн. судового збору (5286 грн. - 4405грн.).

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції", ст.41 Конституції України, ст.321; 368, ч.3; 372 ЦК України, ст.60; 63; 69; 70 СК України, ст.60; 61 ЦПК України, п.23; 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя, в задоволенні решти вимог відмовити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину автомобіля „Volkswgen Sharan", д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2001 року випуску, об`єм двигуна 1781 см 3 в порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину автомобіля „Volkswgen Sharan", д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , 2001 року випуску, об`єм двигуна 1781 см 3 в порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину автомобіля „Mercedes Benz 200E", д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , 1994 року випуску, об`єм двигуна 1997 см 3 в порядку поділу майна подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину автомобіля „Mercedes Benz 200E", д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , 1994 року випуску, об`єм двигуна 1997 см 3 в порядку поділу майна подружжя.

В задоволенні частини позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221487300:02:015:0133, розташованої у Київській області, Васильківському районі, Рославичівська сільська рада, грошових коштів в розмірі 80 000 доларів США, що за курсом НБУ становить 2 240 000 грн. в порядку поділу майна подружжя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 3 524 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 881 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя :