Рішення

від 02.10.2019 по справі 601/868/19

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №601/868/19

Провадження № 2/601/440/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 року Кременецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Коротича І.А.,

з участю секретаря судового засідання: Бончик А.П.,

за участю представника позивача адвоката Корфа П.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лідихівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення сесії Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 29 від 24.12.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Лідихівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення сесії Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 29 від 24.12.2015 року.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Корф П.К. позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що 24 грудня 2015 року Лідихівська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_2 про надання йому дозволу на виготовлення свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю колишнього колгоспу, прийняла рішення № 29 Про надання пропозиції на виготовлення свідоцтва про право власності . Вказаним рішенням постановлено: запропонувати ОСОБА_2 виготовити свідоцтво про право власності на 3/4 частини адміністративного будинку. Залишити за сільською радою право на виготовлення свідоцтва про право власності на 1/4 частину адміністративного будинку (колишнього колгоспу) . В січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Лідихівської сільської ради, де третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, зокрема на адміністративну будівлю колишнього колгоспу.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 10 квітня 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яку було залишено без задоволення.

ОСОБА_2 не було надано належних доказів правомірності набуття права власності на спірну адмінбудівлю, оскільки згідно протоколу № 1 від 29 квітня 2012 року було проведено збори співвласників майнових паїв, на яких розглядалися заяви групи людей - власників майнових паїв та вирішено видати в рахунок майнового паю групі співвласників майнових паїв у кількості 92 осіб приміщення адмінбудинку з умовою, що сільська рада та відділення зв`язку, які на час проведення майнових зборів знаходились у цьому будинку, залишаються в ньому, але з оплатою оренди приміщення, яке вони будуть займати.

Свідоцтва з відміткою про виділення майна в натурі у травні 2012 року оформлені належним чином не були і не могли бути оформлені, оскільки СВЗП Лідихівська ліквідована 30 травня 2010 року, а тому адміністративна будівля по АДРЕСА_1 вартістю 119 016 гривень, не може вважатись такою, що у встановленому законом порядку була виділена в натурі. Факт укладення договорів купівлі-продажу 92 майнових паїв не є підтвердженням виникнення права власності на спірне майно, а свідчить про перехід до ОСОБА_2 права на майновий пай. Інших доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на спірне приміщення не має.

Представник позивача адвокат Корф П.К. вважає, що рішення сесії Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 29 від 24 грудня 2015 року Про надання пропозиції на виготовлення свідоцтва про право власності ОСОБА_2 не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому має бути скасованим.

Представник позивача адвокат Корф П.К. просить суд скасувати рішення сесії Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 29 від 24 грудня 2015 року Про надання пропозиції на виготовлення свідоцтва про право власності .

Представник відповідача Лідихівської сільської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час слухання справи в суді. Причини неявки суду невідомі.

Оскільки, не представник відповідача Лідихівської сільської ради з`явився в судове засідання без поважних причин, хоча належним чином повідомлявся про день слухання справи в суді, у відповідності до статті 281 ЦПК України, суд ухвалив винести заочне рішення по справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення зі слідуючих міркувань.

Згідно рішення Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 29 від 24 грудня 2015 року Про надання пропозиції на виготовлення свідоцтва про право власності , було вирішено: запропонувати ОСОБА_2 виготовити свідоцтво про право власності на 3/4 частини адміністративного будинку (колишнього колгоспу); залишити за сільською радою право на виготовлення свідоцтва про право власності на 1/4 частини адміністративного будинку (колишнього колгоспу).

Згідно рішення Кременецького районного суду Тернопільської області в справі № 601/90/16 від 10 січня 2017 року, в позові ОСОБА_2 до Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, де третя особа на стороні відповідача без самостійних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат, - відмовлено.

Згідно ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилено. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року - залишено без змін.

Згідно постанови Верховного Суду України від 30 травня 2018 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2017 року,- залишено без змін.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зміст частини 2 статті 78 ЦПК України визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статтей 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які представник позивача посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

Однак, в порушення частини 1 статті 81 ЦПК України, ні представником позивача, ні позивачем не доведено належними доказами, що оспорюваним рішенням порушено права позивача.

Крім того, згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду від 18 грудня 2009 року № 14 України Про судове рішення у цивільній справі , суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Оскільки позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів, яким є ОСОБА_2 , суд позбавлений можливості повно та всебічно дослідити існуючі правовідносини.

Оцінюючи надані позивачем та представником позивача докази, суд згідно з положеннями статей 77, 79, 80 ЦПК України, вважає ці докази недостатніми, оскільки на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи та вони не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Таким чином, ні представником позивача, ні позивачем не надано суду безперечних і достатніх доказів, які б доводили обрунтування позовних вимог.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог в заявлених ним межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

Оскільки в задоволення позову відмовлено, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 4, 9, 76, 77, 79, 80, 81, 206, 211, 247, 263-265, 268, 272-273,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Лідихівської сільської ради про скасування рішення сесії Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області № 29 від 24 грудня 2015 року Про надання пропозиції на виготовлення свідоцтва про право власності , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , житель села Лідихів, Кременецького району, Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Лідихівська сільська рада, юридична адреса: село Лідихів, вулиця Центральна, Кременецького району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04395700.

Повний текст рішення виготовлено 08 жовтня 2019 року.

Головуючий: