Рішення

від 07.10.2019 по справі 922/2599/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р. Справа № 922/2599/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія " Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом", м. Жовті Води, Дніпропетровська обл. до Науково-виробничого приватного підприємства "Обрій-НТ", м. Харків про стягнення 46870,47 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Ушаков В.І. (директор);

Пенська І.В. (доручення б/н від 07.10.2019).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія " Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом"", м. Жовті Води, Дніпропетровська обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства "Обрій-НТ", м. Харків (далі за текстом - відповідач):

15244,07 грн. пені;

28840,14 грн. штрафу;

2786,26 грн. процентів річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем строків поставки товару за договором на постачання продукції № 12с/33 від 04.04.2018, за яке умовами зазначеного договору передбачена відповідальність у вигляді сплати пені, штрафу та процентів річних.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2019 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено розгляд справи по суті на 16.09.2019.

Протокольною ухвалою від 16.09.2019 розгляд справи відкладено на 07.10.2019.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 20785 від 30.08.2019), в якому просить суд:

1) прийняти до уваги аргументи відповідача на свій захист, викладені у відзиві на позовну заяву, та частково або повністю заперечити вимоги позивача по справі № 922/2599/19 від 15.08.2019;

2) у разі часткового ухвалення вимог позивача, не компенсувати йому судові витрати в повному обсязі (1921,00 грн.), а компенсувати частково або розділити солідарно.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зокрема вказує на те, що згідно з умовами договору поставка товару мала відбутися до 15.05.2018; при цьому, 29.05.2019 він повідомив позивача про те, що товар готовий до поставки, однак акт-приймання передачі сторонами підписано 21.06.2018 з вини позивача, який не вживав заходів щодо отримання товару. За таких обставин, відповідач частково визнає наявне прострочення, яке складає 14 днів, та нараховану в зв`язку з таким простроченням пеню в сумі 5768,03 грн. З огляду на відсутність прострочення понад 30 днів відповідач не визнає вимоги позивача про стягнення штрафу.

Крім того, відповідач також наполягає на тому, що 15% річних за користування грошовими коштами покупця також не підлягають стягненню з нього, оскільки відповідач є не тільки постачальником, а й виробником товару, у зв`язку з чим використовував ці кошти для придбання необхідних матеріалів для виготовлення обладнання для позивача.

В процесі розгляду справи позивач не скористався правом щодо подачі відповіді на відзив у порядок і строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2019 у даній справі.

На судове засідання 07.10.2019 прибули представники відповідача, які просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю або частково.

Позивач у судове засідання 07.10.2019 свого уповноваженого представника не направив, та звернувся до суду з клопотанням (вх. № 2615 від 16.09.2019), в якому просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності свого уповноваженого представника (а. с. 107-110).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 04.04.2018 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір про постачання продукції № 12с/33 (далі за текстом - договір; а. с. 14-17), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в договорі, поставити покупцеві комплект обладнання для порошкового фарбування (металообробні верстати код ДК 021:2015-42630000-1), а покупець - прийняти і оплатити продукцію на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 3.1 договору ціна за одиницю продукції встановлена в національній валюті України та вказується у специфікації до договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1. договору, строк поставки продукції до 10.05.2018. Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами Акту здачі приймання комплекту для порошкового фарбування

Відповідно до п. 4.2 договору, постачальник не пізніше, ніж за 5 днів до відвантаження продукції, письмово (електронним листом) повідомляє покупця про заплановану дату відвантаження продукції.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення строків чи об`ємів поставок продукції, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості продукції, по якій допущено прострочення, за кожен день прострочки, а в разі прострочки поставки понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми непоставленого товару.

Згідно з п. 5.7 договору, у разі порушення постачальником строків поставки продукції, передбачених даним договором, за який покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцю 15% річних від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період від дня оплати (день здійснення списання коштів з рахунку покупця) і до дня фактичної поставки продукції чи дня повернення грошових коштів.

Відповідно до специфікації № 1 від 04.04.2018 до договору (а. с. 18) сторонами узгоджено найменування товару, його загальна вартість в сумі 412002 грн. у тому числі ПДВ - 68667,00 грн. В специфікації також зазначено, що термін поставки товару - 30 днів з моменту отримання попередньої оплати.

Додатком № 2 до договору сторони узгодили технічні характеристики товару, який підлягав поставці в рамках договору

13.04.2018 позивач на виконання умов договору перерахував на користь відповідача передоплату у сумі 99704,48 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 16.07.2018.

В порядку, визначеному п. 4.2. договору, відповідач 29.05.2019 направив на електронну адресу позивача лист від 29.05.2019 в якому повідомив останнього про те, що роботи по виготовленню товару ним виконані, та просив направити свого представника для приймання зазначеного товару та складання акту приймання товару.

Відповідач зазначає, що лист від 29.05.2019 в письмовій формі було також направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку.

В зв`язку з готовністю товару до поставки, відповідач виставив до сплати позивачу рахунок № 36 від 29.05.2018.

Як зазначає відповідач, позивач отримавши вказаний лист направив на його адресу довіреність № 183 від 01.06.2019 на особу яка мала отримати товар (а.с. 79). Проте, в період дії довіреності (до 10.06.2019) позивач не отримав товар.

У відповідь на вищевказаний лист відповідача, позивач листом № 05-01/1063 від 13.06.2018 повідомив відповідача що 19.06.2018 прибудуть його представники з метою прийняття товару.

Як зазначає відповідач, позивач направив на його адресу іншу довіреність № 183 від 18.06.2019 (а.с. 85) на особу яка мала отримати товар.

В подальшому, як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання умов даного договору поставив позивачу товар за видатковою накладною № 23 від 21.06.2018 на суму 412002,00 грн., що також підтверджується актом здачі-приймання по комплектності під монтаж деталей та вузлів комплекту обладнання для порошкового полімерного фарбування № 12с/33-1 від 21.06.2018 (а. с. 22).

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару у передбачений договором строк прострочив на 37 днів (з 15.05.2018 по 20.06.2018 включно).

У зв`язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем на підставі п. 5.3., 5.7. договору нараховано до стягнення з відповідача 15244,07 грн. пені, 28840,14 грн. штрафу та 2786,26 грн. 15% річних.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію № 12-07/1120 від 13.06.2019 з вимогою про сплату штрафних санкцій, однак, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення зазначених штрафних санкцій стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. ст. 662-663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору (п. 4.1) встановлено строк поставки продукції - до 10.05.2018. Датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами акту здачі-приймання комплекту обладнання для порошкового фарбування.

Разом з тим, згідно зі специфікацією № 1 до договору, яка одночасно є додатком № 1 до нього, сторонами узгоджено, що термін поставки товару складає 30 днів з моменту отримання передоплати.

Якщо виходити з умов специфікації, поставку товару відповідач мав здійснити до 14.05.2018 включно, При цьому, в порядку, визначеному п. 4.2. договору, відповідач не пізніше ніж за 5 днів до відвантаження, мав повідомити позивача про заплановану дату відвантаження.

Повідомлення про готовність товару відповідач надіслав на адресу позивача 29.05.2019 відповідними електронним листом та листом в письмовій формі. Акт приймання передачі товару сторонами складено 21.06.2018.

З урахуванням викладеного, відповідач дійсно прострочив виконання своїх зобов`язань, як на цьому наполягає позивач.

Однак, при визначенні терміну прострочення, суд враховує наступні обставини:

Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частинами 1-2 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з умовами договору (п. 4.3.), товар позивач мав отримати самовивозом зі складу відповідача. Повідомлення про готовність товару відповідач надіслав на адресу позивача 29.05.2019. Позивач направивши відповідачу довіреність № 183 від 01.06.2019 на особу яка мала отримати товар а в подальшому і лист від 13.06.2019, тим самим визнав факт отримання від відповідача зазначеного повідомлення, та таким чином мав вжити всіх можливих заходів з метою фактичного отримання товару, проте такий товар отримав лише 21.06.2018.

З урахуванням вимог п. 4.2. повідомлення про готовність товару до відвантаження мало бути надіслано відповідачем на адресу позивача не пізніше ніж за 5 днів до відвантаження.

Оскільки таке повідомлення надійшло 29.05.2019, після сплину 5 денного строку з дня його надсилання (тобто після 03.06.2019), відповідач в силу положень ч. 4 ст. 612, ч. 1-2 ст. 614 ЦК України не може нести відповідальність за прострочення виконання зобов`язання, оскільки довів відсутність своєї вини в такому простроченні та вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність прострочення відповідачем виконання зобов`язання, за яке він має нести передбачену договором відповідальність, з 15.05.2018 по 03.06.2019 включно.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось, п. 5.3 договору встановлено, що у разі порушення строків чи об`ємів поставок продукції, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості продукції, по якій допущено прострочення, за кожен день прострочки, а в разі прострочки поставки понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми непоставленого товару.

Оскільки відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо передачі товару, за яке має нести передбачену договором відповідальність, з 15.05.2018 по 03.06.2019, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8240,04 грн. пені.

В решті позову про стягнення пені слід відмовити в зв`язку з безпідставністю її нарахування до стягнення.

Крім того, оскільки відповідач має нести відповідальність за прострочення з 15.05.2018 по 03.06.2019, що становить менше ніж 30 днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від суми непоставленого товару також не підлягають задоволенню.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже було зазначено вище, згідно з п. 5.7 договору, у разі порушення постачальником строків поставки продукції, передбачених даним договором, за який покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцю 15% річних від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період від дня оплати (день здійснення списання коштів з рахунку покупця) і до дня фактичної поставки продукції чи дня повернення грошових коштів.

Передоплату за товар в сумі 99704,48 грн. позивач сплатив 13.04.2018.

Оскільки прострочення за яке відповідач має нести відповідальність мало місце по 03.06.2019, позивач має право нарахування 15% річних від суми 99704,48 грн. за період з 13.04.2018 по 03.06.2019 включно. Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення процентів річних в сумі 2130,67 грн.

В решті позову про їх стягнення слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 425,05 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства "Обрій-НТ" (адреса: 61030, м. Харків, вул. Біологічна, буд. 13; код ЄДРПОУ 30509703) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом" (адреса: 52204, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 4; код ЄДРПОУ 39688675):

8240,04 грн. пені;

2130,67 грн. процентів річних;

425,05 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повне рішення складено "09" жовтня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак