Рішення

від 09.10.2019 по справі 910/9720/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2019Справа № 910/9720/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Україна" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 38, літ. А, пов. 3)

про стягнення 88 272,70 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" про стягнення 88272,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Україна" (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" (надалі - відповідач) укладено договір відповідного зберігання №25/04-18, відповідно до умов договору відповідач зобов`язався передати, а позивач прийняти на відповідальне зберігання речі (майно) протягом строку Договору у кількості, номенклатурі та загальною вартістю згідно актів, підписаних уповноваженими представниками сторін. За доводами позивача, у зв`язку із втратою відповідачем майна позивача, останній звернувся до суду з вимогою про стягнення 88 272,70 грн., з яких: 64 06,40 грн. - збитки, 23 366,30 грн. - неустойка.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2019 залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Україна" без руху в порядку ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу час для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду, а саме надати акт приймання-передачі іншої частини майна на суму 29 956,80 грн. від 21.05.2018 та зазначити про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

12.08.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивачем надано копію акту приймання-передачі іншої частини майна на суму 29 956,80 грн. від 21.05.2018 та зазначено про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Отже, позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9720/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 38, літ. А, пов. 3.

Станом на 27.08.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

05.09.2019 судовою повісткою суд повторно скерував на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" ухвалу про відкриття провадження у справі, проте, станом на 19.09.2019 остання була повернута до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання .

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

25 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Україна" (надалі- поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" (надалі-зберігач, відповідач) був укладений договір №25/04-18 відповідального зберігання (надалі- договір), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання речі (майно) протягом строку цього договору у кількості, номенклатурі та загальною вартістю згідно актів, підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 1.1.договору).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору ціна договору складається із сум сплачених поклажодавцем зберігачу за надані послуги по відповідальному зберіганню. Вартість 20 м. кв. площі місця зберігання складає 1,00 грн, в т.ч. ПДВ за 30 календарних днів.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що зберігач зобов`язаний, зокрема, повернути майно поклажодавцеві повністю або частково за першою вимогою останнього, не пізніше наступного робочого дня з дня одержання такої вимоги, та нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві.

Відповідно до п. 5.2. договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов`язані з цим збитки.

У випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 1 % від вартості майна за кожний день затримки (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк дії починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору та діє до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії Договору не направить іншій стороні повідомлення про його припинення, Договір вважається пролонгованим на такий самий строк і на тих же умовах.

З матеріалів справи вбачається, що жодна із сторін не мала наміру припинити дію вищевказаного договору та не направляла відповідних повідомлень, що свідчить про пролонгацію останнього на той самий строк і на тих же умовах.

08 травня 2018 року на виконання умов договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв на зберігання ПВХ мембрану Technomal Е12 в кількості 960 м.кв. на загальну суму 119 827,20 грн, про що свідчить складений між сторонами та підписаний акт приймання-передачі майна від 08.05.2018, який є додатком №1 до договору.

В подальшому, на підставі актів приймання-передачі від 14.05.2019 та від 21.05.2019 відповідачем було повернуту позивачу частину вищевказаного майна у кількості 440 м.кв. на загальну суму 54 920,80 грн.

28 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №2805/1, у якій просив останнього повернути зі зберігання ПВХ мембрану Technomal Е12 у кількості 520 м .кв. на загальну суму 64 906,40 грн.

Внаслідок незадоволення вимоги позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Україна" було направлено на адресу відповідача вимогу від 15.07.2019 про відшкодування збитків у розмірі 64 906,40 грн, які були завдані позивачу втратою майна.

Оскільки, дана вимога була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього збитків у розмірі 64 906,40 грн та неустойки, передбаченої п. 5.3. договору, у розмірі 23 366,30 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочини за своєю правовою природою є договором зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як свідчать матеріали справи, за актом приймання-передачі від 08.05.2019 до договору зберігання №25/04-18 від 25.04.2017 позивачем було передано, а відповідачем прийнято на зберігання ПВХ мембрану Technomal Е12 в кількості 960 м.кв. на загальну суму 119 827,20 грн.

В подальшому, як встановлено судом, відповідачем було повернено із зберігання майно позивача у кількості 440 м.кв. на загальну суму 54 920,80 грн, про що свідчать підписані між сторонами акти приймання-передачі від 14.05.2019 та від 21.05.2019.

Відповідно до статті 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За приписами ст. 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2019 року позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення майна зі зберігання, проте, остання була залишена без відповіді та задоволення, що дало підстави позивачу вважати про його втрату.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі- у розмірі її вартості.

Судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою від 15.07.2019 про відшкодування збитків завданих втратою майна, а саме: ПВХ мембрану Technomal Е12 у кількості 520 м на загальну суму 64 906,40 грн.

З наданих до матеріалів доказів відправлення вбачається, що дана вимога направлялась на адресу відповідача 16.07.2019, проте, станом на момент розгляду спору залишена без задоволення, належне позивачу майно не повернуто, збитки не відшкодовані.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо повернення зі зберігання майна на суму 64 906,40 грн, не спростовано заявлених позовних вимог в цій частині та не надано доказів відсутності у останнього обов`язку повернути прийняте на зберігання майно, суд приходить до висновку, що факт неповернення відповідачем майна позивача належним чином доведений, документально підтверджений та строк повернення, у відповідності до умов п. 3.1.5 договору та ст. 530 ЦК України є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення збитків, завданих внаслідок неповернення майна позивача на суму 64 906,40 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Так, за порушення умов договору позивачем було нараховано неустойку у розмірі 23 366,30 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.3. договору у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 1 % від вартості майна за кожний день затримки.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій у сумі 23 366,30 грн встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам справи та умовам договору, а відтак, вимога про стягнення з відповідача неустойки у вищевказаному розмірі підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань щодо повернення майна, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, дослідивши надані позивачем матеріали, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Україна" в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будцентр.юа" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 38, літ. А, пов. 3, ідентифікаційний код 41460976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рувітекс Україна" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В, ідентифікаційний код 38754579) збитки у розмірі 64 906 (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот чотири) грн 40 коп.; неустойку у розмірі 23 366 (двадцять три тисячі триста шістдесят шість) грн 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.10.2019

Суддя Л. Г. Пукшин