Рішення

від 04.10.2019 по справі 911/1188/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2019 р. Справа № 911/1188/19

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмежено відповідальністю ЦСБУ-Охорона ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю Консант К

про стягнення 83 627,96 гривень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.05.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмежено відповідальністю ЦСБУ-Охорона ЛТД (діла - ТОВ ЦСБУ-Охорона ЛТД /позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Констант-К про стягнення 83 627,96 гривень заборгованості, з яких: 29 433,76 грн пені, 11 529,20 грн інфляційних втрат та 2 841,00 грн 3% річних, а також 12 862,70 грн витрат на правничу допомогу та суму судового збору.

Відповідні позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору на надання послуг з комплексної безпеки №16-КБо/03-02 від 03.02.2016 в частині обов`язку із повної та вчасної оплати вартості отриманих послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦСБУ-Охорона ЛТД залишено буз руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

28.05.2019, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до змісту якої позивач на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 20.05.2019 надав докази сплати судового збору, пояснення стосовно поданого позову, у тому числі стосовно доказів часткової оплати отриманих відповідачем послуг.

Разом із заявою про усунення недоліків позивач подав уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Консант-К (ідентифікаційний код 33801021) 83 627,96 гривень заборгованості, з яких: 29433,76 грн пені, 11 529,20 грн інфляційних втрат та 2 841,00 грн 3% річних.

Водночас, як слідує з відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, правильне найменування відповідача з ідентифікаційним кодом 33801021 - Товариство з обмеженою відповідальністю Консант К .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.06.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЦСБУ-Охорона ЛТД до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд вказаної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання та зобов`язано позивача до 10.07.2019 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 20.05.2019 у даній справі щодо необхідності надання пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують обставини отримання відповідачем послуг за договором на надання послуг з комплексної безпеки №16-КБо/03-02 від 03.02.2016 з урахуванням п. 6.6. вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.06.2019 зобов`язано відповідача до 10.07.2019 надати суду докази подання позивачу зауважень та/або заперечень стосовно отриманих послуг за договором на надання послуг з комплексної безпеки №16-КБо/03-02 від 03.02.2016 та докази проведення у повному обсязі оплат за послуги за договором на надання послуг з комплексної безпеки №16-КБо/03-02 від 03.02.2016.

12.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до змісту якого відповідач просив суд закрити провадження у справі №911/1188/19 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 39 824,00 грн, у зв`язку зі сплатою останнім даної суми.

Також, 12.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про застосування наслідків спливу позовної давності, відповідно до змісту якої відповідач просив застосувати до вимог ТОВ ЦСБУ-Охорона ЛТД , що заявлені до ТОВ Консант К , наслідки спливу скороченої позовної давності в один рік, та відмовити в задоволенні позову в частині вимог, щодо яких сплила позовна давність.

Крім того, 12.07.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. Вказані клопотання, пояснення та заява направлено засобами поштового зв`язку у встановлені судом строки - 10.07.2019.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2016 між ТОВ ЦСБУ-Охорона ЛТД (далі - виконавець) та ТОВ Консант К (далі - замовник) укладено договір на надання послуг з комплексної безпеки №16-КБо/03-02 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, зокрема, замовник доручає, а виконавець зобов`язується за плату надавати послуги із забезпечення безпеки на об`єкті замовника, а також об`єктів та іншого майна що знаходиться на даній території (далі - територія, щодо якої здійснюються заходи безпеки). Початок надання послуг: 03.02.2016 року.

Згідно пп. 6.6, 6.7, 7.1, 7.2, 7.3 договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Підписання акта приймання-передачі наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку. Замовник повинен підписати наданий виконавцем акт в триденний строк. У випадку, якщо замовник не повертає підписаний акт в триденний строк або не надає обґрунтовану відповідь про підстави його не підписання, факт надання виконавцем належних послуг замовнику є підтвердженим.

Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Даний договір набуває чинності з 03 лютого 2016р. і укладається строком на один рік.

Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не вимагає його припинення, договір вважається продовженим на тих же самих умовах на той же самий термін з подальшою пролонгацією. Кількість разів поновлення договору не обмежується.

Копія вказаного вище договору наявна в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на належне виконання власних договірних обов`язків та надання відповідачу послуг за договором. На підтвердження вказаного позивачем надано копію акта звіряння взаємних розрахунків за період 01.02.2016-15.12.2016, відповідно до змісту якого позивачем було надано відповідачу послуги загальною вартістю 105 704,30 грн, а саме:

- за лютий 2016 року на суму 10 980,00 грн

- за березень 2016 року на суму 10 980,00 грн;

- за квітень 2016 року на суму 10 980,00 грн;

- за травень 2016 року на суму 10 980,00 грн;

- за червень 2016 року на суму 10 980,00 грн;

- за липень 2016 року на суму 10 980,00 грн;

- за серпень 2016 року на суму 10 980,00 грн;

- за вересень 2016 року на суму 10 980,00 грн;

- за жовтень 2016 року на суму 4 188,94 грн;

- за жовтень 2016 року на суму 10 980,00 грн;

- за грудень 2016 року на суму 2 695,36 грн.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.02.2016-15.12.2016 скріплений підписами та печатками сторін, крім того, підписання даного акту не заперечується відповідачем.

Втім, як зауважив позивач, відповідач взяті на себе за договором зобов`язання з оплати отриманих послуг виконав не в повному обсязі, вартість послуг оплатив частково у розмірі 65 880,00 грн, тоді як оплата послуг на суму 39 824,00 грн відповідачем не здійснена, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість загалом у сумі 39 824,00 грн. На підтвердження часткових оплат позивачем надано довідку з банку за період з 03.02.2016 по 23.05.2019.

01.04.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію за вих. №19/0-19 з вимогою провести оплату послуг за період з лютого 2016 року по грудень 2016 року на загальну суму 39 824,30 грн, наданих за договором №16-КБо/03-02 від 03.02.2016. Копія претензії знаходиться у матеріалах справи.

Проте, як зазначає позивач, претензія була залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

З огляду неналежного виконання відповідачем власних договірних зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 39 824,00 грн основного боргу.

У своєму клопотанні ТОВ Консант К зазначило, що останнім було погашено борг перед позивачем у розмірі 39 824,00 грн та просило закрити провадження у справі №911/1188/19 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 39 824,00 грн. На підтвердження вказаного відповідачем надано копію банківської виписки з рахунка за 24.05.2019.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Приписами ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. ст. 901, 903, 627, 629 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання.

Пунктами 6.1., 6.2. договору передбачено, що вартість всіх послуг, що доручається виконавцю, складає 10 980 грн 00 коп. (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 00 коп) на місяць.

Розрахунок за даним договором здійснюється замовником шляхом проведення попередньої оплати у розмірі 100 (сто) відсотків, належної до сплати суми на розрахунковий рахунок виконавця, до 20 числа поточного місяця.

З огляду наведеного, підписання відповідачем договору без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про погодження відповідача з умовами укладеного правочину та, з урахуванням відсутності претензій зі сторони відповідача щодо надання позивачем послуг за цим договором, породжує для ТОВ Консант К обов`язок по оплаті таких послуг у повному обсязі у передбачені договором строки - до 20 числа поточного місяця по 10 980,00 грн щомісяця.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як слідує з вказаного у претензії та акті звіряння взаємних розрахунків періоду, позивачем надано відповідачу послуги з лютого 2016 року по грудень 2016 року, а тому з урахуванням положень договору та визначеної у ньому вартості послуг у відповідача виник обов`язок по оплаті наданих за договром послуг за відповідний період на загальну суму 120780,00 грн.

Водночас, відповідно до наданої позивачем довідки з банку за період з 03.02.2016 по 23.05.2019 відповідачем було оплачено надані послуги частково у розмірі: 10 980,00 грн - 08.06.2016; 10 980,00 грн - 04.07.2016; 21 960,00 грн - 29.07.2016; 10 980,00 грн - 05.08.2016; 10 980,00 грн - 04.11.2016.

Отже, після здійснення вищевказаних оплат загальна сума неоплачених відповідачем послуг за період з лютого 2016 року по грудень 2016 року склала 54 900,00 грн, тоді як відповідно до викладеного позивачем у позовній заяві розрахунку боргу та змісту прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 39 824,00 грн заборгованості.

Поряд з тим, з наданої відповідачем банківської виписки слідує, що 24.05.2019 відповідачем перераховано позивачу 39 824,00 грн з призначенням платежу оплата за охорону згідно договору №16-КБо/03-02 від 03.02.16р. , тобто відповідачем заборгованість за договором погашено у повному обсязі 24.05.2019.

За таких обставин, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості сплачена відповідачем до відкриття провадження у даній справі згідно ухвали Господарського суду Київської області 10.06.2019, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 39 824,00 грн заборгованості задоволенню не підлягає.

З огляду вищенаведеного, клопотання відповідача про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу є безпідставним та задоволенню не підлягає.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 29 433,76 грн пені, нарахованої з 15.12.2016 по 02.05.2019 на 39 824,00 грн заборгованості.

Згідно поданого клопотання відповідач просив застосувати наслідки спливу скороченої позовної давності в один рік та відмовити в задоволенні позову в частині вимог, щодо яких сплила позовна давність.

Частиною 1 ст. 230, частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що замовник у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг крім основної заборгованості відповідно пп. 6.1, 6.2 зобов`язаний виплатити виконавцю: пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Як слідує з наданих сторонами доказів, відповідач не належним чином виконав покладений на нього договором обов`язок та невчасно сплатив 39 824,00 грн заборгованості, що свідчить про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, відтак підставність заявленої позивачем вимоги про стягнення пені.

Водночас, враховуючи передбачені договором строки розрахунків та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті послуг, а також те, що більш тривалого строку нарахування пені, ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами договору не передбачено, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків сплати грошового зобов`язання за надані послуги згідно договору у позивача:

- виникає 21.08.2016 та припиняється 21.02.2017 - на заборгованість за серпень 2016 року;

- виникає 21.09.2016 та припиняється 21.03.2017 - на заборгованість за вересень 2016 року;

- виникає 21.10.2016 та припиняється 21.04.2017 - на заборгованість за жовтень 2016 року;

- виникає 21.11.2016 та припиняється 21.05.2017 - на заборгованість за листопад 2016 року;

- виникає 21.12.2016 та припиняється 21.06.2017 - на заборгованість за грудень 2016 року;

До того ж, позивач здійснює нарахування пені з 15.12.2016 по 02.05.2019 на сукупну суму заборгованості 39 824,00 грн, до якої також включено заборгованість за грудень 2016 року, тобто позивачем до періоду обрахунку включено дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання за грудень 2016 року, а сам розрахунок здійснено поза межами шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, щодо кожного з чергових місяців, що не відповідає законодавчим приписам та встановленим обставинам справи.

З огляду вищенаведеного, суд здійснював перерахунок заявленої до стягнення пені в межах заявленого позивачем періоду:

з 15.12.2016 по 20.12.2016 на 37 128,64 грн заборгованості;

з 21.12.2016 по 21.02.2017 на 39 824,00 грн заборгованості;

з 22.02.2017 по 21.03.2017 на 28 844,00 грн заборгованості;

з 22.03.2017 по 21.04.2017 на 17 864,00 грн заборгованості;

з 22.04.2017 по 21.05.2017 на 6 884,00 грн заборгованості;

з 22.05.2017 по 21.06.2017 на 2 695,06 грн заборгованості.

Оскільки арифметично правильний розмір заявленої до стягнення суми пені, обрахований судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням норм Закону та обставин справи, складає 3 333,16 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 29 433,76 грн пені є частково обґрунтованою у розмірі 3 333,16 грн.

Що ж до клопотання відповідача про застосування строків скороченої позовної давності в один рік слід зазначити таке.

Згідно приписів ст. ст. 256, 261, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, відповідно до ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язують його початок.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що про обставини порушення боржником грошового зобов`язання по оплаті послуг за договором позивач мав змогу дізнатися з моменту прострочення боржником виконання відповідних зобов`язань, а тому річний строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про стягнення пені за останній день нарахування вказаної санкції відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України:

- почався 22.08.2016 та сплив 22.08.2017 - на заборгованість за серпень 2016 року;

- почався 22.09.2016 та сплив 22.09.2017 - на заборгованість за вересень 2016 року;

- почався 22.10.2016 та сплив 22.10.2017 - на заборгованість за жовтень 2016 року;

- почався 22.11.2016 та сплив 22.11.2017 - на заборгованість за листопад 2016 року;

- почався 22.12.2016 та сплив 22.12.2017 - на заборгованість за грудень 2016 року.

Водночас, як слідує з відмітки канцелярії Господарського суду Київської області на позовній заяві ТОВ ЦСБУ-Охорона ЛТД про її прийняття, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, зокрема, з вимогами про стягнення з відповідача пені 10.05.2019, тобто після спливу встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для відповідної вимоги річного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сплив строку позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення з відповідача 3 333,16 грн пені.

З огляду вищевказаного, оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача 29433,76 грн пені є частково обгрунтованою у сумі 3 333,16 грн та не підлягає задоволенню у вказаній сумі з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності для пред`явлення такої вимоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 29433,76 грн пені.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 841,00 грн 3% річних та 11 529,20 грн інфляційних втрат, нарахованих з 15.12.2016 по 02.05.2019 на 39 824,00 грн заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи законодавчі приписи та встановлений судом момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті послуг, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до періоду розрахунку 3% річних та інфляційних втрат дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання за грудень 2016 року, а тому обрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд здійснював в межах заявленого позивачем періоду:

з 15.12.2016 по 20.12.2016 на суму 37 128,64 грн;

з 21.12.2016 по 02.05.2019 на суму 39 824,00 грн;

Оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом в межах вказаного позивачем періоду, з урахуванням вимог закону та обставин справи, складає 2 842,94 грн та 11 914,25 грн відповідно, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 2 841,00 грн 3% річних та 11 529,20 грн інфляційних втрат є обґрунтованою.

Клопотання ж відповідача про застосування строків скороченої позовної давності в один рік в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає з огляду на таке.

З системного аналізу ст. 625 ЦК України слідує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 257, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

З огляду вищенаведеного, оскільки відповідно до положень Цивільного кодексу України скорочений строк позовної давності в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки, тоді як 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою у розумінні законодавчих приписів, до вимоги про стягнення коштів у порядку ст. 625 ЦК України застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що останнім днем трьохрічного строку на звернення до суду з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, нарахованих на заборгованість за серпень 2016 року є 22.08.2019.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, зокрема, з вимогами про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат 10.05.2019, суд дійшов висновку про те, що ТОВ ЦСБУ-Охорона ЛТД не пропущено передбачений законом строк на звернення до суду із захистом відповідно порушених прав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 841,00 грн 3% річних та 11 529,20 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 862,70 грн витрат на правничу допомогу слід зазначити таке.

Згідно зі ст. ст. 126, 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В підтвердження понесених витрат відповідачем до позовної заяви додано копії договору про надання правової допомоги №11 від 23.04.2019, копії квитанцій №837983 та №837982 від 02.05.2019 на суми 4 500,00 грн та 1 500, 00 грн відповідно.

Відповідно до пункту пп. 1.1., 4.1, 4.3 договору про надання правової допомоги №11 від 23.04.2019 клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання правових послуг, зокрема представництво інтересів клієнта при вирішенні спорів у судах всіх юрисдикцій та інстанцій, третейському суді.

За послуги, надані виконавцем згідно п. 1.1. цього договору, клієнт перераховує на його рахунок оплату, яка становить чітко встановлену суму відповідно до додатку №1 до даного договору (кошторису), який узгоджується між сторонами до підписання договору та обов`язковому підписанню сторонами не підлягає.

Клієнт сплачує оплату за даним договором у сумі, встановленій у п. 4.1. даного договору, за кожну процесуальну дію виконану виконавцем.

Приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Втім, позивачем до позовної заяви не надано ані додатку №1 до договору про надання правової допомоги, ані первинних документів на підтвердження обставин надання адвокатом послуг за договором, як-то акту приймання виконаних робіт, та детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), необхідних для надання правничої допомоги, а тому у суду відсутня можливість встановити обставини надання адвокатських послуг позивачу та їх дійсну вартість.

Додані ж до позову квитанції №837983 та №837982 від 02.05.2019 містять лише відомості про отримання адвокатом Бурчаком В.С. певної суми коштів у загальному розмірі 6 000,00 грн, 4 500,00 грн з яких за представництво у трьох судових засіданнях, тоді як відомостей про платника та правочину та/або первинного документу, на підставі якого була проведена відповідна господарська операція, вказані квитанції не містять.

З огляду на вказане вище, а також те, що розгляд спору у даній справі проводився за правилами спрощеного провадження без судових засідань, надані позивачем квитанції не є належним та допустимими доказами понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у розумінні ст. ст. 73, 74, 126, 129 ГПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 12 862,70 грн витрат на правничу допомогу розподілу не підлягають, як такі, що не відповідають приписам ст. ст. 126, 129 ГПК України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 12, 129, 233, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Консант К (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 30, ідентифікаційний код 33801021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЦСБУ-Охорона ЛТД (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Лісова, буд. 20-А, оф. 2, ідентифікаційний код 39775081) 11529 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 2 841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) грн 00 коп. 3% річних та 330 (триста тридцять) грн 09 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні клопотання позивача про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 04.10.2019.

Суддя В.А. Ярема