Постанова

від 01.10.2019 по справі 910/1180/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. Справа№ 910/1180/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Горда В.В.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 01.10.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 (повний текст складено 04.06.2019)

у справі №910/1180/19 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-реконструкція

про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-реконструкція (далі, відповідач) заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором постачання природного газу №1515/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 в сумі 22 334 211,30 грн., з яких: пені - 10 404 316,62 грн., інфляційних втрат - 8 916 374,95 грн. та 3% річних - 3 013 519,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором постачання природного газу №1515/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016, зокрема, у визначені договором строки своєчасно не здійснив оплату за переданий позивачем газ, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача нараховані штрафні санкції.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-реконструкція (ідентифікаційний код 37739041, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28 офіс 20), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (ідентифікаційний код 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені 4 150 171,46 грн. (чотири мільйона сто п`ятдесят тисяч сто сімдесят одна грн. 46 копійки), інфляційних втрат - 8 810 505,30 грн. (вісім мільйонів вісімсот десять тисяч п`ятсот п`ять гривень 30 копійок), 3% річних - 2 279 922,56 грн. (два мільйона двісті сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять дві тисячі грн. 56 копійок) та судовий збір - 228 609,99 грн. (двісті двадцять вісім тисяч шістсот дев`ять грн. 99 копійок).

Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 910/1180/19 рівними частинами щомісячно протягом року.

В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що сума інфляційних втрат та 3% річних згідно самостійно здійсненого судом розрахунку за прострочення оплати актів приймання-передачі природного газу з жовтня 2016 року по вересень 2017 року, що підлягають стягненню з покупця на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, становить 2 279 922,56 грн. 3% річних та 8 810 505,30 грн. інфляційних втрат. Водночас, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% (до суми 4 150 171,46 грн.), пославшись на те, що заборгованість за договором постачання природного газу №1515/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 була повністю погашена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом, фінансові результати роботи відповідача за 2016-2017 роки та 9 місяців 2018 року є збитковими, що стало наслідком систематичних неплатежів з боку споживачів м. Києва за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а розмір нарахованої позивачем у позові пені є досить великим. Також суд дійшов висновку про наявність підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду в даній справі рівними частинами щомісячно протягом року, зазначивши, що відповідачем доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі, серед яких, поруч із вищевказаними, є те, що відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, 04.07.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 6 254 145,16 грн., 3% річних в розмірі 733 597,16 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 105 869,65 грн. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 6 254 145,16 грн., 3% річних в розмірі 733 597,16 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 105 869,65 грн. - задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у cправі №910/1180/19 в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі 910/1180/19 рівними частинами щомісячно протягом року - скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального права, а саме статей 236, 238, 239, 331 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- суд неправомірно здійснив перерахунок та зменшив розмір пені, заявлений позивачем до стягнення. Позивач зазначає, що сторони, уклавши договір, досягли усіх його істотних умов та, відповідно, взяли на себе зобов`язання, визначені договором, у тому числі щодо сплати позивачеві пені за несвоєчасну оплату поставленого товару у визначеному в Договорі розмірі. Скаржник наголошує, що місцевий господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та врахувати при цьому інтереси позивача;

- суд неправомірно здійснив перерахунок та зменшив розмір інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлений позивачем до стягнення. Позивач зазначає, що у цій частині рішення суду не містить жодних арифметичних дій, з яких можна було б зрозуміти алгоритм перерахунку та дійти висновку щодо підстав зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3% річних. У свою чергу, позивачем у позові вірно визначено розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, механізм розрахунку яких відповідає нормам законодавства, а також практиці Верховного Суду. Нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, а тому позиція відповідача про те, що інфляційні втрати слід нараховувати виключно на суму боргу, не відповідає нормам чинного законодавства;

- щодо розстрочення виконання рішення суду скаржник зазначив, що до відповідної заяви про розстрочення виконання рішення суду відповідачем не було надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України, а саме: доказів загрози банкрутства, доказів відсутності коштів на банківських рахунках, доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення. На переконання скаржника, судом першої інстанції не досліджено, що несплата відповідачем заборгованості з 2017 року набула системний та довготривалий характер, а також не враховано, що відповідач мав можливість проводити розрахунки з позивачем.

У апеляційній скарзі позивачем також викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 07.08.2019, зазначив наступне:

- при вирішенні справи суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50%, врахувавши при цьому ступінь виконання зобов`язання, а саме повне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором; незначне прострочення виконання зобов`язання, а саме більша частина прострочених відповідачем платежів має кількість днів прострочки від 1 до 3, що не могло призвести до значного порушення прав скаржника; відповідач є підприємством, яке здійснює надання послуг з теплопостачання, зокрема населенню, а несвоєчасна оплата відповідача за Договором зумовлена, зокрема, невчасними розрахунками споживачів за надані послуги з теплопостачання; заборгованість, яка утворилась на підставі Договору за природний газ, використаний відповідачем виключно з метою вироблення теплової енергії, яка споживається населенням; скаржник не обґрунтував факту завдання йому значних збитків через порушення відповідачем зобов`язань за Договором; поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення порушення та його наслідків; сума боргу погашена в повному обсязі;

- ТОВ Євро-реконструкція (історична назва Дарницька ТЕЦ-4) єдине джерело опалення і гарячої води для приблизно 300 тис. мешканців лівого берега ріки Дніпро в Києві та численних промислових і комерційних об`єктів. Відповідач здійснює виробництво та постачання теплової енергії тепловими мережами та надає послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води для населення, бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів м. Києва. ТОВ Євро-реконструкція опалює чотири з половиною мільйонів квадратних метрів житлової площі Києва у тисяча тридцяти шести житлових будинках та в понад ста двадцяти школах і медичних установах, що складає 8% усієї житлової площі міста в тому числі 2/3 споживачів Лівобережного масиву та є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Києва, а отже основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надійшли за надані послуги з опалення та постачання гарячої води. Як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішення, проблеми з виконанням зобов`язання у ТОВ Євро-реконструкція виникли у зв`язку з перебуванням у ситуації складного фінансово-економічного становища, основною причиною якого є значна заборгованість кінцевих споживачів та їх неплатоспроможність. Разом з тим, представник скаржника під час вирішення спору у даній справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань. Водночас, відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2017 рік скаржника, який є у загальному доступі: http://www.naftogaz.com/files/Zvity/2017%20UKR%20Naftogaz%20stand%20alone%20FS.pdf , за 2017 рік, як окрема юридична особа, отримав чистий прибуток у розмірі 39 330 152 тис. грн. (рядок 2350), що на 48% більше за результат 2016 року. Враховуючи зазначене, відповідач наголошує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви відповідача про зменшення розміру пені до 4 150 171,46 грн., оскільки, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість за Договором була повністю погашена до звернення скаржника до суду з позовом у цій справі, розмір нарахованої НАК Нафтогаз України пені є досить великим, фінансовий стан відповідача, на відміну від фінансового стану скаржника по цій справі, є незадовільним, та є наслідком, зокрема, несвоєчасних розрахунків кінцевих споживачів з ТОВ Євро-реконструкція . Аналогічна правова позиція щодо зменшення розміру штрафних санкцій викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі №904/4071/18, постанові Вищого господарського суд України від 20.06.2017 у справі №904/9947/16;

- судом першої інстанції було здійснено вірний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем за Договором, згідно актів приймання-передачі природного газу з жовтня 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 8 810 505,30 грн., оскільки позивач при розрахунку інфляційних нарахувань помилково використовував суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів;

- суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність виключних обставин, які унеможливлюють своєчасне виконання рішення господарського суду з боку відповідача, врахувавши при цьому те, що відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів. Несвоєчасні розрахунки з ТОВ Євро-реконструкція та, як наслідок, його неспроможність негайно виконати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 року у справі №910/1180/19, створюють реальну загрозу цивільним правам та інтересам держави, відповідача, споживачів природного газу міста Києва і можуть призвести до повного зупинення виробничої діяльності підприємства, до загрози безаварійного газопостачання через дефіцит обігових коштів; неспроможності виконання відповідачем поточних фінансових зобов`язань перед постачальником природного газу, і, як наслідок - відключення від газопостачання області і залишення без тепла та гарячого водопостачання, припинення виробничого процесу промислових підприємств - споживачів природного газу, виникнення аварійних ситуацій в процесі забезпечення населення природним газом, і як наслідок нещасних випадків; загрози технічному стану і безпечній експлуатації газових мереж, які знаходяться у власності держави.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2019 надав суду для долучення до матеріалів справи практику судів України з розгляду аналогічних спорів, а саме копії постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 у справі №920/434/19, копію постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі №917/695/19.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у справі №910/1180/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 у справі №910/1180/19 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 залишено без руху. Роз`яснено Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 53 202, 09 грн.

24.07.2019 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт), представник апелянта направив на адресу суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі №910/1180/19, до якої додано докази на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а саме: оригінал платіжного доручення №7006763 від 23.07.2019 про сплату 53 202,09 грн. судового збору.

Колегією суддів встановлено, що відбулася зміна найменування та типу акціонерного товариства відповідача у справі - Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , про що відповідач повідомив суд в апеляційній скарзі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 поновлено Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19; призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19 на 17.09.2019.

У судовому засіданні 17.09.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 розгляд справи №910/1180/19 відкладено на 01.10.2019.

У судовому засіданні 01.10.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 01.10.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 6 254 145,16 грн., 3% річних в розмірі 733 597,16 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 105 869,65 грн. та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 6 254 145,16 грн., 3% річних в розмірі 733 597,16 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 105 869,65 грн. - задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у cправі №910/1180/19 в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі 910/1180/19 рівними частинами щомісячно протягом року - скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

08.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (найменування якого було змінене на Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Євро-реконструкція був укладений Договір №1515/1617-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу (далі, Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 65 000 тис. куб. метрів.

До пункту 2.1. сторонами додатковими угодами №2-8 вносились зміни.

Так, відповідно до пункту 2.1. Договору у редакції додаткової угоди від 20.10.2017 №8 до Договору постачальник передає споживачу з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року газ обсягом до 13 654,546 тис. куб. метрів.

На виконання пункту 2.1. Договору позивач поставив протягом жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 530 782 506,59 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких додані до позовної заяви.

За змістом пункту 6.1. Договору, із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 27.09.2016, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. З урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до пункту 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Згідно пункту 8.2. Договору, із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 27.09.2016, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20.

У відповідності до пункту 8.3. Договору, із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 27.09.2016, сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Згідно пункту 10.3. Договору, із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 27.09.2016, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Додатковою угодою від 31.03.2017 №4 до Договору замінено в пункті 8.2. розділу 8 Відповідальність сторін розмір пені з 21% річних на 16,4% річних .

Як вірно встановлено судом першої інстанції, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. Договору. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

Із урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, позивачем відповідачу було нараховано пеню у розмірі 10 404 316,62 грн., інфляційні втрати - 8 916 374,95 грн. та 3% річних - 3 013 519,72 грн., стягнення яких і є предметом позову в даній справі. Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат доданий позивачем до позовної заяви.

Відповідач, у свою чергу, факту прострочення оплати за отриманий згідно Договору природний газ не заперечував. Водночас, наголосив на тому, що позивачем невірно було здійснено розрахунок інфляційних втрат, оскільки позивач при розрахунку використовував суму боргу з урахуванням нарахувань попередніх періодів. Відповідачем до відзиву на позовну заяву було надано контррозрахунок інфляційних втрат, розрахованих із урахуванням суми боргу за попередній період без індексу інфляції. Також відповідач у відзиві на позовну заяву та окремій заяві про зменшення розміру штрафних санкцій просив суд зменшити розмір інфляційних нарахувань відповідно до наданого ним розрахунку до 8 812 581,64 грн, зменшити розмір штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат), які позивач вимагає стягнути за договором, на 50%, розстрочити виконання рішення суду по даній справі, рівними частинами щомісячно протягом 3 років відповідно до запропонованого відповідачем графіку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених сторонами

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання пункту 2.1. Договору позивач поставив протягом жовтня 2016 року - березня 2017 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 530 782 506,59 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

За змістом пункту 6.1. Договору, із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 27.09.2016, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. З урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав обов`язок щодо поставки природного газу на загальну суму 530 782 506,59 грн. У свою чергу відповідач, в порушення вимог пункту 6.1. Договору, своєчасну оплату за поставлений товар не здійснив, а тому є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання 8 916 374,95 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року та 3% річних у сумі 3 013 519,72 грн. за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, нарахування 3% річних та інфляційних втрат має розпочинатись саме з моменту прострочення виконання грошового зобов`язання та охоплювати весь час прострочення (в межах позовних вимог).

Колегія суддів, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, враховуючи, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, дійшла висновку, що нарахування позивачем інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, а тому посилання відповідача на те, що інфляційні втрати слід нараховувати виключно на суму боргу та про допущення позивачем у розрахунках математичної помилки не відповідають нормам чинного законодавства.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17 та від 04.12.2018 у справі №913/63/18.

Зазначена обставина, втім, була помилково залишена судом першої інстанції поза увагою, що призвело до здійснення судом невірного перерахунку заявлених позивачем до стягнення сум інфляційних нарахувань.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов`язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, вважає його арифметично вірним, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, тобто на суму 8 916 374,95 грн.

Також колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки, дійшла висновку про обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення із відповідача сумі 3 013 519,72 грн. 3% річних у за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року.

Позивачем у доданому до позову розрахунку вірно визначено періоди та суми боргу, на які було нараховано 3% річних.

Контррозрахунку заявлених позивачем до стягнення 3% річних відповідачем суду надано не було, розміру останніх за вказаний період не спростовано.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача є необґрунтованим та таким, що не містить жодних розрахунків, з яких можна було б зрозуміти алгоритм здійснених судом дій щодо перерахунку заявлених до стягнення сум 3% річних.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у справі було правильно визначено розмір інфляційних втрат та 3% річних, механізм розрахунку яких відповідає нормам чинного законодавства.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені та клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторони у пункті 8.2. Договору (у редакції додаткової угоди №4 від 31.03.2017) погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахована від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20.

Враховуючи положення вищезазначених норм, умови пункту 8.2. Договору, періоди нарахування пені, що вказані позивачем у поданому ним розрахунку пені, колегія суддів, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, вважає їх арифметично вірними.

Позивачем були враховані оплати, проведені споживачем відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 №20, на які у відповідності до пункту 8.2. Договору не здійснюється нарахування пені.

Загальний розмір пені, враховуючи періоди прострочки поставки товару згідно Договору, становить 10 404 316,62 грн.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на пропуск позивачем спеціального строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені колегією суддів відхиляються, оскільки згідно пункту 10.3. Договору, із урахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 27.09.2016, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Отже, позивачем у даній справі не пропущено строк позовної давності щодо заявлених ним вимог про стягнення пені.

Відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених позивачем до стягнення сум пені. Натомість, у відзиві на позовну заяву та окремо поданій заяві від 20.05.2019 відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені), які вимагає стягнути відповідач з позивача, на 50%.

Дослідивши подану відповідачем заяву про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 50%, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до відзиву та заяви від 20.05.2019 про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% додані: Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2016 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2017 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30 вересня 2018 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2018 року, довідка про стан дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 01.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що: 1) заборгованість за договором №1515/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 була повністю погашена до звернення позивача до суду з позовом у цій справі, останній платіж здійснено у березні 2018 року; оплату за придбаний газ відповідач частково здійснював на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків; 2) більша частина прострочених відповідачем платежів має незначну кількість дні прострочки (від 1 до 3); 3) на відповідача покладено обов`язок із забезпечення споживачів тепловою енергією, кошти від якої надходять на рахунки із спеціальним режимом використання та використовуються для подальшого здійснення перерахування коштів позивачу; 4) несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором зумовлено існуванням об`єктивних причин, що не дозволяли йому своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов`язання та які не залежали від нього; відповідач є господарським товариством, єдиним видом діяльності якого є постачання природного газу для всіх видів споживачів; відповідач отримує дохід виключно від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу, в тому числі на підставі відповідних тарифів, встановлених уповноваженими органами, у структуру якого не закладено джерело покриття неустойки; 5) скрутне матеріальне становище відповідача підтверджується фінансовими звітами з балансом на грудень 2016 року, грудень 2017 року та 9 місяців 2018 року, довідкою про стан дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію ТОВ Євро-Реконструкція станом на 01.02.2019, відповідно до якої, загальна сума заборгованості за спожиту теплову енергію споживачів перед відповідачем становить 546 996,16 тис. грн.

Поруч із вищевикладеним, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, понесення позивачем збитків саме в результату порушення (несвоєчасного виконання) відповідачем умов договору №1515/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016.

Судом при цьому взяті до уваги висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17.

З огляду на вказане, апеляційний суд відхиляє аргументи позивача щодо відсутності підстав для зменшення розміру пені на 50%.

Водночас, оскільки судом встановлено, що загальний розмір пені, враховуючи періоди прострочки поставки товару згідно Договору, становить 10 404 316,62 грн., то до стягнення з відповідача на користь позивача (із урахуванням зменшення пені на 50%) підлягає пеня у сумі 5 202 158,31 грн. В іншій частині у задоволенні позову про стягнення пені суд відмовляє.

Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції також було заявлено про розстрочку виконання рішення суду у даній справі рівними частинами щомісячно протягом 3 років відповідно до запропонованого ним графіку (том 1, а.с. 208-209).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду рівними частинами щомісячно протягом 1 року з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд для юридичних осіб зобов`язаний також враховувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Суд вважає, що відповідачем доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі з огляду на наступне.

Нормами статті 19-1 Закону України Про теплопостачання встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Відповідно до пп. 3-4 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 (далі - Порядок), кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Згідно вказаного Порядку уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 Порядку.

Відповідно до пункту 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.

Таким чином, як вірно наголосив суд першої інстанції, відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, у тому числі послуг з транспортування природного газу, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.

При цьому, як уже встановлено судом вище, відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам для потреб опалення, здійснення оплати поставленого позивачем газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. Заборгованість за договором №1515/1617-ТЕ-41 від 08.09.2016 була повністю погашена до звернення позивача до суду з позовом у цій справі. Розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені є досить великим, а фінансовий стан відповідача, на відміну від фінансового стану позивача у цій справі, є незадовільним, та є наслідком, зокрема, несвоєчасних розрахунків кінцевих споживачів з відповідачем.

Слід зазначити також, що несвоєчасні розрахунки з ТОВ Євро-реконструкція та, як наслідок, його неспроможність негайно виконати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19, створюють реальну загрозу цивільним правам та інтересам держави, відповідача, споживачів природного газу міста Києва і можуть призвести до:

- повного зупинення виробничої діяльності підприємства, до загрози безаварійного газопостачання через дефіцит обігових коштів;

- неспроможності виконання відповідачем поточних фінансових зобов`язань перед постачальником природного газу, і, як наслідок - відключення від газопостачання області і залишення без тепла та гарячого водопостачання, припинення виробничого процесу промислових підприємств - споживачів природного газу, виникнення аварійних ситуацій в процесі забезпечення населення природним газом, і як наслідок нещасних випадків.

- загрози технічному стану і безпечній експлуатації газових мереж, які знаходяться у власності держави.

Таким чином, на переконання колегії суддів, відповідачем відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.

Відповідач у своїй заяві про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва просив розстрочити виконання рішення суду у даній справі рівними частинами протягом трьох років та надав відповідний графік.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд, частиною 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відтак, наявні підстави для надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у даній справі рівними частинами (по 1 427 671,08 грн.) щомісячно протягом 1 (одного) року згідно графіку, наведеного у резолютивній частині оскарженого рішення та даної постанови.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем не було надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів відхиляються з огляду на вищенаведені обставини.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення позовних вимог АТ НАК Нафтогаз України у даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 5 202 158 (п`ять мільйонів двісті дві тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 31 коп., інфляційних втрат у сумі 8 916 374 (вісім мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 95 коп., 3% річних у сумі 3 013 519 (три мільйони тринадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 72 коп. та надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду рівними частинами (по 1 427 671,08 грн.) щомісячно протягом 1 (одного) року.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За змістом статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України такою, що підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у даній справі є таким, що підлягає зміні з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Розподіл судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19 змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19 викласти у наступній редакції:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-реконструкція (ідентифікаційний код 37739041, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28 офіс 20), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (ідентифікаційний код 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, пеню у сумі 5 202 158 (п`ять мільйонів двісті дві тисячі сто п`ятдесят вісім) грн. 31 коп., інфляційні втрати у сумі 8 916 374 (вісім мільйонів дев`ятсот шістнадцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 95 коп., 3% річних у сумі 3 013 519 (три мільйони тринадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 72 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 335 013 (триста тридцять п`ять тисяч тринадцять) грн. 17 коп.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №910/1180/19 рівними частинами щомісячно протягом року наступним чином:

Дата Сума оплати

1. до 30.06.2019 1 427 671,08 грн.

2. до 31.07.2019 1 427 671,08 грн.

3. до 31.08.2019 1 427 671,08 грн.

4. до 30.09.2019 1 427 671,08 грн.

5. до 31.10.2019 1 427 671,08 грн.

6. до 30.11.2019 1 427 671,08 грн.

7. до 31.12.2019 1 427 671,08 грн.

8. до 31.01.2020 1 427 671,08 грн.

9. до 29.02.2019 1 427 671,08 грн.

10. до 31.03.2020 1 427 671,08 грн.

11. до 30.04.2019 1 427 671,08 грн.

12. до 31.05.2019 1 427 671,08 грн.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити. .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євро-реконструкція (ідентифікаційний код 37739041, адреса: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28 офіс 20) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (ідентифікаційний код 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) 42 557 (сорок дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 71 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/1180/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.10.2019.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко