Рішення

від 08.10.2019 по справі 916/2489/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2489/19 Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №916/2489/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" /76018, м. Івано-Франківськ., бульвар Південний, буд.35, кв.21; адреса для листування: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, корп. Ю, код ЄДРПОУ 37677829 /

до відповідача: до Фізичної особи-підприємця Гаріст Надії Махсотівни / АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 /

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ "АЛЬБА ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" подало позов до ФОП Гаріст Надії Махсотівни про стягнення заборгованості у розмірі 24 781,41грн., з яких: 20 600,15грн. основний борг, 3 472,11грн. пеня, 296,30грн. 3% річних, 412,85грн. інфляційні втрати.

Позовну заяву обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару, на підставі договору поставки №2009-1 від 20.09.2017р.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019р. позовна заява вх.№2548/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2019р. позовну заяву /вх.№2548/19 від 22.08.2019р./ прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України не пізніше 17 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справ, надати суду відзив на позов.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвали суду від 21.08.2019р., яка вручена позивачу 06.09.2019р., 10.09.2019р. та відповідачу 05.09.2019р.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

08.10.2019р. судом було постановлено вступну та резолютивну частини рішення в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

20.09.2017р. між ТОВ "АЛЬБА ПРОФІЛЬ УКРАЇНА " (надалі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Гаріст Надією Махсотівною (надалі - покупець) було укладено договір поставки №2009-1, за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.2. договору №2009-1 від 20.09.2017р. ціна окремої поставки (партії) товару визначається у рахунках-фактурах, та видаткових накладних.

Згідно п.4.1. договору №2009-1 від 20.09.2017р. для запуску замовлення у виробництво покупець здійснює передплату не менше 100% від вартості товару згідно рахунка-фактури по даному договору, інші умови погоджуються додатковою угодою.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019р. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від зобов`язань, що існують на момент закінчення терміну договору. (п.10.1. договору №2009-1 від 20.09.2017р.).

Додатком №1 до договору №2009-1 від 20.09.2017р. є перелік відповідальних осіб покупця за отримання товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №РН-2602-4 від 26.02.2019р. на суму 40 600, 15грн.

В порушення умов п.4.1. договору №2009-1 від 20.09.2017р. відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару 25.02.2019р. на суму 5 000,00грн., 04.06.2019р. на суму 10 000,00грн., 21.06.2019р. на суму 5 000,00грн., у зв`язку із чим залишився неоплачених борг у сумі 20 600,15грн.

23.07.2019р. за вих.№1379 ТОВ "АЛЬБА ПРОФІЛЬ УКРАЇНА " направив Фізичній особі-підприємцю Гаріст Надії Махсотівні претензію, в якій вимагав погашення в строк до 15 год.00хв. 31.07.2019р. заборгованості по договору №2009-1 від 20.09.2017р., яка складається з основного боргу в сумі 20 600,15грн., пені, відсотків та штрафних санкцій в загальній сумі 5 050,27грн., що загалом становить 25 650,42грн., із попередженням про подання позову до суду у разі незадоволення претензії.

Несплата відповідачем суми основного боргу по договору №2009-1 від 20.09.2017р. та незадоволення претензії від 23.07.2019р. за вих.№1379 стало підставою для звернення позивача до суду для захисту його прав та охоронюваних законом інтересів.

Під час розгляду справи Відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Тобто, умову про договірну неустойку (пеню або штраф) має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскільки сторони у договорі №2009-1 від 20.09.2017р. не передбачили відповідальність за порушення або неналежне виконання зобов`язань за договором, то відсутні законні підстави для нарахування пені за неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань по договору, з підстав відсутності в договорі №2009-1 від 20.09.2017р. умов про договірну неустойку (пеню), яка має бути обумовлена та узгоджена сторонами в останньому, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 296,30грн. та інфляційні втрати у розмірі 412,85грн.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця . Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що останній здійснено належним чином, а тому підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 296,30грн.

Перевірявши розрахунок інфляційних втрат суд встановив, що останній здійснено не належним чином, а тому відповідний розрахунок здійснено судом самостійно.

Так, сукупний індекс інфляції за період з 26.02.2019р. по 20.08.2019р. становить 1,012, оскільки нарахуванню підлягає інфляція з березня 2019р.

Так, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 245,58грн.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума інфляційних втрат, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат розрахована судом у розмірі 245,58грн.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з підстав допущених помилок при розрахунку інфляційних втрат та відмовою у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені.

Позивач у позові та заяві просив також покласти на Відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 1921,00 грн. та поштові витрати у сумі 50,00грн.

За ч.1 п. 4 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, які пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921,00грн. та поштові витрати в сумі 50,00грн. які підлягають відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 1 638,88грн. судового збору та 50,00грн. поштових витрат.

Керуючись ст. 13, 76, 86, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаріст Надії Махсотівни / АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА ПРОФІЛЬ УКРАЇНА" /76018, м. Івано-Франківськ., бульвар Південний, буд.35, кв.21, код ЄДРПОУ 37677829/ 20 600 /двадцять тисяч шістсот/ грн. 15 коп. основного боргу, 296 /двісті дев`яносто шість/ грн. 30 коп. 3% річних, 245 /двісті сорок п`ять/ грн. 58 коп. інфляційних втрат, 1 638/одна тисяча шістсот тридцять вісім/ грн. 88 коп. судового збору та поштові витрати в сумі 50 /п`ятдесят/ грн. 00 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 09 жовтня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський