Рішення

від 07.10.2019 по справі 916/2463/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2463/19 Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/2463/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ ФЛЮІД МЕНЕДЖМЕНТ" /69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3, офіс 158; адреса для листування: 02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 42-А/1, код ЄДРПОУ 37675989/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-АГРО-2015" /67432, Одеська обл., Роздільнянський р-н., с. Кам`янка, вул. Леніна, буд. 32 , код ЄДРПОУ 39761786/

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ ФЛЮІД МЕНЕДЖМЕНТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-АГРО-2015" 40 501,11грн., з яких 32 221,24грн. основний борг, 5 783,93грн. пеня, 1 707,73грн. інфляційні втрати, 788,21грн. 3% річних.

Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару, на підставі договору поставки №1805/18/2 від 18.05.2018р.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2019р. позовна заява вх.№2521/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2019р. позовну заяву /вх.№2521/19 від 21.08.2019р./ прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України не пізніше 17 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справ, надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвали суду від 21.08.2019р., яка вручена позивачу 03.09.2019р., 05.09.2019р. та відповідачу 02.09.2019р.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

07.10.2019р. судом було постановлено вступну та резолютивну частини рішення в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

18.05.2018р. між ТОВ "ТОТАЛ ФЛЮІД МЕНЕДЖМЕНТ" (надалі - постачальник) та ТОВ "СВ-АГРО-2015" (надалі - покупець) було укладено договір №1805/18/2, за умовами якого по даному договору постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплачувати товар в найменуванні, кількості і ціні згідно специфікації, які після їх підписання сторонами становляться невід`ємними частинами даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.6. договору №1805/18/2 від 18.05.2018р. датою поставки в залежності від умов поставки товару є або дата підписання обома сторонами видаткової накладної або дата передачі товару постачальником перевізнику по транспортному документу (товарно-транспортній накладній, декларації, квитанції, тощо).

Згідно п.4.2. договору №1805/18/2 від 18.05.2018р. покупець оплачує постачальнику поставлений товар у строк не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інший строк оплати за товар та відповідно інший порядок формування ціни на товар не встановлені в специфікації

Положеннями п.5.2. договору №1805/18/2 від 18.05.2018р., у разі порушення покупцем строку оплати за товар, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від вартості не оплаченого у строк товару за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р., а у частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання. У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання цього договору, строк його вважається кожного року автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно без складання додаткової угоди до даного договору (п.8.1. договору №1805/18/2 від 18.05.2018р.).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за наступними накладними: №ПКН+У034162 від 19.09.2018р. на суму 3 750,00грн., №ПКН+У034164 від 19.09.2018р. на суму 16 720,84грн., №ПКН+У034166 від 20.09.2018р. на суму 11 750,40грн., загалом на суму 32 221,24грн.

Гарантійним листом ТОВ "СВ-АГРО-2015" в особі директора Маслової Вікторії Володимирівни гарантував проведення оплати по договору №1805/18/2 від 18.05.2018р. у відповідності до рахунків №ПКН+У034162 від 19.09.2018р., №ПКН+У034164 від 19.09.2018р., №ПКН+У034166 від 20.09.2018р. на загальну суму 32 221,24грн., зазначивши орієнтовну дату погашення заборгованості до 01.04.2019р.

17.05.2019р. за вих.№2949/2019 ТОВ "ТОТАЛ ФЛЮІД МЕНЕДЖМЕНТ" направив ТОВ "СВ-АГРО-2015" претензію, в якій вимагав погашення в 7-денний строк з моменту отримання останньої сплатити заборгованість по договору №1805/18/2 від 18.05.2018р. в сумі 32 221,24грн. із попередженням про подання позову до суду у разі незадоволення претензії.

Несплата відповідачем суми основного боргу по договору №1805/18/2 від 18.05.2018р. та незадоволення претензії від 17.05.2019р. за вих.№2949/2019 стало підставою для звернення позивача до суду для захисту його прав та охоронюваних законом інтересів.

Під час розгляду справи Відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі видаткових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Положеннями п.5.2. договору №1805/18/2 від 18.05.2018р., у разі порушення покупцем строку оплати за товар, він зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від вартості не оплаченого у строк товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що останній здійснено належним чином, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 5 783,93грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 788,21грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 707,73грн.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що останній здійснено не належним чином, а тому відповідний розрахунок здійснено судом самостійно.

- за період з 20.10.2018р. по 19.04.2018р. відносно суми боргу 3750,00грн. розмір 3% річних становить 91,85грн.

-за період з 20.10.2018р. по 19.04.2018р. відносно суми боргу 16720,84грн. розмір 3% річних становить 409,55грн.

-за період з 21.10.2018р. по 20.04.2018р. відносно суми боргу 11750,40грн. розмір 3% річних становить 286,84грн.

Так, за розрахунком суду розмір 3% річних становить 788,24грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення менша сума 3% річних, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума 3% річних розрахована позивачем у розмірі 788,21грн.

Перевірявши розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що останній здійснено не належним чином, а тому відповідний розрахунок здійснено судом самостійно.

Так, сукупний індекс інфляції за період з листопада 2018р. по червень 2019р. становить 1,0385042218 /1,014 х 1,008 х 1 х 1,005 х 1,005 х 1,009 х 1 х 1,007 х 0,995/.

Інфляційній втрати відносно суми боргу 3750,00грн. складають 144,39грн., відносно 16720,84грн. складають 643,82грн., відносно 11750,40грн. складають 452,44грн.

Так, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 1 240,65грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума інфляційних втрат, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат розрахована судом у розмірі 1 240,65грн.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ ФЛЮІД МЕНЕДЖМЕНТ" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню у зв`язку із допущеними помилками при розрахунку інфляційних втрат.

Позивач у позові та заяві просив також покласти на Відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 1921,00 грн. та витрат на оплату витрат на професійну правничу допомогу орієнтована вартість яких становить 6 000,00грн.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Так, 23.09.2019р. за вх.№19397/19 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на послуги адвоката, фактичний розмір яких становить 4800,00грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надані такі докази:

- договір №01/02/18 від 01.02.2018р. про надання правової допомоги, укладений між Позивачем (клієнтом) та адвокатом Дучал Олегом Федоровичем, за умовами якого клієнт дає завдання адвокату та зобов`язується оплатити його послуги, а адвокат зобов`язується відповідно до завдання клієнта щомісячно надавати йому юридичні послуги;

- платіжне доручення №1719 від 12.09.2019р., яким позивач сплатив адвокату 4800,00грн. за адвокатські послуги.

- акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2019р.;

- свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Дучала О.Ф.;

- звіт адвоката №1 від 02.09.2019р.;

Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 4800,00 грн.

Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу чи про неспіврозмірність цих витрат Відповідач до суду не подав.

Суд встановив, що вказані судові витрати пов`язані з розглядом даної справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921,00грн., які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача у розмірі 1 898,85грн.

Керуючись ст. 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-АГРО-2015" /67432, Одеська обл., Роздільнянський р-н., с. Кам`янка, вул. Леніна, буд. 32, код ЄДРПОУ 39761786/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ ФЛЮІД МЕНЕДЖМЕНТ" /69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3, офіс 158, код ЄДРПОУ 37675989/ заборгованість у сумі 32 221 /тридцять дві тисячі двісті двадцять одна/ грн. 24 коп., пеню в сумі 5 783 /п`ять тисяч сімсот вісімдесят три/ грн. 93 коп., інфляційні втрати в сумі 1 240 /одна тисяча двісті сорок/ грн. 65 коп., 3% річних в сумі 788 /сімсот вісімдесят вісім/ грн. 21 коп., судовий збір в сумі 1 898 /одна тисяча вісімсот дев`яносто вісім/ грн. 85 коп. та витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 4 800 /чотири тисячі вісімсот/ грн. 00 коп.

3.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 08 жовтня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський