Рішення

від 07.10.2019 по справі 909/812/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/812/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр", вул. Путивльська, 40, кв.38, м. Київ, 02089,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арус Груп", вул. Січових Стрільців, 52, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення штрафних санкцій в сумі 88 115,24 грн.

без виклику сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арус Груп" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 88 115 грн 24 к., з них: 68 240 грн 24к. - пені, 15 735 грн 00к. - інфляційних втрат та 4 140 грн 00к. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невчасним виконанням відповідачем зобов`язання по Договору купівлі-продажу № 14/2018В від 14.06.2018 року.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 06.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 06.08.19, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 17105 від "03" вересня 2019 р.). Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Ухвалою суду від 06.08.19 відповідач теж повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці вказаної ухвали, та надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Проте ухвала суду, направлена відповідачу за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута суду органом поштового зв`язку із відмітками "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою, не є об`єктивною причиною, а є суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

За змістом п.7ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлень від відповідача про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання до суду не надходило.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

14 червня 2018 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" (по договору - продавець/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арус Груп" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №14/2018В від 14.06.2018 року (далі - Договір).

Відповідно до п.2.1. Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, продавець зобов`язується поставити покупцеві визначений цим Договором товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно з п.2.2. Договору сторони прийшли до взаємної згоди, що продавець постачає, а покупець приймає товар, а саме: Лакофарбові матеріали виробництва концерну Sherwin-Williams, л./кг., відповідає заявленим технічним характеристикам заводу-виробника.

Відповідно до п.4.7. Договору продавець зобов`язаний передати товар покупцю разом з видатковою накладною на такий товар.

Згідно з п.5.2. Договору загальна сума Договору складається з вартості всього поставленого в межах Договору товару.

Відповідно до п.5.4. Договору покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого рахунку шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця з відтермінуванням платежу до 30 календарних днів, з дня відвантаження товару.

На виконання умов договору, позивачем у період з червня 2018 по березень 2019 поставлено відповідачу товар на суму 324 156 грн 78 к, що підтверджується копіями видаткових накладних, долучених позивачем до матеріалів справи, які підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені їх печатками, в зв`язку з чим приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження здійснення поставки товару.

На виконання своїх обов`язків відповідач частково здійснив оплату за поставлений товар, зокрема на суму 156 995 грн 32 к., однак частина залишилась неоплаченою, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 167 161 грн 46 к.

Вказані обставини зумовили позивача звернутись до Господарського суду м. Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Арус Груп" про стягнення заборгованості на суму 167 161 грн 46 к.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.06.2019 року по справі №910/4564/19 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Арус Груп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" 154 854 грн. 80 к - суму основного боргу та 2 507 (дві тисячі п`ятсот сім) грн. 43 коп - витрати по сплаті судового збору. В частині стягнення з відповідача 12 306 грн 66 к. основного боргу - провадження у справі закрито, у зв`язку з її сплатою відповідачем після подання позову до суду.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач здійснив нарахування штрафних санкцій із врахуванням вимог чинного законодавства та умов Договору купівлі-продажу № 14/2018В від 14.06.2018 року, у зв"язку із чим звернувся із позовом до суду.

Після прийняття рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2019 року по справі №910/4564/19 відповідач змінив своє місцезнаходження, зокрема його місцемзнаходження є вул. Січових Стрільців, 52, м. Івано-Франківськ, 76018, про що свідчить інформація зазначена у Витязі з ЄДРЮОФОПГФ від 30.07.2019 року, який долучений до матеріалів справи.

За наведених обставин, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Як встановлено вище між сторонами по справі виникли договірні відносини на підставі Договору купівлі-продажу № 14/2018В від 14.06.2018 року, зокрема поставка товару та зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Факт виникнення зазначених правовідносин між сторонами та факт прострочення відповідачем оплати спірного товару встановлено також рішенням Господарського суду м. Києва від 20.06.2019 року у справі № 910/4564/19. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до п.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Разом з тим Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу , який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 8.2 Договору купівлі-продажу № 14/2018В від 14.06.2018 року сторонами узгоджено, що у разі недотримання строків оплати, до покупця застосовуються штрафні санкції в розмірі 0,2% недоплаченої вартості поставленого товару за кожен день прострочення, котрі не виключають додаткового застосування передбачених Законом санкцій загалом, та нарахування процентів за користування чужими коштами та інфляційних відсотків.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обгрунтовуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем оплати спірного товару встановлено вищевказаним рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2019 року у справі № 910/4564/19.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості позивач нарахував відповідачу пені в сумі 68 240 грн 24к., 15 735 грн 00к. - інфляційних втрат та 4 140 грн 00к. - 3% річних.

З урахуванням наведеного, суд, встановивши факт прострочення сплати відповідачем заборгованості по Договору купівлі-продажу № 14/2018В від 14.06.2018 року та здійснивши перерахунок їх нарахування прийшов до висновку про обгрунтованість та правомірність їх нарахування і таких, що підлягають задоволенню.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Арус Груп" про стягнення штрафних санкцій в сумі 88 115 грн 24 к., з них: 68 240 грн 24к. - пені, 15 735 грн 00к. - інфляційних втрат та 4 140 грн 00к. - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арус Груп" (вул. Січових Стрільців, 52, м. Івано-Франківськ, 76018, код 40558914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візір-Центр" (вул. Путивльська, 40, кв.38, м. Київ, код 39235228) - 88 115 грн 24 к. (вісімдесят вісім тисяч сто п`ятнадцять гривень двадцять чотири копійки) - штрафних санкцій , з них: 68 240 грн 24к. (шістдесят вісіт тисяч двісті сорок гривень двадцять чотири копійки) - пені, 15 735 грн 00к. (п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять гривень) - інфляційних втрат, 4 140 грн 00к. (чотири тисячі сто сорок гривень) - 3% річних та 1921 грн 00к. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню) - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.