Рішення

від 03.10.2019 по справі 910/10453/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019Справа № 910/10453/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О. , за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт (вул. Трудова, буд. 1, м. Рубіжне, Луганська область, 93009) до Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 (вул. Ярославська, буд. 4, корпус Б, м. Київ, 04071) про стягнення 396621,41 грн.,

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт 320743,62 грн. боргу, 28120,65 грн. процентів річних, 7904,89 грн. інфляційних втрат, 39852,25 грн. пені, 5949,32 грн. сплаченого судового збору.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 85 від 14.01.2019, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти і оплатити труби, а також супутні товари. Згідно замовлень покупця позивачем поставлено товар на загальну суму 433951,52 грн. Незважаючи на встановлені договором строки для проведення розрахунків, відповідачем систематично порушувались строки оплати товару. Заборгованість за товар, поставлений відповідачу, становить 320743,62 грн. Загальний розмір неустойки становить 39852,25 грн., процентів за користування коштами - 28120,65 грн., інфляційних нарахувань - 7904,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2019 у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 05.09.2019. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 20.08.2019, відповідачем - 03.09.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 55-56) .

Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду не подано.

В судове засідання 05.09.2019 сторони не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, суд про причини неявки не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 розгляд справи відкладено на 03.10.2019.

В судове засідання 03.10.2019 сторони не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, суд про причини неявки не повідомили.

Копію ухвали суду від 05.09.2019 позивачем отримано 17.09.2019, відповідачем - 18.09.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ас. 59, 60).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

14.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СУ630 (покупець) укладено договір № 85, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити труби, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі - товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 4.4. розділу 4 договору поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником), буде свідчити про отримання покупцем товару. Представник покупця повинен надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі товару допускається узгодження довіреності ТМЦ від покупця за факсом, з наступною передачею оригіналу в порядку п. 4.5. цього договору.

Згідно п. 4.7. розділу 4 договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обов`язок постачальника поставити товар покупцю вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі постачальника (допускається інформування про це в телефонному режимі), якщо специфікацією передбачена вибірка товару зі складу постачальника.

Відповідно до видаткової накладної № ЕТП КВ1701/007 від 17.01.2019 позивачем на користь відповідача здійснено поставку товару за умовами укладеного договору на суму 173539,22 грн.

В подальшому позивачем здійснено за умовами договору поставку товару на користь відповідача на загальну суму 260412,30 грн., що підтверджується видатковими накладними № ЕТП КВ 3001/003 від 30.01.2019, № ЕТП КВ0402/005 від 04.02.2019, № ЕТП КВ1303/011 від 13.03.2019 (а.с. 26-28).

Вказані видаткові накладені підписані уповноваженим представником покупця Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 - Покалюк А.О., повноваження якого на прийняття товару підтверджені довіреностями № 20 від 16.01.2019, № 40 від 29.01.2019, № 116 від 12.03.2019 (а.с. 29-31).

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято за умовами укладеного договору товар на загальну суму 433951,52 грн., що не спростовано відповідачем у справі.

За умовами п. 5.1. розділу 5 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку передбаченому даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується платіжними дорученнями № 9866 від 29.01.2019 та № 10093 від 12.03.2019, відповідачем здійснено оплату за товар згідно договору у розмірі 113207,90 грн. (а.с. 32-33).

Відповідно до п.п. 8.1., 8.3., 8.4. розділу 8 договору кожна із сторін несе відповідальність за невиконання умов даного договору у відповідності із діючим законодавством та цим договором. У випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена. У випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник, згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не здійснено повної оплати за поставлений товар у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 320473,62 грн. Враховуючи прострочення сплати коштів за договором позивачем нараховано до сплати відповідачу 39852,25 грн. неустойки, інфляційних нарахувань у розмірі 7904,89 грн. та 28120,65 грн. процентів за користування коштами.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення між сторонами договору № 85 від 14.01.2019, за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач - прийняти і оплатити вартість товару (труб). Позивачем здійснено поставку товару за умовами договору на загальну суму 433951,52 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 25-28) та не заперечується стороною відповідача. Відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 113207,90 грн., про що свідчать платіжні доручення (а.с. 32-33). Доказів здійснення повної оплати товару за умовами договору поставки відповідачем не надано. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача по оплаті вартості товару становить 320743,62 грн.

З урахуванням викладеного вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним договором у розмірі 320743,62 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем у зв`язку з порушенням умов договору відповідачем розраховано до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 39852,25 грн., процентів за користування коштами - 28120,65 грн., інфляційних нарахувань - 7904,89 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, повернення не тільки основного боргу, а й сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, які є фактично платою за користування боржником грошовими коштами кредитора за весь період прострочки виконання грошового зобов`язання, а також пені. Зазначені норми не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.3., 8.4. розділу 8 договору кожна із сторін несе відповідальність за невиконання умов даного договору у відповідності із діючим законодавством та цим договором. У випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена. У випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, постачальник, згідно ч. 3 ст. 692 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, має право стягнути з покупця проценти за використання чужих коштів в розмірі 25% річних за весь період прострочення оплати.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача неустойки, інфляційних нарахувань, процентів за використання чужих коштів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача у справі 5949,32 грн. витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СУ630 (вул. Ярославська, буд. 4, корпус Б, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 36284288) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Євротрубпласт (вул. Трудова, буд. 1, м. Рубіжне, Луганська область, 93009, ідентифікаційний код 33090871) заборгованість у розмірі 320743 грн. 62 коп., неустойку у розмірі 39852 грн. 25 коп., процентів у розмірі 28120 грн. 65 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 7904 грн. 89 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5949 грн. 32 коп., а всього 402570 (чотириста дві тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 73 (сімдесят три) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2019.

Суддя В.О.Демидов