Рішення

від 27.09.2019 по справі 344/11724/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11724/14-ц

Провадження № 2/344/192/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу спадкодавця, посилаючись на те, що 01.03.2010 року позивач надав ОСОБА_5 поворотну фінансову допомогу на загальну суму 30000 доларів США, про що була складена боргова розписка від 06.08.2010 року . Позичальник ОСОБА_5 помер, своє зобов"язання щодо повернення боргу ОСОБА_5 виконав частково, повернувши позивачу 6000 доларів США. На час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 , спільно з спадкодавцем постійно однією сімєю проживали дружина ОСОБА_4 та дочка спадкодавця ОСОБА_2 . 22.07.2014 року позивач звернувся до спадкоємців померлого з письмовою претензією про погашення заборгованості спадкодавця, однак вони залишили заяву позивача без відповіді і задоволення. А тому, просив стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість в розмірі 24 000 доларів США, що еквівалентно 191 366, 4 грн. шляхом звернення стягнення на майно відповідачів, та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд накласти стягнення на майно, яке було передане і отримане відповідачами в натурі, оскільки останні відмовились задовольнити вимоги шляхом одноразового платежу і ніяких інших домовленостей між спадкоємцями та позивачем, як кредитором досягнуто не було.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в задоволенні позову просив відмовити, оскільки свідоцтво про право на спадщину померлого ОСОБА_5 він не отримував. Крім того, про факт смерті ОСОБА_5 позивачу стало відомо у лютому 2011 року, проте з вимогою до нотаріуса він не звернувся, а з вимогою-претензією до спадкоємців звернувся лише 22.07.2014 року, що суперечить вимогам ч.1 ст.1281 ЦК України.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши учасників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 01.03.2010 року позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_5 поворотну фінансову допомогу на загальну суму 30000 доларів США, що підтверджується борговою розпискою від 06.08.2010 року (а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією актового запису про смерть (а.с.164).

22.04.2014 позивачем направлено вимогу-претензію та пред`явлено вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.3).

Як вбачається з листа Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори №3137/01-16 від 05.10.2016 року спадкоємцями за законом майна померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - відмовились від спадщини на користь сина (брата) померлого ОСОБА_3 (а.с. 139).

Згідно листа № 117/02-14/6 від 26.01.2011 року, заведено спадкову справу №48/2011 після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заяв від спадкоємців ОСОБА_5 не поступало (а.с. 162 зворотна сторона).

Згідно копії заповіту від 29.12.2006 року померлий ОСОБА_5 заповів квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 (а.с.169.)

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавалися ( а.с. 210, 214).

Як вбачається з листа Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори №1781/02-14 від 11.06.2018 року, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями не подавалися (т.2 а.с. 67).

З точки зору закону в разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

При спадкуванні борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати це зобов`язання. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора.

Тобто, кредитор, що звернувся до спадкоємців, зобовязаний представити документи, що підтверджують його вимоги.

На підтвердження укладеного з померлим ОСОБА_5 договору позики та передачу йому грошових коштів представник позивача надав суду оригінал розписки, наявність якої у позивача є свідченням невиконання боржником умов договору позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредитор вправі протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, звернутися зі своїми вимогами по боргах спадкодавця до його спадкоємців незалежно від наступу строків вимоги.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_3 , подавав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, проте, свідоцтва про право на спадщину йому не видавалися. Крім того, позивач вказав, що про факт смерті ОСОБА_5 йому стало відому у лютому 2011 року, проте з вимогою до нотаріуса він не звернувся, а з вимогою-претензією до спадкоємців звернувся лише 22.07.2014 року, що суперечить вимогам ч.1 ст.1281 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, яка з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватись судами.

Виходячи з даної правової позиції звернення до суду кредитора спадкодавця з позовом до спадкоємців про стягнення заборгованості за договором позики не може вважатися належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки правовідносини між кредитором і позичальником припинилися у зв`язку зі смертю останнього, а його спадкоємці сторонами даного договору не були.

На правовідносини між кредитором і спадкоємцями позичальника не поширюються норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов`язань, зокрема право на пред`явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за договором позики.

З точки зору закону задоволення вимоги кредитора до спадкоємців шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.

Судовий же спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред`явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно, яке було передане їм у натурі.

При цьому закон не передбачає форму, в якій має бути здійснена відмова спадкоємців задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу. Тому саме по собі невиконання спадкоємцями вказаної вимоги може свідчити про їх відмову.

Доказом відмови спадкоємців від виконання вимоги кредитора в даній справі є невизнання ними пред`явленого до них позову про стягнення заборгованості за договором позики.

Зазначена позиція закріплена в ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2018 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на день смерті померлого ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з квартири за адресою АДРЕСА_1 , однак, жодних доказів прийняття спадщини, хто саме і в якій частці успадкував квартиру в матеріалах справи немає.

Що стосується, звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, то суд виходить з наступного.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців померлий ОСОБА_5 є засновником ТзОВ ГПК-МЯСО , ТОВ ГПК-МЯСО (ідентифікаційний код юридичної особи: 31789715), де розмір вснеску до статутного фонду становить - 428400,00 грн та засновником ТзОВ КАРПАТАГРОПРОДУКТ , ТОВ КАРПАТАГРОПРОДУКТ (ідентифікаційний код юридичної особи: 31265297), де розмір вснеску до статутного фонду становить - 5900,00 грн.

В свою чергу, відповідно до ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Аналогічне правило закріплене й у ст. 57 Закону України Про господарські товариства .

Однак, якою частиною товариства з обмеженою відповідальністю володіє померлий ОСОБА_5 суду не відомо.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З точки зору закону при вирішенні спору суд повинен надати обєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Вбачається, що позивачем не надано суду належних доказів обсягу майна, отриманого спадкоємцями у спадщину після смерті ОСОБА_5 , його вартості та частки.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про відутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.3, 6, 15, 16, 149, 1046, 1047, 1216, 1218, 1281, 1282, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу спадкодавця - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 08.10.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.