Рішення

від 01.10.2019 по справі 906/803/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/803/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Словечанське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форест Юа"

про стягнення 120 224,11 грн

Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форест Юа" 120224,11грн заборгованості.

Ухвалою суду від 09.08.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 09.09.2019.

Ухвалою суду від 09.09.2019 відкладено розгляд справи на 01.10.2019.

09.09.2019 та 30.09.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшли клопотання №55 від 09.09.2019 та №75 від 30.09.2019 про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням у відрядженні та відпустці, відповідно, юрист-консульта Дубовіка П.В. Жодних документів на підтвердження зазначених обставин до клопотань не додано, при цьому самі клопотання не підписані електронним цифровим підписом.

Відповідно до ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 № 852-ІV втратив чинність з 07.11.2018 на підставі пункту 2 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про електронні довірчі послуги" від 05.10.2017 № 2155- VІІІ.

Згідно з ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про електронні довірчі послуги", електронні довірчі послуги надаються, як правило, на договірних засадах надавачами електронних довірчих послуг. До складу електронних довірчих послуг входять, зокрема, створення, перевірка та підтвердження удосконаленого електронного підпису чи печатки.

У п.п.1.5.6, 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 №28, зазначено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних, у разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Оригінали вказаних клопотань в паперовій формі станом на час судового засідання на поштову адресу Господарського суду Житомирської області не надійшли.

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника позивача від 09.09.2019 та від 30.09.2019 долучено до матеріалів справи, однак судом не розглядаються.

За приписами ч.1 ст.56 ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість і для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі доказів тощо. Крім того, відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише з`явившись особисто в судове засідання чи направивши свого представника для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті на спростування позовних вимог.

Законодавство не обмежує представництво особи в суді одним представником.

Відсутність відповідача або його представника, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні. До того ж, ухвалою суду від 09.09.2019 явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Також, судом взято до уваги, що розгяд справи у порядку спрощеного провадження не може тривати більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачу було відомо про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь у судовому засіданні він не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалася, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.13.2019 між Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Форест Юа" (покупець, відповідач) укладено договір №126 купівлі-продажу необробленої деревини (далі - Договір (а.с. 9-10)), за умовами якого продавець передає у власність на умовах Франко - пункт відправлення товар, найменування і асортимент якого обумовлюються сторонами додатково і зазначені у Протоколі погодження вільної оптової ціни, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

27.03.2019 та 02.05.2019 сторонами підписано Протоколи погодження вільної оптової ціни на лісопродукцію (а.с. 10 (зворотній бік) 11).

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна кількість товару визначається згідно документів на відпуск, які після належного їх оформлення стають невід`ємними частинами даного Договору.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору передав у власність відповідача товар на загальну суму 663333,19грн.

Однак, відповідач лише частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 543109,08грн, внаслідок чого, станом на день пред`явлення позову, заборгованість відповідача перед позивачем склала 120224,11грн.

Не проведення відповідачем у повному обсязі розрахунків за отриманий товар стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 526, 527, 545 ЦК України.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 цього кодексу, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору купівлі-продажу № 126 від 27.03.2019.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Товарно-транспортними накладними (а.с. 20-27) підтверджено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 663333,19грн.

За умовами п. 7.1. Договору, платіж (передплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Форма оплати може бути змінена за взаємною згодою Сторін, що оформляється листом чи додатковою угодою в письмовій формі (п. 7.4. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору, покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних днів з дати пред`явлення рахунку до сплати.

Згідно п. 8.3 Договору, продавець зобов`язаний передати покупцю товар після сплати рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів.

Натомість, сторони не дотримались обумовленого Договором порядку проведення розрахунків, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач свій обов`язок по оплаті отриманого товару на день вирішення спору виконав частково у розмірі 543109,08грн (а.с. 15-19), заборгувавши 120244,11грн. Доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідач суду не надав, викладені у позовній заяві обставини не спростував.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому ч.1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалося вище, факт поставки товару за Договором та наявність заборгованості у заявленій позивачем сумі підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 20-27) та гарантійним листом №53 від 24.06.2019 (а.с. 14), згідно якого відповідач гарантував погашення заборгованості в сумі 120224,11грн протягом 20 банківських днів з дати отримання вказаного гарантійного листа.

Однак, станом на час вирішення спору докази проведення оплати в сумі 120224,11грн сторонами не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічна норма закріплена і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 120224,11грн.

Судові витрати у справі, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Окремо суд зазначає, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2007,00грн, тоді як слід було сплатити 1921,00грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, повернення позивачу частини судового збору у розмірі 86,00 грн є можливим після отримання судом відповідного клопотання.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форест Юа" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Форест Юа" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, пров. 1-й Іподромний, буд. 15-А, ід. код 41993465) на користь Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (11122, Житомирська обл., Овруцький р-н., с. Словечне, вул. Лісова, буд. 13, ід. код 00991953):

- 120224,11 грн заборгованості;

- 1921,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.10.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - позивачу (рек.);

3 - відповідачу (рек.).