Рішення

від 23.09.2019 по справі 910/8824/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2019Справа № 910/8824/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства Спортивний комплекс Атлет

до Товариства з обмеженою відповідальністю Олером

про стягнення 138.511,01 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

05.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Спортивний комплекс Атлет до Товариства з обмеженою відповідальністю Олером про стягнення 138.511,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір № 139 від 10.10.2018, ціна якого встановлена в розмірі 350.000,00 грн та передбачено, що вартість додаткових послуг вказуються у акті приймання-передачі. Позивачем взяті на себе зобов`язання виконано в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі послуг та додаткових послуг від 16.10.2018 на загальну суму 455.984,00 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем у строки передбачені договором було сплачено лише 370.000,00 грн, позивач направив на адресу останнього претензію з вимогою погасити заборгованість. Враховуючи те, що відповідачем не було здійснено повну оплату наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 138.511,01 грн, з яких 85.984,00 грн основного боргу, 35.123,70 грн пені, 14.462,98 грн інфляційних втрат та 2.940,33 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8824/19 від 09.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

17.07.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8824/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Даною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.07.2019 було 23.07.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103051235960 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04112, м. Київ, вул. авіаконструктора Сікорського Ігоря, 1-А , кв. 154, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 09.07.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 22.07.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.08.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103051235960, а отже відповідач мав подати відзив до 19.08.2019 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 22.07.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2018 між Державним підприємством Спортивний комплекс Атлет (далі -виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Олером (далі - замовник, відповідач) укладено договір № 139 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 цього договору в порядку та на умовах визначених цим договором виконавець зобов`язується під час організації підготовки і проведення 12 та 13 жовтня 2018 року бізнес-форуму Forum One Ukraine (далі іменується - захід), за завданням замовника за плату, надати послуги за наступним регламентом:

12.10.2018 - з 09:00 до 18:00 завезення обладнання, проведення монтажних робіт; (монтажний день);

13.10.2018 - з 00:00 до 09:00 продовження монтажних робіт; з 09:00 до 18:00 проведення заходу; з 18:30 до 22:00 проведення демонтажних робіт, вивезення обладнання.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору своєчасно оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 85.984,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 35.123,70 грн пені, 14.462,98 грн інфляційних втрат та 2.940,33 грн - 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 7.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору, та закінчується 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг, що надаються за цим договором, є ціною договору та становить 350.000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 12.10.2018 сторони узгодили перелік надання додаткових послуг за договором та визначили їх вартість в сумі 105.984,00 грн.

Згідно з п. 3.3 договору вартість послуг, визначена в п. 3.1 договору, не включає вартість додаткових послуг. Вартість додаткових послуг визначається відповідно до цін та тарифів виконавця, що діятимуть під час надання послуг та вказуються в акті приймання-передачі послуг та додаткових послуг.

Передача послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом, який підписується уповноваженими представниками сторін на протязі 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Відповідно до п. 3.7 договору підписання акту уповноваженими представниками замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі послуг та додаткових послуг на суму 455.984,00 грн, який підписано та скріплено печатками обох сторін.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата вартості послуг, передбачених п. 3.1 даного договору, здійснюється замовником у строк до 11.10.2018.

Згідно п. 3 додаткової угоди № 1 від 12.10.2018 замовник зобов`язався оплатити додаткові послуги за цією угодою до 19.10.2018.

З матеріалів справи вбачається (банківських виписок), що відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг в загальному розмірі 370.000,00 грн наступним чином:

12.10.2018 в сумі 70.000,00 грн,

30.11.2018 в сумі 285.000,00 грн,

05.12.2018 в сумі 15.000,00 грн.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 1.2.14 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі провести розрахунки з виконавцем відповідно до умов цього договору.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором сплату наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка складає 85.984,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 85.984,00 грн боргу.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати послуг, що передбачені п. 3.2 даного договору, замовник зобов`язаний, на вимогу виконавця, сплатити пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день затримки.

Отже даним пунктом договору визначено відповідальність у вигляді пені за неналежне виконання зобов`язання по сплаті вартості послуг, визначених п. 3.1 договору, яка не включає вартість додаткових послуг.

Розділом IV договору, який визначає відповідальність сторін у разі порушення умов цього договору не визначено відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору замовником в частині строків оплати саме додаткових послуг.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 35.123,70 грн безпідставні та задоволенню не підлягають.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 14.462,98 грн інфляційних втрат та 2.940,33 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14.462,98 грн інфляційних втрат та 2.940,33 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства Спортивний комплекс Атлет обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олером (04112, м. Київ, вул. авіаконструктора Сікорського Ігоря, 1-А, кв. 154, код ЄДРПОУ 41823610) на користь Державного підприємства Спортивний комплекс Атлет (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 7-А, код ЄДРПОУ 39351532) 85.984 (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. боргу, 14.462 (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 98 коп. інфляційних втрат, 2.940 (дві тисячі дев`ятсот сорок) грн 33 коп. - 3% річних, 1.550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) грн 81 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова