Рішення

від 03.10.2019 по справі 308/4691/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/4691/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.10.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галоцька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галоцька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.08.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Асаулюк А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3422, він є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Його донька ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4., і оскільки йому була потрібна реєстрація місця проживання на території України, він на прохання доньки погодився прописати його у належному йому будинку. По факту відповідач у його будинку не проживав жодного дня. В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвали шлюб, і останній пообіцяв знятися з реєстрації, однак як він виявив, відповідач цього не зробив. Можливості зв`язатися з відповідачем по цьому питанню не має, так як телефон він змінив, і фактичне місце його проживання не відоме.

Позивач зазначає, що обставина фактичного непроживання в належному йому на праві приватної власності будинку підтверджується довідками, виданими виконавчим комітетом Галоцької сільської ради Ужгородського району, письмовим опитуванням адвоката його сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , мешканців АДРЕСА_3

Крім того, позивач зауважує, що відповідач створює перешкоди у користуванні житлом та порушує його права як власника. Реєстрація відповідача у належному йому будинку не дозволяє розпоряджатися ним на власний розсуд та значно обмежує його законні права, у нього виникають проблеми зі сплатою надмірних комунальних послуг, які йому не надаються, але нараховуються за відповідача. Йому не вдалося отримати субсидію на комунальні послуги через те, що відповідач прописаний у його будинку. Відповідач не проживає у будинку, який належить йому на праві приватної власності більше одного року, а також не є членом його сім`ї.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4, таким що втратив право користування належним йому житловим приміщенням - житловим будинком в АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду 26.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті.

Виклик відповідача здійснювався у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України

Позивач у судове засідання не з`явився, при цьому подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку, визначеному ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки не повідомлено, відзив на позов не подав, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

Представник Галоцької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у судове засідання не з`явився, при цьому сільський голова подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без участі представника сільської ради, зазначивши, що позовні вимоги визнають і не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відтак, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 15.08.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Асаулюк А.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3422.

Теперішня назва населеного пункту с. Деревці - с. Батфа.

У будинку за вказаною адресою значиться зареєстрованим відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується письмовим повідомленням відділу обліку та моніторингу інформації місця проживання ГУ ДМС України в Закарпатській області від 21.05.2018 року.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Галоцької сільської ради Ужгородського району від 25.04.2018 року за № 285/02-13, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації - АДРЕСА_1, не проживав і не проживає з 2008 року.

Згідно з довідкою, виданою виконавчим комітетом Галоцької сільської ради Ужгородського району від 25.04.2018 року за № 286/02-13, у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З письмового опитуванням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є мешканцями будинку АДРЕСА_3 , проведеного адвокатом, вбачається, що вони ніколи не бачили, щоб відповідач проживав по сусідству в будинку АДРЕСА_5 .

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Статтею 71 ЖК України визначено, що право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті даної статті.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

Як встановлено судом, реєстрація відповідача у будинку, що належить позивачу є перешкодою їй для користування і розпоряджання своєю власністю на свій розсуд, і таке становище порушує конституційні права позивача.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги вищенаведені обставин, оскільки відповідач не є членом сім`ї позивача та співвласником будинку, а також у належному позивачу будинку не проживає та правових підстав для користування даним будинком немає, суд вважає, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання є Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 року № 1382-IV.

Згідно зі ст. 3 Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відповідно до ст. 11 даного Закону орган реєстрації здійснює реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Як зазначено у висновках постанови Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012 року, виходячи з того, що Закон України від 11.12.2003 року Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. А отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

При цьому, оскільки за змістом ст. 7 Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування житловим приміщенням, то ухвалене по даній справі рішення суду про втрату відповідачем права користування житловим приміщенням є підставою для зняття його з реєстрації.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 379, 382, 383, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 150 ЖК України, ст. ст. 4, 13, 76, 80, 81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галоцька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щозареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Галоцька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349873, що знаходиться за адресою: с. Галоч, 52, Ужгородський район, Закарпатська область.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області В.І. Бедьо