Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/9838/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/9838/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агентство "Еліт-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Буд Інвест"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Макаревич О.В. (адвокат);

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 24.09.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 08.10.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

24 липня 2019 року до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Охоронне Агентство "Еліт-Груп" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 19.07.2019 року до ТОВ "Комфорт Буд Інвест" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 20/10-18 від 20.10.2018 року в сумі 205 111,29 грн., з них: заборгованості згідно рахунку-фактури СФ-0000024 від 24.10.2018 року - 27 720,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот двадцять гривень), заборгованості згідно рахунку-фактури СФ-0000003 від 02.01.2019 року - 122 760,00 грн. (сто двадцять дві тисячі сімсот шістдесят гривень), заборгованості згідно рахунку-фактури СФ-0000005 від 01.02.2019 року - 39 458,61 грн. (тридцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 61 копійка), інфляційних збитків - 12 182,56 грн. (дванадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні 56 копійок) та 3% річних - 2997,12 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім гривень 12 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором про надання охоронних послуг № 20/10-18 від 20.10.2018 року, зокрема, у визначений договором строк не здійснив оплату наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 року у справі № 910/9838/19 позовну заяву б/н від 19.07.2019 року ТОВ "Охоронне Агентство "Еліт-Груп" до ТОВ "Комфорт Буд Інвест" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано ТОВ "Охоронне Агентство "Еліт-Груп" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене ТОВ "Охоронне Агентство "Еліт-Груп" за адресою: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 8, кв. 2, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050141660 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 року у справі № 910/9838/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 30.07.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 05.08.2019 року (включно).

01.08.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агентство "Еліт-Груп" надійшла заява б/н від 31.07.2019 року "Про усунення недоліків". До вказаної заяви додано, зокрема, позовну заяву в новій редакцій, в якій позивач просить суд сягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання охоронних послуг № 20/10-18 від 20.10.2018 року в сумі 200 210,04 грн., з них: заборгованості згідно рахунку-фактури СФ-0000024 від 24.10.2018 року - 27 720,00 грн. (двадцять сім тисяч сімсот двадцять гривень), заборгованості згідно рахунку-фактури СФ-0000003 від 02.01.2019 року - 122 760,00 грн. (сто двадцять дві тисячі сімсот шістдесят гривень), заборгованості згідно рахунку-фактури СФ-0000005 від 01.02.2019 року - 39 458,61 грн. (тридцять дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 61 копійка), інфляційних збитків - 7155,52 грн. (сім тисяч сто п`ятдесят п`ять гривень 52 копійки) та 3% річних - 3115,91 грн. (три тисячі сто п`ятнадцять гривень 91 копійка).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/9838/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.08.2019 року.

В підготовчому засіданні 27.08.2019 року судом оголошено перерву.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 27.08.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/9838/19 до судового розгляду по суті на 24.09.2019 року.

В судовому засіданні 24.09.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 24.09.2019 року не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 09.08.2019 року та 02.09.2019 року з відмітками у довідках відділення поштового зв`язку на відповідних конвертах "адресат не розшукано".

Так, поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Комфорт Буд Інвест" за адресою: 03038, м. Київ, вул. К.Малевича, 8, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 02.08.2019 року у справі № 910/9838/19 є 08.08.2019 року, а ухвали-виклику від 27.08.2019 року - 30.08.2019 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агентство "Еліт-Груп" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт Буд Інвест" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір про надання охоронних послуг № 20/10-18 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник на оплатній основі замовляє, а виконавець на оплатній основі надає послуги з охорони об`єкту (-ів) замовника та майна, що розташоване на об`єкті.

Відповідно до п. 1.2. договору, об`єкт, що охороняється виконавцем розташований за адресою: вул. Антоновича (Горького), 44 у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно з п. 4.1. договору, вартість охоронних послуг, що надається виконавцем замовнику складає 33,00 грн. за одну людино-годину. Розмір оплати за надані послуги виконавцем визначається щомісячно і розраховується відповідно до обсягів використаних людино-годин та чисельності охоронців на об`єкті та вказується у актах наданих послуг. Загальна вартість договору складається із загальної вартості всіх наданих послуг в рамках даного договору, відповідно до підписаних сторонами актів наданих послуг.

За умовами п. 4.2. договору, оплата охоронних послуг за даним договором здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту наданих послуг за фактично відпрацьовані людино-години.

В п. 4.3. договору визначено, що здача-прийняття охоронних послуг, що надаються за даним договором, здійснюється за актом наданих послуг. Акт наданих послуг складається виконавцем у 2 (двох) екземплярах - по одному для кожної із сторін та направляється поштою, кур`єрською службою або вручається під розписку замовнику (його уповноваженому представнику) не пізніше 3 (третього) числа місяця наступного за місяцем, в якому надавались охоронні послуги.

Договір діє до 31.12.2019 року включно (п. 6.3. договору).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що на виконання умов договору про надання охоронних послуг № 20/10-18 від 20.10.2018 року надав, а відповідач прийняв охоронні послуги на загальну суму 189 938,61 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000026 від 31.10.2018 року на суму 27 720,00 грн., № ОУ-0000028 від 31.12.2018 року на суму 122 760,00 грн. та № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року на суму 39 458,61 грн., на оплату яких останньому були виставлені рахунки-фактури № СФ-0000024 від 24.10.2018 року на суму 27 720,00 грн., № СФ-0000003 від 02.01.2019 року на суму 122 760,00 грн. та № СФ-0000005 від 01.02.2019 року на суму 39 458,61 грн.

На твердження позивача, відповідачем вказані охоронні послуги оплачені не були, внаслідок чого позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 20/10-18 від 20.10.2018 року в розмірі 189 938,61 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження надання послуг за договором надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000026 від 31.10.2018 року на суму 27 720,00 грн., № ОУ-0000028 від 31.12.2018 року на суму 122 760,00 грн. та № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року на суму 39 458,61 грн.

Судом встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000026 від 31.10.2018 року на суму 27 720,00 грн., № ОУ-0000028 від 31.12.2018 року на суму 122 760,00 грн. з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень та заперечень, тому приймаються судом в якості належних доказів, що підтверджуються факт надання охоронних послуг.

Щодо акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року на суму 39 458,61 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В ч. 1 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

За змістом ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції . Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання по виконанню робіт відповідно до договору, так і факт виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, в даному випадку, є акти надання послуг, які, в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість виконаних робіт.

Так, суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року на суму 39 458,61 грн. відповідачем не підписаний.

Як зазначає позивач, з метою досудового врегулювання спору 13.06.2019 року ним на адресу відповідача направлено претензію № 1/12-06-19к від 12.06.2019 року про сплату заборгованості в сумі 189 938,61 грн., додатком до якої є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року у 2 (двох) примірниках.

З матеріалів справи слідує, що в якості доказів, які підтверджують факт направлення відповідачу вищезазначеної претензії позивач надав копії фіскального чеку від 13.06.2019 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за поштовим ідентифікатором № 0411627610050.

Водночас, суд відмічає, що з наданих позивачем доказів направлення претензії не вбачається за можливе встановити факт направлення відповідачу саме претензії № 1/12-06-19к від 12.06.2019 року разом з доданим до неї актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за поштовим ідентифікатором № 0411627610050 лише підтверджує отримання відповідачем поштової кореспонденції, тоді як не підтверджує, що саме вказана претензія з доданим до неї актом були отримані відповідачем.

Отже, посилання позивача про надання, а рівно і отримання відповідачем спірних послуг за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року є безпідставними.

За таких обставин, суд не приймає в якості належного та допустимого доказу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року, який підтверджує факт виконання, а рівно і факт прийняття відповідачем робіт за договором за зазначеним актом.

При цьому, суд звертає увагу, що за умовами п. 4.3. договору акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 від 09.02.2019 року повинен був бути направлений відповідачу не пізніше 3 (третього) числа місяця наступного за місяцем, в якому надавались охоронні послуги, тобто не пізніше 03.03.2019 року, проте матеріали справи не містять жодних доказів у підтвердження факту виконання позивачем встановленого в п. 4.3. договору обов`язку щодо направлення вказаного акту.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 150 480,00 грн. в оплату наданих послуг за договором про надання охоронних послуг № 20/10-18 від 20.10.2018 року до суду не представлено.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання охоронних послуг № 20/10-18 від 20.10.2018 року в сумі 150 480,00 грн.

При зверненні до суду позивач також просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні збитки - 7155,52 грн. та 3% річних - 3115,91 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних збитків не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних збитків.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних збитків, окремо по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 4602,11 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 2553,41 грн. позивачу належить відмовити.

Також перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних окремо по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 2470,71 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 645,20 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 157 552,82 грн. з них: : основного боргу - 150 480,00 грн., 3% річних - 2470,71 грн. та інфляційних збитків - 4602,11 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2363,29 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт Буд Інвест" (ідентифікаційний код 42095613, адреса: 03038, м. Київ, вул. К.Малевича, 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне Агентство "Еліт-Груп" (ідентифікаційний код 41761680, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 8, кв. 2) грошові кошти: основного боргу - 150 480,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч чотириста вісімдесят гривень), 3% річних - 2470,71 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят гривень 71 копійка), інфляційних збитків - 4602,11 грн. (чотири тисячі шістсот дві гривні 11 копійок) та судовий збір - 2363,29 грн. (дві тисячі триста шістдесят три гривні 29 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2019р.

Суддя О.В. Котков