Рішення

від 26.09.2019 по справі 910/8732/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2019Справа № 910/8732/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Волинської митниці ДФС до товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Постач" про стягнення 2 694 081,65 грн.,

за участі представників:

позивача: Порхуна А.А. за довіреністю від 3 вересня 2019 року № 1663/03-7010/12;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2019 року Волинська митниця ДФС (далі - Митниця) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" вартості непоставленого відповідачем товару за договорами від 25 червня 2019 року № 484-б/18, від 13 грудня 2018 року № 1077 та від 21 грудня 2018 року № 1100 у загальному розмірі 2 694 081,65 грн., з яких: 2 208 674,25 грн. - вартість непоставленого товару, 485 407,40 грн. - штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку, зокрема, з тим, що Митницею при зверненні до суду з даним позовом не було враховано проведених 13 червня 2019 року реєстраційних дій в частині внесення змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" щодо зміни його повного та скороченого найменування, а також місцезнаходження відповідача. Цією ж ухвалою позивачеві було надано строк для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви, зокрема, шляхом зазначення вірного найменування та адреси місцезнаходження відповідача, протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

22 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 8 липня 2019 року подано клопотання для усунення недоліків позовної заяви, у якому Митниця, зокрема, просила вважати вірним найменування відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Постач" (далі - Товариство) з наступною адресою його місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 24.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 липня 2019 року позовну заяву Митниці прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8732/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29 серпня 2019 року.

Ухвалою суду від 29 серпня 2019 року підготовче судове засідання відкладено на 12 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 12 вересня 2019 року підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 26 вересня 2019 року.

У судовому засіданні 26 вересня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, будь-яких документів чи письмових пояснень по суті спору не надав.

З огляду на наведене суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 29 липня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/8732/19, копія ухвали суду від 29 серпня 2019 року про відкладення підготовчого засідання та копія ухвали суду від 12 вересня про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті направлялись судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 24.

Проте поштові конверти з копіями зазначених ухвал були повернуті підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Товариству.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з вищезазначеними ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2018 року між Митницею та товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" (яке в подальшому змінило свою назву на Товариство) було укладено договір про закупівлю № 484-б/18, за умовами якого останнє зобов`язалося у 2018 році поставити позивачу бензин А-95, А-92, паливо дизельне, код згідно ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти, а також взяти цей товар на безкоштовне відповідальне зберігання, а Митниця, у свою чергу, - прийняти і оплатити вказаний товар.

Зазначена угода підписана уповноваженими представниками її сторін та скріплена печатками наведених юридичних осіб.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент) товару та його кількість зазначені в додатку № 1 до даного договору (специфікації), що є невід`ємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що у специфікації, яка є додатком № 1 до договору, сторонами визначено асортимент, кількість та вартість товару.

Згідно з пунктом 3.1 договору ціна вказаної угоди становить 2 584 929,60 грн.

Водночас судом встановлено, що 9 серпня 2018 року та 11 грудня 2018 року між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 до вказаного договору, за умовами яких у зв`язку із збільшенням ціни за одиницю товару постачальник та покупець керуючись статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" погодили зміну ціни договору відповідно на 2 584 926,67 грн. та на 2 584 909,17 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунки проводяться безготівково шляхом перерахування коштів замовником на розрахунковий рахунок постачальника.

Оплата проводиться замовником за фактично отримані товари протягом 20 днів з моменту отримання товару за умови наявності відкритих асигнувань Держбюджету на рахунку замовника у межах затвердженого кошторису (пункт 4.3 договору).

Поставка товару відповідно до пункту 5.1 договору здійснюється шляхом видання постачальником замовнику талонів та/або карток на отримання товару встановленої форми відповідного номіналу. Передача замовнику талонів на товар здійснюється уповноваженій особі замовника. Уповноважена особа замовника зобов`язана надати постачальнику довіреність на отримання товару.

Товар постачається замовнику цілодобово через автозаправні станції (АЗС) постачальника або партнерів почастково шляхом завантаження в автомобільний транспорт замовника згідно талонів та/або карток (пункт 5.2 договору).

Зі змісту долученого до тендерної документації договору поставки нафтопродуктів від 1 квітня 2018 року № Т-0104-18/2, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" та підприємством з іноземними інвестиціями "Амік Україна", вбачається, що поставка пального по талонах проводиться через автозаправні станції підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна".

Пунктом 5.3 договору про закупівлю від 25 червня 2018 року № 484-б/18 встановлено, що дизельне паливо (наливом) постачається замовнику спеціальним автотранспортом учасника на котельню, розташовану на території МАПП "Ягодин" за адресою: Волинська область, Любомльський район, село Старовойтове, вулиця Прикордонників, 32, протягом двох робочих днів з моменту їх замовлення згідно товарно-транспортної накладної.

Термін дії талонів та/або карток на відпуск нафтопродуктів становить один календарний рік від дати підписання видаткової накладної з подальшою пролонгацією до використання в повному обсязі. У випадку закінчення терміну дії талонів до моменту фактичного отримання пального, замовник повинен повернути весь обсяг невикористаних талонів та/або карток, термін використання яких спливає, постачальнику за два тижні до кінцевого терміну використання, а постачальник зобов`язаний замінити повернуті талони та/або картки на талони та/або картки з більшим терміном придатності, або продовжити їх термін дії (пункт 5.7 договору).

Згідно з пунктом 6.2 договору прийом та видача дизельного палива, що знаходиться на відповідальному зберіганні, здійснюється згідно акту приймання-передачі відповідно до товарно-транспортної накладної.

Відповідно до пункту 6.3 договору додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язується зберігати проданий товар до дати поставки на умовах договору.

У пункті 11.1 договору сторони погодили, що дана угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Судом встановлено, що Митницею належним чином та у повному обсязі було виконано передбачені умовами вказаного договору зобов`язання щодо оплати товару в розмірі 2 584 909,17 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень від 4 липня 2018 року № 983 на суму 1 670 695,80 грн., від 20 серпня 2018 року № 1242 на суму 454 860,00 грн., від 23 липня 2018 року № 1081 на суму 159 138,00 грн., та від 14 грудня 2018 року № 1927 на суму 300 215,37 грн.

Проте відповідач лише частково виконав свої зобов`язання за договором, поставивши товар на суму 479 390,40 грн. згідно видаткових накладних від 3 липня 2018 року № ЛТТ-000032, від 15 серпня 2018 року № ЛТН-000052, від 18 липня 2018 року № ЛТТ-000039 та від 13 грудня 2018 року № ЛТН000300.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед Митницею за вищевказаним договором склала 2 105 518,77 грн.

Крім того, 13 грудня 2018 року між Митницею та товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" (яке в подальшому змінило свою назву на Товариство) було укладено аналогічний за змістом договір про закупівлю № 1077.

Ціна даного договору відповідно до пункту 3.1 становила 44 999,01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення від 14 грудня 2018 року Митницею на підставі видаткової накладної від 13 грудня 2018 року № ЛТН-000301 було проведено оплату товару в розмірі 44 999,01 грн., який у зв`язку з відсутністю ємностей для зберігання відповідно до умов договору залишено на безкоштовне відповідальне зберігання відповідача.

Також 21 грудня 2018 року між Митницею та товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" (яке в подальшому змінило свою назву на Товариство) було укладено аналогічний за змістом до договорів від 25 червня 2018 № 484-б/18 та від 13 грудня 2018 року № 1077 договір про закупівлю № 1100.

Згідно з пунктом 3.1 цієї угоди ціна договору становила 58 164,47 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 27 грудня 2018 року Митницею на підставі видаткової накладної від 27 грудня 2018 року № ЛТН-000331 проведено оплату за товар у розмірі 58 164,47 грн., який також було залишено на безкоштовне відповідальне зберігання відповідача.

Вищенаведені договори також підписані уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками наведених суб`єктів господарювання.

Однак судом встановлено, що паливо за вказаними договорами поставлено позивачу не було.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що починаючи з 1 січня 2019 року по 1 червня 2019 року останній був позбавлений можливості у повному обсязі реалізувати своє право на отримання палива по талонам АЗС партнера підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна", а також наливом.

З метою забезпечення виконання умов договорів, позивачем було направлено на адресу відповідача листи-звернення від 20 грудня 2018 року № 2267/12/03-70-03-01, від 29 грудня 2018 року № 2354/12/03-03-70-03-03, від 11 січня 2019 року № 57/12/03-70-19-03, від 28 січня 2019 року № 176/12/03-70-03-02, в яких зазначалося про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" не виконує договірні зобов`язання в частині отоварення палива, що унеможливлює роботу автотранспорту позивача, а також містилося прохання вжити необхідних заходів для забезпечення Митниці необхідною кількістю палива. Разом із цим, відповідей на дані листи відповідачем надано не було, а паливо - не поставлено.

Крім того, позивачем було надіслано на адресу відповідача лист від 26 лютого 2019 року № 413/12/03-70-05-02, в якому містилися акти №№ 1, 2, 3, 4 звіряння отриманого палива згідно договорів закупівлі товарів станом на 1 січня 2019 року. Також у даному листі містилося повідомлення про те, що у разі якщо від постачальника не надійде на адресу Митниці відповіді у тижневий термін, вищевказані акти звіряння будуть вважатися підтвердженими. Митницею було отримано підтвердження про вручення 4 квітня 2019 року даного листа представнику відповідача за довіреністю, проте жодної відповіді від постачальника позивачем отримано не було.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договорами про закупівлю від 25 червня 2018 року № 484-б/18, від 13 грудня 2018 року № 1077 та від 21 грудня 2018 року № 1100 на час вирішення даного спору склала 2 208 674,25 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов`язані з поставкою нафтопродуктів.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що коли у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частина 3 статті 612 ЦК України).

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини 2 статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 2 208 674,25 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Митниці до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вищевказаними договорами, позивач просив суд стягнути з Товариства 330 800,14 грн. пені та 154 607,26 грн. штрафу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договорів від 25 червня 2018 року № 484-б/18, від 13 грудня 2018 року № 1077 та від 21 грудня 2018 року № 1100 передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язань щодо постачання товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення постачання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Оскільки Митниця відноситься до суб`єктів господарювання державного сектора економіки, і заявлений останньою до стягнення розмір пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договорів, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 165, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Постач" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 24; ідентифікаційний номер 41850141) на користь Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний номер 39472698) 2 208 674 (два мільйони двісті вісім тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 25 коп. основного боргу, 330 800 (триста тридцять тисяч вісімсот) грн. 14 коп. пені, 154 607 (сто п`ятдесят чотири тисячі шістсот сім) грн. 26 коп. штрафу, а також 40 411 (сорок тисяч чотириста одинадцять) грн. 22 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 7 жовтня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко