Рішення

від 07.10.2019 по справі 910/8365/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2019Справа № 910/8365/19

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" простягнення 70 680, 00 грн Суддя Літвінова М.Є.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 70 680, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, відповідачем у залізничній накладній №34782698 від 29.12.2018 було неправильно зазначено масу вантажу, який перевозився у вагоні №98004310, що є підставою для покладення на відповідача як відправника вантажу відповідальності у вигляді штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати, відповідно до ст.118 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі №910/8365/19 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.07.2019 у справі №910/8365/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито провадження у справі №910/8365/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть подані - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

12.08.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зокрема зазначив про те, що комерційний акт №406802/1 був доопрацьований позивачем під час підготовки матеріалів до суду, а штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу.

14.08.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

28.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що на станції призначення Ксенієво Одеської залізниці було здійснено зважування вагону та заповнено розділ Є комерційного акту №406802/1 - відмітки станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції , в якому зазначено, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту, не виявлено, а до позовної заяви долучено копію комерційного акту зі станції призначення №406802/1/1. Крім того позивач зауважив, що відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф стягується у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів; в порядку ст.81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у позивача наступні документи: посадову інструкцію ОСОБА_10., посадову інструкцію ОСОБА_11 посадову інструкцію ОСОБА_6. ; посадову інструкцію ОСОБА_3 ; посадову інструкцію ОСОБА_4 ; посадову інструкцію ОСОБА_5; посадові інструкції начальника станції Подільськ Одеської залізниці та його заступника; посадові інструкції начальника станції Ксенієво Одеської залізниці та його заступника; технічний паспорт засобу вимірювальної техніки - вагонних електромеханічних ваг ВВ 150- 3 - 143; технічний паспорт засобу вимірювальної техніки, на яких 06 січня 2019 року проведено перевірку вантажу, що містився у вагоні №98004310; копії свідоцтв про державну метрологічну атестацію та свідоцтв про повірку вагонних електромеханічних ваг ВВ 150- З - 143, з моменту їх введення в експлуатацію по 01.01.2019 року; копії свідоцтв про державну метрологічну атестацію та свідоцтв про повірку ваг на яких 06 січня 2019 року проведено перевірку вантажу, що містився у вагоні №98004310, з моменту їх введення в експлуатацію по 06 січня 2019 року.

06.09.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній проти тверджень позивача у відповіді на відзив, заперечив.

16.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті спору з доданими до них документами.

19.09.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2018 зі станції Ніжин Південно - Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" здійснено відправлення вагонів, а зокрема, вагону №98004310 з вантажем - зерно кукурудзи насипом, до станції призначення Ксенієве Одеської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ "ИЗТ" для ПІІ "Гленкор Агрікалчер Україна", що підтверджується накладною залізничною накладною №34782698.

У вказаній вище накладній відповідачем було визначено на вагонних вагах масу вантажу у вагоні №98004310 - 65700 кг; розмір провізної плати 14 136, 00 грн.

На проміжній станції Подільськ Одеської залізниці на підставі акту загальної форми №5002 від 01.01.2019 було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що складено комерційний акт №406802/1 від 01.01.2019.

У вказаному комерційному акті встановлено, що у вагоні №98004310, який був поданий на комісійне переважування по документам значиться: вантаж - зерно кукурудзи, вага, визначена відправником - нетто 65700 кг, тара 23000 кг, вантажопідйомність - 70 т, а при комісійному переважуванні на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Э станції Подільськ (державна повірка 05.11.2018) виявилось, що вантаж - зерно кукурудзи, брутто - 77950 кг, тара - 23000 кг, нетто - 54950 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 10750 кг, вагон прибув у технічно справному стані із справними ЗПП - 6 шт. Переважування вагону проводила комерційний агент ОСОБА_6 в присутності в.о. ДСМ ОСОБА_11, ДСГ ОСОБА_8 , комерційного агента ОСОБА_9

На станції Подільськ Одеської залізниці означений акт підписали ДС ОСОБА_10 , в.о. ДСМ ОСОБА_11 , комерційний агент ОСОБА_6 .

В подальшому, на станції призначення Ксенієве Одеської залізниці в графу Є комерційного акту №406802/1 від 01.01.2019 був внесений запис про те, що 06.01.2019 при перевірці вантажу різниці проти цього акту не виявлено. При цьому в графі Є вказаного акту проставлено підписи начальника станції ОСОБА_12 , начальника вантажного району ОСОБА_4 , працівника станції ОСОБА_13 , а крім того на самому комерційному акті №406802/1/1 від 01.01.2019 міститься напис про отримання комерційного акту 06.01.2019 за дорученням №1 від 29.12.2018 ОСОБА_14 та штемпель станції призначення.

11.05.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №ДН-1-18/252 про оплату штрафу на суму 70 680, 00 грн.

Листом №25/05/2019П від 27.05.2019 відповідач повідомив про те, що не погоджується з вимогами позивача про оплату штрафу та зауважив, що на станції призначення вантаж з вагону №98004310 був видний без визначення розміру фактичної недостачі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідачем у залізничній накладній №34782698 від 29.12.2018 було неправильно зазначено масу вантажу, який перевозився у вагоні №98004310, що є підставою для покладення на відповідача як відправника вантажу відповідальності у вигляді штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати, відповідно до ст.118 Статуту залізниць України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, остання, відповідно до ст.9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.6 ст.306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, Правилами приймання вантажів до перевезення, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.

У відповідності до ст.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст.3 Статуту).

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст.6 Статуту залізниць України та п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 за № 863/5084.

Заповнення відповідних граф накладної здійснюється відправником (п.2.1 Правил оформлення перевізних документів).

Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.

Згідно із ст.23 Статуту залізниць України, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з ч.1 ст.24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Частиною 2 ст.24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з ст.37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст.122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Штраф відповідно до ст.118 Статуту стягується у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Вищенаведені норми свідчать про те, що залізниця не зобов`язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. А вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 10 Правил складання актів (ст.129 Статуту залізниць), затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, в п.10 Правил складання актів передбачено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами п.10 Правил складання актів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду 23.11.2018 у справі №916/2450/17.

Як встановлено судом, 29.12.2018 зі станції Ніжин Південно - Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" здійснено відправлення вагонів, а зокрема, вагону №98004310 з вантажем - зерно кукурудзи насипом, до станції призначення Ксенієве Одеської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ "ИЗТ" для ПІІ "Гленкор Агрікалчер Україна", що підтверджується накладною залізничною накладною №34782698. В наведеній накладній відповідачем було визначено на вагонних вагах масу вантажу у вагоні №98004310 - 65700 кг; розмір провізної плати 14136,00 грн, правильність даних засвідчена у графі 55.

На проміжній станції Подільськ Одеської залізниці на підставі акту загальної форми №5002 від 01.01.2019 було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що складено комерційний акт №406802/1 від 01.01.2019.

У вказаному комерційному акті встановлено, що у вагоні №98004310, який був поданий на комісійне переважування по документам значиться: вантаж - зерно кукурудзи, вага, визначена відправником - нетто 65700 кг, тара 23000 кг, вантажопідйомність - 70 т, а при комісійному переважуванні на справних вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Э станції Подільськ (державна повірка 05.11.2018) виявилось, що вантаж - зерно кукурудзи, брутто - 77950 кг, тара - 23000 кг, нетто - 54950 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 10750 кг, вагон прибув у технічно справному стані із справними ЗПП - 6 шт. Переважування вагону проводила комерційний агент ОСОБА_6 в присутності в.о. ДСМ ОСОБА_11, ДСГ ОСОБА_8 , комерційного агента ОСОБА_15 Означений акт підписали ДС ОСОБА_10 , в.о. ДСМ ОСОБА_11 , комерційний агент ОСОБА_6 .

За висновками суду вказаний акт на станції Подільськ Одеської залізниці було підписано уповноваженими на це п.10 Правил складання актів особами, а саме начальником станції ОСОБА_16 згідно посадової інструкції виробничого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженої 28.12.2017, в.о. начальника вантажного району ОСОБА_17 згідно наказу №ДИК-1-24/722 від 22.11.2018 та особою, яка особисто здійснювала перевірку - агентом комерційним ОСОБА_6 згідно робочої інструкції виробничого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженої 06.03.2018.

Зважування вантажу відбулося на вагонних електромеханічних вагах ВВ 150 Э станції Подільськ (державна повірка 05.11.2018) технічна документація на які наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п.12 Правил складання актів якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Як встановлено судом, на станції призначення Ксенієве Одеської залізниці в графу Є комерційного акту №406802/1 від 01.01.2019 був внесений запис про те, що 06.01.2019 при перевірці вантажу різниці проти цього акту не виявлено. При цьому в графі Є вказаного акту проставлено підписи начальника станції ОСОБА_12 , начальника вантажного району ОСОБА_4 , працівника станції ОСОБА_13 , а крім того на самому комерційному акті №406802/1/1 від 01.01.2019 міститься напис про отримання комерційного акту 06.01.2019 за дорученням №1 від 29.12.2018 ОСОБА_18. та штемпель станції призначення.

При цьому відомості у розділ Є вказаного акту на станції Ксенієве Одеської залізниці були внесені уповноваженими на це п.10 Правил складання актів особами, а саме начальником станції ОСОБА_19 згідно посадової інструкції виробничого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженої 05.12.2018, начальником вантажного району ОСОБА_4 . згідно посадової інструкції виробничого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженої 22.01.2018 та особою, яка особисто здійснювала перевірку - агентом комерційним станції Ксенієве ОСОБА_13 згідно посадової інструкції виробничого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженої 12.04.2017.

Отже, комерційний акт №406802/1 від 01.01.2019 станції Подільськ (комерційний акт №406802/1/1 від 01.01.2019 станції Ксенієво) за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, оскільки складений уповноваженими на те особами.

Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України, за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно з ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено неправильне зазначення відправником маси вантажу, що є підставою для застосування відповідальності за допущене порушення.

Обставин наведених позивачем у позові відповідачем не спростовано.

Згідно із залізничною накладною №34782698 від 29.12.2018 провізна плата за вагон №98004310 складає 14136,00 грн., у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, розмір штрафу складає 14136,00 грн х 5 = 70680,00 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним.

Щодо аргументів відповідача про те, що правильний розмір штрафу, який підлягав би стягненню з відправника у зв`язку із зазначенням у накладній маси вантажу на 10750 кг менше фактичної маси вантажу, становить 11564,85 грн, оскільки штраф за неправильно зазначену у накладній масу вантажу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу, є помилковими з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Ст.122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з ч.1 ст.118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Тобто, відправник був зобов`язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна плата визначалася виходячи з маси всього вантажу, який знаходився у вагоні.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п`ятикратної всієї суми провізної плати, у зв`язку з невиконанням відправником зобов`язання щодо зазначення у накладній вірної маси вантажу, відповідає ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України та ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №926/3327/16.

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 70 680,00 грн штрафу за неправильно зазначену в накладній масу вантажу, внаслідок чого позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" (01601, м.Київ, вул.Мечнікова, будинок 3, ідентифікаційний код 40320049) на користь Акціонерного товариства "Українська Залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, Одеська обл., місто Одеса, Приморський район, вул.Пантелеймонівська, будинок 19, ідентифікаційний код 40081200) штраф у розмірі 70 680 (сімдесят тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07.10.2019.

Суддя М.Є.Літвінова