Рішення

від 07.10.2019 по справі 917/1349/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.19 р. Справа № 917/1349/19

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем логістик", проспект Маяковського, 37, кв. 8, м. Київ, 02222, код ЄДРПОУ 41099491

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвинком", вул. Шевченка, 44, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 38324589

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвинком" про стягнення грошових коштів у сумі 18 245,52 грн., такі як безпідставно отримані кошти Відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.08.2019 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Копія ухвали суду від 08.08.2019 року, направлена на адресу позивача повернулася не врученою з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, також вимогу суду щодо надання відзиву на позов не виконав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв`язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

01 вересня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полвинком" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едем логістик" (позивач) було укладено договір поставки № 03/09 (договір).

Відповідно з п. 1.1 Договору Продавець протягом дії даного Договору зобов`язується передавати у власність Покупцеві товари народного споживання (надалі Товар), а Покупець зобов`язується приймати своєчасно за нього сплачувати в кількості та асортименті згідно накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1. Договору Ціна за одиницю товару вказується в накладній.

24 жовтня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полвинком" подав позовну заяву до Господарського суду м. Києва, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем логістик" заборгованість за Договором в сумі 49 345,41 грн., а також пеню та штрафні санкції.

26.12.2018 року Господарським судом м. Києва по справі № 910/14250/18 було винесено рішення, відповідно до якого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвинком" були задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем логістик" заборгованість по договору в розмірі 49 345,80 грн., 500,35 грн. - 3% річних, 937,73 інфляційних витрат та 1 542,02 грн. судового збору.

16 січня 2019 року Господарським судом м. Києва по справі № 910/14250/18 було видано наказ про примусове виконання рішення суду від 26.12.2018 року.

Відповідно з ч. 4 с. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем логістик" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Полвинком" підтверджується рішенням господарського суду м. Києва, а тому й не потребує доказуванню.

10.06.2019 року державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дяченко Аллою Олегівною, при примусовому виконанні на підставі наказу № 910/14250/18 виданий 16.01.2019 року винесено поставу про арештів коштів боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем Логістик").

19.06.2019 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем Логістик" в порядку виконавчого провадження № 58999001, на підставі платіжного доручення № 58999001 від 19.06.2019 року, було стягнуто кошти в сумі 57 917, 49 грн., в тому числі заборгованість по договору 49 345,80 грн., 500,35 грн. - 3% річних, 937,73 - інфляційні витрати, 1 542,02 грн. судового збору, а також виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в сумі 5 601, 59 грн. Стягнуті кошти згідно наказу № 910/14250/18 були перераховані Деснянською РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвинком" 20 червня 2019 року (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Позивач в позовній заяві зазначає, що з моменту подання продавцем позовної заяви до господарського суду м. Києва (24.10.2018 року) до моменту стягнення в примусовому порядку (19.06.2019 року) Товариство з обмеженою відповідальністю "Едем Логістик" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвинком" грошові кошти в сумі 18 245,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 879 від 26.10.2018 р., № 902 від 05.11.2018 р., № 952 від 21.11.2018 р., № 983 від 09.12.2018 р., № 1004 від 13.12.2018 р., № 1131 від 29.01.2019 р., № 1136 від 30.06.2019 р., № 1191 від 14.02.2019 р., № 1428 від 07.05.2019 р.

Також, позивач, звертає увагу суду, що фактично Товариство з обмеженою відповідальністю "Едем Логістик" дізнався про рішення суду по справі № 910/14250/18 від 16.12.2018 року, а також про наказ на стадії примусового виконання рішення, у червні 2019 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полвинком", подаючи наказ по справі № 910/14250/18 про примусове виконання рішення суду від 26.12.2018 року, не повідомив Деснянську РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про те, що сума боргу по договору є меншою, ніж в наказі у зв`язку з частковими оплатами Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем логістик".

Таким чином, позивач вважає, що відповідач отримав грошові кошти в сумі 18 245,52 грн. безпідставно і в останнього відсутні правові підстави для збереження даних коштів у себе.

03.07.2019 року позивачем було направлено лист до відповідача про направлення акт звірки по підприємству Товариство з обмеженою відповідальністю "Едем Логістик" для підписання станом на 30.06.2019 року, а також просили повернути грошові кошти у сумі 18 245,80 грн. на рахунок Позивача, у зв`язку із безпідставно отриманням грошових коштів у сумі 18 245,80 грн.

Однак відповіді від відповідача до позивача не надійшло.

Враховуючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення грошових коштів у сумі 18 245,52 грн., що є безпідставно набутими відповідачем.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу ст. 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналізуючи вищезазначені положення дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (кошти).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 року у справі №6-122цс14.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання, передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Едем Логістик" (Позивач) перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвинком" (Відповідача) грошові кошти в сумі 18 245,52 грн., які були сплачені до моменту винесення постанови (10.06.2019 р.) про арешт коштів боржника Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дяченко Аллою Олегівною, при примусовому виконанні на підставі наказу № 910/14250/18 виданий 16.01.2019 року, останній платіж Позивачем було здійснено 07.05.2019 року.

Також, судом встановлено, що відповідачем спірні кошти отримано і не повернуто на вимогу позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами жодного правочину чи вчинення дій на суму 18 245,80 грн. (досягнення взаємних домовленостей чи прийняття виконання в натурі), які є достатньою підставою для здійснення платежу.

Крім того, будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти у сумі 18 245,80 грн. є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, з огляду на доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, а також, враховуючи те, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів надання послуг не надав, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полвинком" ( вул. Шевченка, 44, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 38324589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем логістик" (проспект Маяковського, 37, кв. 8, м. Київ, 02222, код ЄДРПОУ 41099491) грошові кошти у сумі 18 245,52 грн., а також 1921,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копії рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256 ГПК України). Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.