Рішення

від 01.10.2019 по справі 914/1231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019 справа № 914/1231/19

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Кравець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії УГВ-Сервіс , м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ПРОМ , м.Старий Самбір, Старосамбірський район, Львівська область,

про стягнення 3 422 096,34грн пені та 1 379 926,80грн штрафу.

За участю представників:

від позивача: Скорик В.І.;

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи.

Акціонерне товариство Укргазвидобування в особі філії УГВ-Сервіс звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ПРОМ про стягнення 4 731 095,22грн.

Ухвалою від 01.07.2019р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 30.07.20149р.

Ухвалою від 30.09.2019р. суд задовольнив клопотання представника позивача та продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. У зв`язку із неявкою представника відповідача, підготовче засідання було відкладено на 03.09.2019р.

Суд звертає увагу на те, що поштовий конверт, яким суд направляв відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі повернувся на адресу суду з відміткою пошти- повернено по закінченню терміну зберігання .

З цього приводу суд зазначає, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та витязі з ЄДР ЮО ФОП та ГФ.

Відповідно до п.7 ГПК України , учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначив, що якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В підготовче засідання 03.09.2019р. з`явився представник позивача. Відповідач повторно не забезпечив явки представника, причин неявки не повідомив.

Поштовий конверт, яким суд направляв відповідачу ухвалу про відкладення підготовчого засідання, повернувся на адресу суду з відміткою пошти про відсутність такого адресата за вказаною адресою.

В той же час, поштова кореспонденція, як і в попередньому випадку направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та витязі з ЄДР ЮО ФОП та ГФ, а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 03.09.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 01.10.2019р.

В судове засідання 01.10.2019р. з`явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування в особі директора філії УГВ-Сервіс , та Товариством з обмеженою відповідальністю Бурнефтькомплект був укладений договір поставки №УГВС 243/11-17, у відповідності до умов якого постачальник - ТОВ Бурнефтькомплект взяло на себе зобов`язання не пізніше 30 червня 2018 р. здійснити поставку на адресу філії УГВ-Сервіс АТ Укргазвидобування гідравлічних ключів для НКТ Westko моделі 5600.

Однак відповідачем було прострочено терміни поставки, у зв`язку із чим, 01.08.2018 р. на адресу ТОВ Бурнефтькомплект була направлена претензія № 08- 4366 про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1 888 698, 26 грн. за прострочення поставки товару станом на 31.07.2018 р. Зазначена претензія була вручена відповідачу 07.08.2018 р. , що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення , однак була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідач двічі з моменту укладення згаданого договору змінював свою назву: 01 серпня 2018 року та 15 січня 2019 року. 01.08.2018 р. ТОВ Бурнефтькомплект перейменувалось в ТОВ АГРО ФІРМА ЗЕРНО , а 15.01.2019 р. ТОВ Агро ФІРМА ЗЕРНО перейменувалась в ТОВ ЛІМЕКС ЯРОМ .

Станом на дату подання позову до суду, відповідач не здійснив поставку товару обумовленого договором поставки №УГВС 243/11-17 від 10.10.2017р.

За неналежне виконання договірних зобов`язань позивач у відповідності до положень п.7.11 договору та ч.2 ст.231 ГК України нарахував відповідачу 3 422 096,34грн пені та 1 379 926,80грн штрафу.

Заперечення відповідач проти позову.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву на позов чи будь-яких письмових пояснень по суті спору не подав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 10 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бурнефтькомплект (постачальник) та Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування (покупець) був укладений договір поставки №УГВС 243/11-17.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 10.1 договору).

Як вбачається із отриманого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Відповідач двічі змінював своє повне найменування та місцезнаходження. Станом на дату ухвалення судом рішення найменування відповідача- Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ПРОМ , а місцезнаходження відповідача: Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, вул. Лева Галицького,42.

Відповідно до умов договору, постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.1.2 договору, сторони визначили, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації.

Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується у специфікації до цього договору.

Відповідно до п.5.3 договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Як вбачається із специфікації від 10.10.2017р. №1 до договору поставки №УГВС 243/11-17 від 10.10.2017р., ТОВ Бурнефтькомплект взяло на себе зобов`язання не пізніше 30 червня 2018 р. здійснити поставку на адресу філії УГВ-Сервіс АТ Укргазвидобування гідравлічних ключів для НКТ Westko моделі 5600 загальною вартістю 18 699 984,00грн з ПДВ.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак відповідачем було прострочено терміни поставки, у зв`язку із чим, 01.08.2018 р. на адресу ТОВ Бурнефтькомплект була направлена претензія № 08- 4366 про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1 888 698, 26 грн. за прострочення поставки товару станом на 31.07.2018 р. Зазначена претензія була вручена відповідачу 07.08.2018 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, однак була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Станом на дату подання позову до суду, відповідач не здійснив поставку товару обумовленого договором поставки №УГВС 243/11-17 від 10.10.2017р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За неналежне виконання договірних зобов`язань позивач у відповідності до положень п.7.11 договору та ч.2 ст.231 ГК України нарахував відповідачу 3 422 096,34грн пені та 1 379 926,80грн штрафу.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно дог ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

При цьому, чинне законодавство не забороняє застосування штрафних санкцій (пені та штрафу) за прострочення виконання негрошового зобов`язання, встановлених ч. 2 ст. 231 ГК України, у правовідносинах між недержавними господарюючими суб`єктами, в тому числі й тоді, коли порушено господарське зобов`язання, в якому жодна із сторін не є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення не пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Відповідно до п.7.11 договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань за поставку товару у строки зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення не грошового зобов`язання - порушення строків постачання товару.

Судом проведено перевірку правильності здійснених позивачем нарахувань пені та штрафу.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено порушення строків постачання товару та враховуючи положення укладеного між сторонами договору та приписи ст. 231 ГК України, позивачем правомірно нараховані відповідачу 3 422 096,34грн пені та 1 379 926,80грн штрафу.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем зазначено, що ціна позову становить 4 731 095,22грн та складається із 3 422 096,34грн пені і 1 379 926,80грн штрафу. Однак позивачем допущено помилку при визначенні загальної ціни позову, оскільки загальна сума пені та штрафу становить 4 802023,14грн. Таким чином сума судового збору, яка мала б бути сплачена за подання даного позову становить 72 030,35грн.

В той же час, при поданні позову до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 70 966,44грн, що підтверджується платіжним дорученням від 06.06.2019р. №157642. Таким чином позивачем недоплачено судовий збір в сумі 1 063,91грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги задоволено судом в повному обсязі, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 70 966,43грн.

Окрім того, з відповідача в дохід державного бюджету слід стягнути судовий збір в сумі 1 063,91грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ПРОМ (Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, вул. Лева Галицького,42, ідентифікаційний код 38518715) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м.Київ, вул. Кудрявська,26/28, ідентифікаційний код 30019775)- 3 422 096,34грн пені, 1 379 926,80грн штрафу та 70 966,43 грн судового збору.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕКС ПРОМ (Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, вул. Лева Галицького,42, ідентифікаційний код 38518715) в дохід Державного бюджету 1 063,91грн судового збору.

4.Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

5.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.10.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.