Рішення

від 01.10.2019 по справі 917/944/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.19 Справа № 917/944/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс Групп", 36003, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка,буд.3, офіс 418Б, код ЄДРПОУ 38170867

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл -4", 36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 22Б, код ЄДРПОУ 40625702

про стягнення 2 740 431,47 грн. заборгованості

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Чала О.Д.

від відповідача: відсутні

Суть спору: 13.06.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл -4" про стягнення 2 740 431,47 грн., з яких: 2080139,07 грн. - основного боргу, 373057,26 грн. - пені, 73065,17 грн. - 3% річних, 214169,97 грн. - інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 41106,48 грн. судового збору та 18 000 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №15/06-1 від 15.06.2017 р.

14.06.2019 р. суд виніс ухвалу, якою позовну заяву ТОВ "Аякс Групп" залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

24.06.2019 р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, визначено строки для вчинення сторонами процесуальних дій.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.07.2019р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 10.09.19р., запропонував позивачу надати належний розрахунок позовних вимог та продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

04.09.19р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. За ухвалою суду від 10.09.2019 вказана заява була повернута позивачу без розгляду, оскільки була подана без додержання вимог ч. 2 статті 170 ГПК України.

Ухвалою від 10.09.2019р. суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

У судовому засіданні 01.10.19р. представник позивача підтримав позов та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору.

У судове засідання 01.10.2019 представник відповідача не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений у встановленому порядку.

Як зазначалося вище, відповідач відзив на позов не надав.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі, про закриття підготовчого засідання були отримані відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення відповідних ухвал суду.

Отже, суд належним чином повідомляв відповідача. Крім того, ухвали суду були своєчасно розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

У судовому засіданні 01.10.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступні обставини.

Між ТОВ АЯКС ГРУПП та ТОВ Інтеграл-4 укладено договір № 15/06-01 від 15.06.2017 року (далі Договір), згідно умов якого ТОВ Інтеграл-4 (Замовник) доручає, а ТОВ АЯКС ГРУПП (Виконавець) зобов`язується в повному обсязі відповідно до вимог чинної нормативної і технічної документації на свій ризик власними силами і засобами надати відповідно до умов даного договору та письмової заявки Замовника послуги з ремонту техніки та обладнання (далі Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти ці послуги і оплатити їх (п. 1.1 Договору)

Згідно п. 1.2 Договору склад, обсяги Послуг, місце та строк їх надання визначаються у письмових заявках Замовника, а також у кошторисах, які після підписання їх обома Сторонами стають невід`ємною частиною Договору.

Сторони погодили, що вартість Послуг згідно даного Договору визначається в кошторисах на конкретний обсяг Послуг, що підписуються обома Сторонами та є невід`ємною частиною Договору (п. 2.1 Договору).

Додатками до договору, а саме додатком № 1 до договору визначено калькуляцію послуг ремонту і технічного обслуговування техніки на загальну суму 972 990,64 грн., додатком № 2 до договору визначено калькуляція послуг ремонту і технічного обслуговування техніки на суму 1 059 036,21 грн., додатком № 3 до договору визначено калькуляцію послуг ремонту і технічного обслуговування техніки на суму 1 059 036,21 грн., додатком № 4 до договору визначено калькуляцію послуг ремонту і технічного обслуговування техніки на суму 674 750,21 грн., додатком № 5 до договору визначено калькуляцію послуг ремонту і технічного обслуговування техніки на суму 674 750,20 грн.

У відповідності до п. 2.3. оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів здачі-приймання наданих послуг протягом 90 (дев`яноста) робочих днів з дати їх підписання уповноваженими представниками Сторін. За домовленістю Сторін оплата наданих послуг може бути здійснена на умовах попередньої оплати, про що вказується у відповідному кошторисі.

Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 2.4 Договору)

Пунктом 4.1 визначено, що передача-приймання наданих Послуг по даному Договору здійснюється по завершенню надання Послуг за кожною заявкою Замовника або поетапно, якщо це передбачено заявкою шляхом підписання Сторонами відповідних актів здачі-приймання наданих послуг.

Сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє протягом 1 (одного року) з дати укладання. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Як зазначає позивач, за результатами господарських операцій, що виникли на виконання умов договору Сторонами таких договірних відносин складено та підписано наступні документи а саме:

- акт надання послуг № 56 від 23.08.2017 р. на загальну суму робіт в розмірі 1 059 036,22 грн., розшифровка до акту надання послуг № 56 від 23.08.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 23.06.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 23.08.2017 р. Виписано рахунок на оплату № 57 від 23.08.2017 р.

Згідно наступних платіжних доручень проведена оплата в повному обсязі: №475 від 15.11.2017 р. на суму 60 000,00 грн., №482 від 17.11.2017 р. на суму 150 000,00 грн., №444 від 01.11.2017 р. на суму 200 000,00 грн., №278 від 30.08.2017 р. на суму 150 000,00 грн., №295 від 04.09.2017 р. на суму 80 000,00 грн., №358 від 02.10.2017 р. на суму 70 000,00 грн., №400 від 18.10.2017 р. на суму 200 000,00 грн., №561 від 16.02.2018 р. на суму 149 036,22 грн. (500 000,00 грн. - 149 036,22 грн.).

- акт надання послуг № 62 від 18.09.2017 р. на загальну суму робіт в розмірі 674 750,21 грн., калькуляція, акт приймання-передачі обладнання від 26.07.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 18.09.2017 р. Виписано рахунок на оплату № 58 від 18.09.2017 р. Оплата проведена в частково.

Частина заборгованості в розмірі 201 388,21 грн. зарахована згідно платіжного доручення № 561 від 16.02.2018 р. на суму 500 000,00 грн. Згідно платіжного доручення №224 від 01.08.2017 р. в розмірі 100 000,00 грн. (рахувалася як передплата).

Залишок неоплаченої суми по даному акту складає 373 362,00 грн.

- акт надання послуг № 63 від 04.09.2017 р. на загальну суму робіт в розмірі 149 575,57 грн., розшифровка до акту надання послуг № 63 від 04.09.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 23.08.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 24.08.2017 р. Виписано рахунок на оплату № 63 від 04.09.2017 р.

Оплата проведена в повному обсязі в розмірі 149 575,57 грн., що підтверджено платіжним доручення № 561 від 16.02.2018 р. на суму 500 000,00 грн.

- акт надання послуг № 70 від 19.10.2017 р. на загальну суму робіт в розмірі 1 059 036,22 грн. розшифровка до акту надання послуг № 70 від 19.10.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 05.10.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 18.10.2017 р. Виписано рахунок на оплату № 70 від 19.10.2017 р.

Згідно платіжного доручення № 578 від 25.04.2016 р. проведена оплата на суму 1 000 000,00 грн. Залишок неоплаченої суми по акту № 70 складає 59 036,22 грн.

- акт надання послуг № 71 від 03.10.2017 р. на загальну суму робіт в розмірі 972 990,64 грн., розшифровка до акту надання послуг № 71 від 03.10.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 23.06.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 03.10.2017 р.

Виписано рахунок на оплату № 71 від 03.10.2017 р. Оплата не проведена.

- акт надання послуг № 88 від 16.11.2017 р. на загальну суму робіт в розмірі 674 750,21 грн. розшифровка до акту надання послуг № 88 від 16.11.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 05.10.2017 р., акт приймання-передачі обладнання від 16.11.2017 р.

Виписано рахунок на оплату № 86 від 16.11.2017 р. Оплата не проведена.

Актами наданих послуг, сторони підтвердили, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Таким чином, за даними позивача, всього виконано робіт на суму 4 590 139,07 грн., з них сплачено 2 510 000,00 грн. Залишок несплаченої суми складає 2 080 139,07 грн. та на даний час кошти за надані послуги на адресу ТОВ Аякс групп не надійшли. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та даним Договором. За порушення строків розрахунку Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладені положення Договору та норми ст. 625 ЦК України позивач просить також стягнути з відповідача 373057,26 грн. - пені, 73065,17 грн. - 3% річних, 214169,97 грн. - інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення складає 2 740 431,47 грн.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 2080139,07 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір №15/06-1 від 15.06..2017 р., Акти виконаних робіт, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", рахунки на оплату, докази часткової оплати) та підлягають задоволенню .

Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Договором сторони передбачили, що за порушення строків розрахунку Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

З позовної заяви слідує, що позивач з посиланням на вказаний пункт договору нарахував відповідачеві 373057,26 грн. пені. До позовної заяви позивач надає два розрахунки пені: в одному на суму 373057,26 грн. (який співпадає з сумою, заявленою в позовні заяві) та інший на суму 73 065,17 грн.

Суд, враховуючи, що в першому розрахунку пені сума пені співпадає з сумою, заявленою в позовній заяві бере його до уваги, а розрахунок пені на суму 73065,17 грн. залишає без розгляду.

Таким чином, позивач нарахував відповідачеві 373057,26 грн. на суму заборгованості 2080139,00 грн. за період з 06.12.2018 р. по 06.06.2019 р. Вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

За умовами договору передача-приймання наданих послуг по даному Договору здійснюється по завершенню надання Послуг за кожною заявкою Замовника або поетапно, якщо це передбачено заявкою шляхом підписання Сторонами відповідних актів здачі-приймання наданих послуг (п. 4.1). Тому саме від дати підписання кожного акту (актів) відліковується дата виникнення зобов`язання по оплаті вартості наданих послуг. Враховуючи наведене, пеня повинна нараховуватися по кожному акту окремо в залежності від часткової чи повної оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців від дати коли зобов`язання мало бути виконано, тобто:

- згідно акту №62 від 18.09.2017 р. за період з 26.01.2018 р. по 25.07.2018 р.

- згідно акту №70 від 19.10.2017 р. за період з 26.02.2018 р. по 25.08.2018 р.

- згідно акту № 71 від 03.10.2017 р. за період з 09.02.2018 р. по 08.08.2018 р.

- згідно акту № 88 від 16.11.2017 р. за період з 30.03.2018 р. по 29.09.2018 р.

В той же час, позивач нарахування пені проводить за період з 06.12.2018 р. по 26.04.2019 р., тобто поза межами вище визначених шестимісячних періодів, що суперечить наведеним нормам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявляє до стягнення 73065,17 грн. 3 % річних. Однак розрахунку вказаних вимог, ні до позовної заяви, ні на пропозицію суду, викладену в ухвалі суду від 30.07.2019 р. не надав. Вказане позбавляє суд можливості встановити по якій накладній позивач нараховує 3% річних, на яку суму та за який період. Саме зазначення суми нарахованих відсотків без її належного обґрунтування не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з приписами ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась позивачу в повному обсязі можливість обґрунтувати заявлену суму 3% річних, що останнім зроблено не було.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання позивачем доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позивач, вказаним правом не скористався, обґрунтування нарахованої суми 3% річних суду не надав, в судовому засіданні представник позивача належних пояснень щодо порядку її нарахування суду не надав. За даних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 73065,17 грн. задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача 214169,97 грн. інфляційних втрат, з яких 8662,00 грн. за зобов`язаннями, які виникли на підставі акту №62 від 18.09.2017 р. за період грудень 2018 р. по лютий 2019 р., 121039,96 грн. по акту № 71 від 03.10.2017 р. за період лютий 2018 р. - лютий 2019 р., 77123,93 грн. по акту №88 від 16.11.2017 р. за період березень 2018 р. по лютий 2019 р.

Щодо вимог про стягнення інфляції, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідний висновок підтверджується також Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Судом перевірено методику розрахунку інфляційних втрат з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 155246,17 грн. інфляційних нарахувань, яких:

- 8650,95 грн. на підставі акту №62 від 18.09.2017 р. за період грудень 2018 р. по лютий 2019 р.;

- 95182,86 грн. по акту № 71 від 03.10.2017 р. за період лютий 2018 р. - лютий 2019 р. (при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем не взято до уваги дефляцію у липні 2018 року);

- 51412,36 грн. по акту №88 від 16.11.2017 р. за період квітня 2018 р. по лютий 2019 р., (позивачем не врахована дефляція та в період нарахування включений березень 2018 р., в той час як прострочення зобов`язання почалося 30.03.2018 р.).

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат суд відмовляє в задоволенні.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Також позивач просить стягнути з відповідача 18 000 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2018 року між Адвокатським бюро "Чалої Мітра" та Товариством з обмеженою відповідальністю Аякс Груп (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги за змістом якого замовник доручає, а виконавець надає замовнику юридичні послуги.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано опис робіт (наданих послуг), а саме:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів;

- пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах;

- складання проекту позовної заяви про стягнення з ТОВ Інтеграл-4 та підготовка повного пакету документів для направлення до господарського суду Полтавської області;

- підготовка детального розрахунку штрафних санкцій для позовної заяви;

- складання та подання до суду попереднього розрахунку суми судових витрат з додатками;

- підготовка додатків до позовної заяви;

- підготовка копій позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам;

- направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам;

- подання позовної заяви до господарського суду Полтавської області;

- консультування клієнта з приводу доцільності забезпечення позову в рамках господарської справи;

- консультування клієнта з приводу існуючого порядку оскарження рішення господарського суду, порядку набрання рішенням законної сили;

- консультування клієнта з питань порядку звернення до відділу державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду;

- підготовка переліку питань для надання відповіді відповідачем;

Орієнтовна кількість судових засідань за позовом про стягнення боргу -3 засідання.

Тобто, адвокатом проведені роботи лише щодо складання та подання позовної заяви. Крім того, згідно з Актом наданих послуг від 18.06.2019 року позивач здійснював підготовку додатків до позовної заяви, в той час як додатки завірені директором позивача; належний розрахунок штрафних санкцій адвокатом не зроблено.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів позову для подачі до суду, незначну складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, якістю цих робіт (позовна заява була подана з недоліками, в зв`язку з чим була залишена без руху, розрахунки штрафних санкцій належним чином не зроблені, процесуальна заява була подана без дотримання приписів ГПК України, в зв`язку з чим повернута без розгляду). Враховуючи те, що справа є абсолютно нескладною, адвокатом не проводолася претензійна робота чи будь-які інші процесуальні дії (як то дії щодо призначення експертизи, виклику свідків тощо), беручи до уваги вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася у м. Полтаві та Полтавській області, знаходження адвокатського бюро та суду в одному місті, тривалість розгляду справи (враховуючи, що відкладення засідання суду було у зв`язку з наданням позивачу можливості надати належний розрахунок), вирішуючи питання про співмірність заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Аякс Групп" до стягнення з Відповідача судових витрат, суд застосувавши критерії пропорційності і розумності, дійшов висновку, що вказаним критеріям відповідає сума 5000, грн.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові цього Суду від 06.03.2019р. у справі №910/15357/17.

Керуючись статтями 123, 126 129, 232, 233, 237,238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл -4" (36020, м. Полтава, вул. Котляревського, 22Б, код ЄДРПОУ 40625702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс Групп" (36003, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, буд.3, офіс 418Б, код ЄДРПОУ 38170867) 2080139,07 грн. - основного боргу, 155246,17 грн. - інфляційних нарахувань, 33530,78 грн. - судового збору, 5000,00 грн. судових витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2019р.

Суддя В.В. Паламарчук