Рішення

від 01.10.2019 по справі 923/636/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 року Справа № 923/636/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Південноукраїнська Промислово-інвестиційна компанія", м. Херсон,

до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон,

про стягнення 42486,46 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Кисельов М.Ю., ордер ХС № 107349;

від відповідача - Довбня Д.В., довіреність від 01.10.2019р.

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: Приватне підприємство "Південноукраїнська Промислово-інвестиційна компанія" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" заборгованості у розмірі 42486,46 грн., з якої: 26409,90 грн. - сума основного боргу, 2148,53 грн. - сума 3% річних, 10246,69 грн. - сума інфляційних втрат та 3681,34 грн. - сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 67 від 23.02.2016 в частині проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02 серпня 2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/636/19 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надіслати (надати) до суду: відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 23.08.2019. Запропонував позивачу надіслати (надати) до суду: відповідь на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву, але не пізніше 29.08.2019.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, про причини суд не повідомив.

Ухвалою від 02 вересня 2019 року суд, з метою дотримання основних принципів здійснення правосуддя та для надання можливості представником сторін реалізувати свої процесуальні права та обов`язки, відклав розгляд справи на 01.10.2019р.

01 жовтня 2019 року позивач подав до суду заяву, в якій повідомляє, що відповідно ч.8 ст. 129 ГПК України докази розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Дану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2019р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2019р. позовні вимоги визнав частково, тільки в сумі основного богу, в частині стягнення сум 3% річних, інфляційних втрат та пені не визнав, в даній частині вимоги вважає необґрунтованими.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 23 лютого 2016 року між Приватним підприємством "Південноукраїнська Промислово - Інвестиційна Компанія" (надалі - позивач або підрядник) і Публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (надалі - відповідач або замовник) правонаступником якого є позивач був укладений договір № 67 (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується власними силами та засобами на власний ризик виконати ізоляцію трубопроводу Д 720 мм.

Згідно п.1.2. договору замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та на умовах визначених в договорі.

Відповідно до п.2.2. договору загальна вартість робіт складає 1850832,04 грн.

Також 23 березня 2016 року між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору від 23 лютого 2016 року № 67 згідно якої загальна вартість робіт відповідно п.2.2. встановлена у розмірі 2054732,44 грн.

Пунктом 5.2. договору встановлений термін закінчення робіт - 15 жовтня 2016 року.

Згідно п.4.2 договору замовник виконує оплату за фактично виконані етапи робіт чи повністю виконані роботи згідно п.п. 1.1. договору, на основі акту виконаних робіт, шляхом перерахування коштів на р/р підрядника протягом 10-ти банківських днів з дня підписання замовником акту виконаних робіт.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що виконані підрядником роботи оформлюються Актами виконаних робіт за формою КБ-2в та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3.

Матеріали справи свідчать, що під час виконання робіт підрядником у відповідності до п.6.1. договору направлено замовнику для підпису Акти виконаних робіт за формою КБ-2в разом з Довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ - 3. Направлені Акти виконаних робіт підписані без зауважень від імені замовника, а саме: Акт № 1 за березень 2016 року, дата підписання 23 березня 2016 року; Акт № 2 за березень 2016 року, дата підписання 23 березня 2016 року; Акт № 3 за квітень 2016 року, дата підписання 28 квітня 2016 року; Акт № 4 за вересень 2016 року, дата підписання 30 вересня 2016 року; Акт № 5 за березень 2016 року, дата підписання 30 вересня 2016 року. Загальна сума виконаних та прийнятих робіт відповідно Актів складає 1112391,30 грн.

Позивач вказує, що на виконання умов п.4.2. договору відповідачем було частково оплачено виконані роботи на загальну суму 1085981,40 грн. Після частково здійснених розрахунків, між позивачем і відповідачем було проведено звіряння взаємних розрахунків про що складено Акт звіряння розрахунків з 01.01.2016 по 11.01.2017 року, який підписаний обома сторонами. Відповідно вказаного Акту заборгованість відповідача перед позивачем складає 26409,90 грн..

Отже, у зв`язку із несплатою відповідачем 26409,90 грн. за виконані позивачем підрядні роботи, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 26409,90 грн. суму 3% річних у розмірі 2148,53 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 10246,69 грн. та суму пені у розмірі 3681,34 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "Південноукраїнська Промислово-інвестиційна компанія" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 67 від 23.02.2016 року за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, з урахуванням приписів п.4.2. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити повний розрахунок з позивачем за виконані роботи в строк по 13.10.2016р. включно, чого виконано ним не було.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 26409,90 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 26409,90 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3681,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 10246,69 грн. та 3 % річних у розмірі 2148,53 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 9.5. договору, яким встановили, що замовник несе відповідальність за несвоєчасну, з його вини, оплату виконаних робіт та сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору не передбачено нарахування пені у строк понад шість місяців.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку, розмір заявленої до стягнення суми пені за період з 31.10.2016р. по 01.05.2017р. становить 3681,34 грн. (а.с. 56).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у порушенні вимог ч.6 ст. 232 ГК України.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив розрахунок пені з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період з 31.10.2016р. по 30.04.2017р., за який стягується пеня. Розрахунок має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 26409.90 31.10.2016 - 08.12.2016 39 14.0000 % 0.077 %* 787.97 26409.90 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 990.01 26409.90 27.01.2017 - 02.03.2017 35 14.0000 % 0.077 %* 709.09 26409.90 03.03.2017 - 13.04.2017 42 14.0000 % 0.077 %* 850.91 26409.90 14.04.2017 - 30.04.2017 17 13.0000 % 0.071 %* 319.81

За здійсненим розрахунком суду, розмір пені становить 3657,78 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 3657,78 грн. В іншій частині вимоги щодо стягнення пені заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат (а.с. 54), суд виявив наявність помилок у вказаному розрахунку, які виразились у завищеному показнику сукупного індексу інфляції за період з листопада 2016 року по липень 2019 року.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") за період з листопада 2016 року по липень 2019 року здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, який має наступний вигляд:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 01.11.2016 - 31.07.2019 26409.90 1.320 8463.75 34873.65

За здійсненим розрахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 8463,75 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 8463,75 грн.

В іншій частині вимоги щодо стягнення інфляційних втрат заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Також судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2148,53 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку чим з відповідача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1839,32 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) на користь Приватного підприємства "Південноукраїнська Промислово-інвестиційна компанія" (73000, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 50, офіс 16-1, код ЄДРПОУ 32392538) суму основного боргу у розмірі 26409,90 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 8463,75 грн., суму 3% річних у розмірі 2148,53 грн., суму пені у розмірі 3657,78 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1839,32 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2019р.

Суддя С.В. Нікітенко