Рішення

від 02.10.2019 по справі 922/1430/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1430/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Кор-Мет", м. Харків про та за зустрічним позовом до про стягнення коштів в розмірі 166096,81 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Кор-Мет" розірвання договору за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Сосунов Є.В., довіреність № 765 від 28.12.2018; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДН № 5306; Грачов Є.О., довіреність № 355 від 07.08.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ДН № 5305 від 26.12.2018;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Замікула Б.С., довіреність № 117/1 від 04.06.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КР № 000005 від 25.12.2014.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Кор-Мет", м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 166096,81 грн., з яких: 96340,03 грн. - основна заборгованість, 65509,90 грн. - пеня, 1164,00 грн. - 3% річних, 3082,88 грн. - інфляційні втрати. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Підставою звернення до суду стало порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором № 09/2882-18 від 16.11.2018 в частині вчасної та в повному обсязі оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.06.2019 о 12:00 год.

31.05.2019 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 13304), в якому проти позову заперечує. Так, відповідач, зокрема наголошує на тому, що після укладення 16.11.2018 між сторонами даного спору договору про придбання використаних (виснажених) акумуляторів свинцево-кислотних на загальну суму 96340,03 грн. № 09/2882-18, відповідач своїм листом за вих. № 044-18 повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань з попередньої оплати товару, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунках та просив продовжити строк оплати до 28.12.2018. Позивачем у своєму листі за вих. №01/49769 було відмовлено в продовженні строків оплати товару, та зазначено про вимогу здійснення негайної попередньої оплати з метою запобігання включення підприємства відповідача до переліку недобросовісних контрагентів із подальшою неможливістю співпраці. Водночас, відповідачем зауважено на тому, що 08.01.2018 він надіслав на адресу позивача лист, в якому повідомив останнього про істотну зміну обставин (стрімке зниження ціни на ринку кольорових металів) з пропозицією знизити ціну за договором, а у разі незгоди із запропонованою ціною - розірвати договір № 09/2882-18 від 16.11.2018. Однак позивачем, у листі за вих. № 01/2272 від 22.01.2019 відмовив у пропозиції відповідача щодо зміни умов договору в частині зменшення вартості товару (ціни) та відмовив у пропозиції щодо розірвання договору. 10.04.2019 відповідач, своїм листом за вих. 10/1 звернувся до позивача з пропозицією розірвання Договору у зв`язку з істотною зміною обставин. Вказана пропозицію з боку позивача залишилася без задоволення. У своїх запереченнях відповідачем наголошено на тому, що позивач, без належних правових підстав заявив до стягнення заборгованість в сумі 96340,03 грн., 3% річних з сумі 1164,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 3082,88 грн., оскільки 3 % річних та інфляційні втрати підлягають стягненню виключно у разі наявності у кредитора права вимагати у боржника обов`язку зі сплати грошового зобов`язання. Відповідачем наголошено, що у даному разі у позивача відсутні правові підстави вимагати здійснення 100% передоплати за непоставлений товар, а тому відсутні і правові підстави для сплати 3 % річних та інфляційних втрат. Водночас, відповідач у своєму відзиві погоджується з наявністю правових підстав для заявлених позивачем вимоги про стягнення пені, відповідно до п. 6.2. Договору, оскільки така можливість передбачена ст. 611 ЦК України, у той же час, вказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем подана зустрічна позовна заява про розірвання договору № 09/2882- 18 від 16.11.2018 у зв`язку з істотною зміною обставин. Таким чином, у разі розірвання договору № 09/2882- 18 від 16.11.2018 в судовому порядку вимога позивача щодо стягнення пені, відповідно до п. 6.2. Договору за порушення строків оплати в період з 23.11.2018 по 19.04.2018 в сумі 13967,98 грн. задоволенню не підлягає. Проти вимоги про стягнення пені за п. 6.3. Договору в сумі 51541,91 грн. відповідач також заперечив повністю, оскільки обов`язок з відвантаження товару згідно умов договору виникає у постачальника після отримання ним 100% передоплати за товар, а обов`язок з вивезення товару у покупця виникає з моменту отримання ним відповідних письмових повідомлень про місцезнаходження товару та строк для їх вивезення. Натомість п. 4.7. Договору визначає обов`язок покупця за будь-яких умов вивезти товар на протязі 45 календарних днів з моменту підписання договору, що, на думку відповідача, протирічить усталеній господарській практиці та умовам діючого законодавства, оскільки покупець може бути позбавлений можливості належним чином виконати вказаний обов`язок внаслідок дій (бездіяльності) постачальника, який може не надіслати відповідне письмове повідомлення про місцезнаходження товару та строк для його вивезення. У даному разі, відповідачем наголошується, що саме така ситуація виникла, оскільки позивач відповідного письмового повідомлення про місцезнаходження товару та строк для його вивезення на адресу відповідача не надіслав, тобто, у відповідача не виник зустрічний обов`язок щодо вивезення товару. З урахуванням наведеного, заперечуючи повністю проти заявлених первісних позовних вимог, відповідачем наголошено про те, що рішення господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення нібито наявної заборгованості в сумі 96340,03 грн. та завідомо неправомірної пені буде прямо порушувати вимоги ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Кор-Мет", м. Харків до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ про розірвання договору № 09/2882-18 від 16.11.2018 до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 922/1430/19. Зазначеною ухвалою, суд перейшов до розгляду справи № 922/1430/19 за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 01.07.2019 об 11:30 год.

11.06.2019 позивачем за первісним позовом надано до суду відповідь на відзив (вх. № 14311).

24.06.2019 відповідачем за зустрічним позовом надано до суду відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 15276), в якому просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що посилання позивача за зустрічним позовом на указ Президента України № 393/2018 від 26.11.2018, яким на території України було введено воєнний стан, внаслідок чого у контрагентів позивача виникла криза платежів, внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов`язання з попередньої оплати товару, а після припинення військового стану 26.12.2018 вартість відпрацьованих акумуляторів зменшилась з 27 грн. до 25,9 грн. за 1 кг, а станом на 08.01.2019 вона складала 23,8 грн., є недоречним. Так, відповідач зазначає, що строк оплати TOB НВП Кор-Mет за товар сплинув 23.11.2018, до прийняття указу Президента України №393/2018 від 26.11.2018, однак TOB НВП "Кор-Мет" всупереч умовам договору не здійснив плату за товар. При цьому, ТОВ НВП Кор-Мет ні в листі № 044-18 від 04.12.2018р, ні в жодних інших листах до моменту розгляду даної справи в суді не посилалося на указ Президента України №393/2018. Відповідач за зустрічним позовом, з посиланням на ст. 617 ЦК України, зауважує, що Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Так, відповідач за зустрічним позовом вважає, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Проте, на думку відповідача, всупереч обов`язку доказування, позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів існування всіх умов, за наявності яких договір №09/2882-18 від 16.11.2018 може бути розірваний за рішенням суду, на підставі ст. 652 ЦК України.

04.07.2019 позивачем за зустрічним позовом надано до суду відповідь на відзив (вх. № 16133).

04.07.2019 та 15.07.2019 відповідачами за первісним та зустрічним позовами надано до суду заперечення на відповіді на відзив (вх. №№ 16155, 17073).

Ухвалою господарського суду від 15.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 10 вересня 2019 року.

Протокольною ухвалою від 27.08.2019 задоволено заяву про заміну позивача його правонаступником, замінено позивача на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ідентифікаційний код 00100227).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольними ухвалами господарського суду Харківської області від 03.09.2019, 24.09.2019, 30.09.2019 в судових засіданнях оголошувалась перерва, на підставі ст. 216 ГПК України.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 02.10.2019 первісні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити повністю та стягнути суму основного боргу у розмірі 96340,03 грн., пеню у розмірі 65509,90 грн., 3 % річних у розмірі 1164,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3082,88 грн. Витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову до суду у розмірі 2491,45 грн. просить покласти на відповідача. Водночас, проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечив повністю, просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Відповідач за зустрічним позовом в судовому засіданні 02.10ю2019 проти первісного позову заперечив повністю з підстав, викладених у наданому раніше відзиві на позовну заяву, просив суд в позові відмовити повністю. Водночас, зустрічні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд задовольнити зустрічний позов та розірвати договір №09/2882-18 від 16.11.2018 року, укладений між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" до ТОВ науково-виробничим підприємством "Кор-Мет". Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову до суду в сумі 1921,00 грн. просить покласти на відповідача.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.10.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги первісного та зустрічного позовів, а також враховуючи подані учасниками справи заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, господарським судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Кор-Мет" (відповідач за первісним позовом) виграв конкурс та став переможцем аукціону в електронній торговій системі Прозорро.Продажі відповідно до протоколу №UA-PS-2018-10-08-000007-2.

На підставі виграного конкурсу 16.11.2018 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробничим підприємством "Кор-Мет" (переможець аукціону протокол №UA-PS-2018-10-08-000007-2) (покупцем) було укладено договір № 09/2882-18 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, позивач за первісним позовом зобов`язався у 2018 році передати у власність відповідача використані (виснажені) акумулятори свинцево-кислотні за номенклатурою згідно з цим договором (далі - товар), що утворились у ВП Західна електроенергетична система ДП "НЕК "Укренерго" (в результаті списання їх активів) та обліковується на балансі такого відокремленого підрозділу, а відповідач зобов`язався приймати вказаний товар, за кількістю, зазначеною в Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.2. договору, товар приймають за масою, кількістю, місцезнаходженням згідно з додатком № 1 до цього договору.

Загальна ціна договору становить 96340,03 грн. без ПДВ. (п. 2.1. договору).

Умовами пункт 3.1.1. договору, сторони погодили та встановили, що оплата за товар у розмірі 100% від суми, запропонованої переможцем аукціону (відповідачем), 96340,03 грн. без ПДВ, здійснюється покупцем відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS-2018-10-08-000007-2, однак не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладання договору.

Позивач за первісним позовом звернувся з позовом до суду, в якому наголошує, що з огляду на те, що договір був узгоджений і підписаний сторонами 16.11.2018, оплата мала бути проведена відповідачем до 23.11.2018 включно.

Натомість, всупереч умовам пункту 3.1.1. договору, станом на 19.04.2019 оплата 100% від суми договору в розмірі 96340,03 грн. відповідачем здійснена так і не була, у зв`язку із чим, відповідачем прострочено своє зобов`язання на 147 календарних днів.

Крім цього, позивачем наголошено на тому, що умовами п. 4.7. договору сторонами було передбачено, що відповідач зобов`язується вивезти товар на протязі 45 календарних днів з моменту підписання договору. Договір був підписаний 16.11.2018, тобто товар мав бути вивезений до 02.01.2019 включно.

Однак відповідачем, у порушення умов зазначеного вище пункту 4.7. договору, станом на 19.04.2019 товар в повному обсязі на суму 96340,03 грн. вивезено так і не було, з урахуванням чого, відповідачем прострочено своє зобов`язання на 107 календарних днів.

Враховуючи наведене, позивачем за первісним позовом наголошено про те, що відповідачем - як покупцем за договором порушено свої договірні зобов`язання, а зважаючи на специфіку товару та спеціальних умов його зберігання невиконання умов договору призводить до додаткових витрат позивача.

У зв`язку із простроченням зобов`язань відповідачем, позивач направив на його адресу претензію від 03.01.2019 за вих.№ 01/196, з вимогою про сплату простроченої заборгованості та штрафних санкцій, нарахованих за прострочення ним своїх зобов`язань.

15.01.2019 від відповідача надійшов лист за вих. № 10/1 від 08.01.2019, в якому відповідач просив суттєво зменшити погоджену ціну в договорі у зв`язку з суттєвим зменшенням ціни на товар на ринку, у разі незгоди з запропонованою ціною розірвати договір.

В обґрунтування первісного позову, позивачем зазначено про те, що загальну ціну договорів було встановлено за результатами аукціонів в електронній торговій системі Прозорро.Продажі , в яких приймали участь інші потенційні покупці, із пропозиціями, що співставні із цінами договорів №11/2861-18 від 15.11.2018 та № 09/2882-18 від 16.11.2018 і є суттєво вищими за ціну, зазначену у листі відповідача від 08.01.2019 за вих. 10/1. Окремо позивачем наголошено про те, що розірвання зазначених договорів тягне за собою необхідність проведення повторних торгів, що значно уповільнює отримання коштів державним підприємством "НЕК "Укренерго" від реалізації його майна та звільнення складських приміщень від такого майна.

Таким чином, позивачем за первісним позовом вказано про те, що дії відповідача з неоплати авансового платежу, а також пропозиції останнього, викладені у вищевказаному листі, є такими, що зумовлюють недоотримання прибутку Державним підприємством "НЕК "Укренерго", що, у свою чергу спричинило додаткові труднощі для позивача щодо ефективного використання складських потужностей компанії.

Такі обставини, на думку позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивачем наголошено на тому, що 26.11.2018 указом Президента України № 393/2018 на території України було введено воєнний стан, внаслідок чого у контрагентів позивача виникла криза платежів, внаслідок чого, позивач був позбавлений можливості належним чином виконати свої зобов`язання з попередньої оплати товару, а після припинення військового стану 26.12.2018 вартість відпрацьованих акумуляторів зменшилась з 27 грн. до 25,9 грн. за 1 кг, а станом на 08.01.2019 вона складала 23,8 грн.

Вищевказане, на думку позивача є істотною зміною обставин. При цьому, позивачем зазначено про те, що останній намагався досягти згоди з відповідачем щодо зміни вартості товару за договором за взаємною згодою сторін, однак вказані пропозиції були залишені без задоволення. У подальшому, позивач просив відповідача розірвати спірний договір за взаємною згодою, однак вказані пропозиції також були залишені без задоволення.

Так, позивачем за зустрічним позовом зауважено, що станом на 03.06.2019 вартість відпрацьованих акумуляторів становить 18,7 кг. за 1 кг, що позбавляє відповідача того, на що він розраховував при укладанні договору, тому вважає, що у даних договірних правовідносинах між сторонами наявна істотна зміна обставин.

Отже, позивачем вказано, що у разі виконання умов договору на первинних умовах сума прямих збитків для позивача складає 43084,85 грн., з яких 26024,85 грн. збитків від різниці вартості відпрацьованих акумуляторів, 15060,00 грн. транспортних витрат з їх вивезення (загальний пробіг транспорту для їх вивезення складає 2789 км.) та 3000,00 грн. витрат на відрядження.

Позивач за зустрічним позовом наполягає, що у правовідносинах, які склались між сторонами спірного договору одночасно наявні всі умови, передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України для розірвання Договору у судовому порядку у зв`язку з істотною зміною обставин, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Договір було укладено в умовах сталої зовнішньополітичної ситуації, стабільному ринку кольорових металів та до введення воєнного стану, в наслідок якого позивача було позбавлено можливості належних чином виконати свої зобов`язання з попередньої оплати товару. Передбачити відкриту збройну агресію з боку Російської Федерації та прийняття у зв`язку з цим указу Президента України про введення воєнного стану в Україні сторонам спірного Договору було об`єктивно не можливо. При цьому, позивач не міг передбачити, що в період дії воєнного стану вартість відпрацьованих акумуляторів почне стрімко знижуватись без відповідних об`єктивних причин, та в протиріч попередній усталеній практиці сезонного коливання вартості на цей вид вторинної сировини.

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Усунути причини прийняття указу Президента України про введення воєнного стану позивач об`єктивно не спроможний, оскільки ніхто не передбачав можливості відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації, яка відбулась 25.11.2018 у районі Керченської протоки. Так само, позивач не міг передбачити та усунути зниження вартості відпрацьованих акумуляторів без відповідних об`єктивних причин та в протиріч попередній усталеній практиці сезонного коливання вартості на цей вид вторинної сировини.

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виконання позивачем спірного Договору призведене до понесення позивачем збитків в сумі 43084,85 грн., що прямо порушує співвідношення майнових інтересів сторін. У той же час, з урахуванням специфіки товару, що відноситься до вторинної сировини відповідач фактично отримає 96340,03 грн. прибутку, а у разі задоволення первісного позову в повному обсязі сума прибутку позивача може скласти 166096,81 грн. За умови задоволення первісного позову в повному обсязі, сума збитків позивача за зустрічним позовом буде складати 112841,63 грн., що може призвести до невідворотних негативних наслідків, аж до банкрутство позивача, внаслідок чого без роботи можуть залишитись близько 20-ти співробітників.

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вказує позивач за зустрічним позовом, ані спірний договір, ані звичаї ділового обороту не передбачають, що будь яка із сторін договору може нести ризик зміни обставин у вигляді відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації та прийняття відповідне до указу Президента України про введення воєнного стану, а також пов`язаних з вказаними подіями кризою платежів контрагентів та не прогнозованим зменшенням вартості товару, що є предметом спірного договору.

Отже, на думку позивача за зустрічним позовом, наявні всі необхідні правові підстави для розірвання договору № 09/2882-18 від 16.11.2018, у зв`язку із істотною зміною обставин.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦУ України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладений між сторонами договір № 09/2882-18 від 16.11.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У даному разі, 16.11.2018 на момент укладення договору у його пункті п.2.1 серед інших умов сторони погодили загальну ціну цього договору, яка становить 96340,03 грн. без ПДВ.

Поставка товару здійснюється за цінами проведеного аукціону, які погоджені сторонами та зафіксовані і наведені у додатку № 1 до цього договору (п. 2.2. договору).

Укладаючи спірний договір, його умовами сторонами чітко було погоджено, що розрахунок за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

Оплата за товар у розмірі 100% від суми, запропонованої переможцем аукціону (покупцем), 96340,03 грн. без ПДВ, здійснюється покупцем відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-PS-2018-10-08-000007-2, однак не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладення договору (п.п. 3.1. 3.1.1. договору).

Тобто, з огляду на те, що договір був підписаний сторонами 16.11.2018, оплата за договором мала відбутись не пізніше 5 (п`яти) банківських днів з дати укладання договору, тобто не пізніше - 23.11.2018 включно.

Вимогами статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Також, вимогами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Нормами ч.1 ст. 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови договору, де сторони чітко погодили та встановили ціну товару, а також погодили порядок його оплати, не можна погодитися з доводами відповідача про відсутність у останнього обов`язку зі своєчасної оплати товару у встановленому розмірі та встановлені Договором строки з підстав, викладених відповідачем у відзиві на позов.

Суд відхиляє доводи відповідача, викладені останнім у своєму відзиві на позов та звертає увагу останнього на те, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи спірний договір 16.11.2018 зі строком оплати товару на протязі п`яти банківських днів з дати його укладання у розмірі 100 % від суми договору, позивач повинен був належним чином планувати з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки товару можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Також, суд звертає увагу ТОВ НВП "Кор-Мет" на особливості укладення договорів за державним замовленням (державних контрактів), які визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Суд також враховує, що відповідач став переможцем аукціону в електронній торговій системі Прозорро.Продажі згідно протоколу №UA-PS-2018-10-08-000007-2, на підставі чого й було укладено спірний договір.

Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було прийнято пропозицію ціни на товар саме ту, що була запропонована самим відповідачем за первісним позовом - ТОВ НВП "Кор-Мет", що саме і стало підставою для укладення спірного договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною першою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

У даному разі, вирішуючи первісні позовні вимоги, надавши об`єктивну оцінку обставинам справи що розглядається, суд встановив наявність порушеного права Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Таким чином, вимогу про стягнення з ТОВ НВП "Кор-Мет" 96340,03 грн. заборгованості, суд визнав обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною другою статті 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами пункту 6.2. договору сторони встановили, що за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених договором) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача, розмір пені відповідно до п. 6.2. договору: 96340,03 грн. (вартість простроченого зобов`язання, а саме неоплачена сума за договором) х (18% х 2) (подвійна облікова ставка НБУ ) / 365 днів у році х 147 дні (кількість днів прострочення зобов`язання з 24.11.2018 по 19.04.2019 включно) = 13967,98 грн.

Суд зауважує, що позивачем помилково зазначено початком періоду розрахунку суми пені 23.11.2018, замість вірної дати - 24.11.2018. Натомість, сума пені - 13967,98 грн., розрахована вірно, тому підлягає задоволенню.

Також позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення суму пені в розмірі 51541,92 грн., передбачену п. 6.3. договору, відповідно до якого сторонами було узгоджено, що за порушення умов договору щодо строків вивезення товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від ціни несвоєчасно вивезеного товару за кожен день затримки його вивезення.

Суд вважає, що дана вимога позивача є такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 4.3. договору передача покупцю товару проводиться після здійснення ним оплати згідно п.3.1.1. цього договору на підставі тристоронніх актів приймання-передачі товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін (двома представниками з боку постачальника: ВП Укренергосервіс та ВП Західна електроенергетична система і одним представником з боку покупця. Вантажовідправником за цим Договором є балансоутримувач металобрухту - ВП Західна енергоенергетична система .

Пунктом 4.2. договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється на умовах ЕХW правил Інкотермс 2010 (Товар знаходиться на складах ВП Західна електроенергетична система , інформацію щодо яких та строк, у який покупець повинен прибути для прийняття товару, постачальник надає покупцю шляхом направлення письмових повідомлень протягом строку дії договору).

Таким чином, положеннями п. 4.2. та 4.3. договору передбачено, що відвантаження товару здійснюється після отримання передоплати за товар.

Отже, виходячи з аналізу вказаних пунктів договору можна дійти висновку, що обов`язок з відвантаження товару виникає у постачальника після отримання ним 100% передоплати за товар, якої покупцем зроблено не було.

Таким чином, враховуючи невиконання покупцем умов п. 3.1.1. договору щодо оплати 100% вартості товару, у відповідача не настає обов`язку вивезення товару, у відповідності до п. 4.1. договору.

При цьому, як пояснив під час судового розгляду представник позивача за первісним позовом, на адресу відповідача ним не направлялось повідомлення про прибуття відповідача для прийняття та вивезення товару.

А, отже, суд вважає, що нарахування відповідачу за первісним позовом пені за порушення строків вивезення товару в розмірі 0,5% від ціни несвоєчасно вивезеного товару за кожен день затримки його вивезення, може бути застосовано в разі не вивезення покупцем товару на протязі 45 календарних днів, з моменту підписання договору, в разі виконання покупцем п. 3.1.1. договору - оплати за товар у розмірі 100% від суми товару.

Таким чином, вимога позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача суми пені, в розмірі 51541,92 грн., у відповідності до п. 6.3. договору, є такою, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи вимогу про стягнення 1164,00 грн. 3% річних та 3082,88 грн. інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи вимоги статті 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого, первісні позовні вимоги про стягнення 1164,00 грн. 3% річних та 3082,88 грн. інфляційних втрат суд визнав обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Кор-Мет" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про розірвання договору, суд виходить з наступного.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований статтею 188 ГК України.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, частинами 2, 3 статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

За загальним правилом відповідно до частин 1-2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами частин 1-2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті 652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, закон пов`язує можливість внесення змін до договору не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 9/219-09, від 20.02.2012 у справі № 6-93цс11.

При цьому, за частиною 4 зазначеної статті зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При вирішенні питання про наявність підстав для внесення змін до договору на підставі наведеної статті, необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17.

У даному разі, ретельно з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, за висновками суду позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.

При цьому, суд вважає за необхідне вдруге зазначити про вимоги статей 42, 96 ЦК України, статті 193 ГК України про те, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, тому, укладаючи спірний договір 16.11.2018 зі строком оплати товару у розмірі 100 % від суми на протязі п`яти банківських днів з дати його укладання, позивач повинен був належним чином планувати, з урахуванням виду своєї діяльності та специфіки товару, можливість виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

При цьому, саме позивач за первісним позовом - ТОВ НВП "Кор-Мет" став переможцем аукціону в електронній торговій системі Прозорро.Продажі згідно протоколу №UA-PS-2018-10-08-000007-2, на підставі чого й було укладено спірний договір.

Позивачем залишено також поза увагою особливості укладення договорів за державним замовленням (державних контрактів), які визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Згідно з частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі.

Отже, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим, своєчасним та документально підтвердженим.

Суд також враховує, що частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ЦК України).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки.

Як встановлено статтею 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У даному разі, ТОВ НВП "Кор-Мет", підписуючи спірний Договір, усвідомлював, що загальна ціна цього договору становить 96340,03 грн. (без ПДВ), а отже, повинен був розумно оцінити вказану обставину.

Матеріали справи не містять зауважень, письмових пропозицій тощо, щодо іншої ціни договору.

Тобто, ТОВ НВП "Кор-Мет" ставши переможцем аукціону та підписавши із ДП "НЕК "Укренерго" спірний Договір № 09/2882-18 від 16.11.2018, погодив всі істотні умови договору.

У своїх листах, ТОВ НВП "Кор-Мет" спочатку просило відповідача за зустрічним позовом продовжити строк оплати товару, а потім посилаючись на те, що підприємство позивача є спеціалізованим підприємством з поводженням з небезпечними відходами, а також з посиланням на діяльність в сфері екологічної безпеки, просив розірвати спірний договір.

Всі ці обставини викликають у суду обґрунтовані підстави вважати, що аргументи, викладені в обґрунтування зустрічних позовних вимог були викладені виключно для подання їх до суду, оскільки із наявного листування між сторонами про обставини, які зазначені позивачем у зустрічному позові - взагалі не йдеться.

Окрім цього, у відповідності з вимогами ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не мається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічне положення міститься також і в п.3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) (нова редакція), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5), а саме: не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Відповідно до п.7.1., п.7.2., п.7.3. розділу 7 договору від 16.11.2018, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час його укладання та виникли поза волею сторін (аварія, стихійне лихо, епідемія, війна тощо). Сторона, яка не може виконати через форс-мажорні обставини свої зобов`язання, повинна дати сповіщення іншій стороні про перешкоду і вплив форс-мажорних обставин на виконання зобов`язань за договором протягом 5 (п`яти) календарних днів. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, видані Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом, які є достатнім підтвердженням наявності і тривалості дії непереборної сили. Документи, передбачені цим пунктом договору, надаються стороною, яка перебуває під дією обставин непереборної сили, протягом 10 робочих днів з дати їх настання. Ненадання стороною доказів дії обставин непереборної сили у встановлений строк позбавляє її права в майбутньому посилатись на них, як на підставу невиконання зобов`язання за договором.

Однак, TOB НВП "КОР-MET", в порушення вищезазначених умов договору, повідомлень про форс-мажорні обставини з відповідним документальним підтвердженням у визначений строк не надавало, відповідного документу Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом, на підтвердженням наявності і тривалості дії непереборної сили також надано не було.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір, позивач повинен був оцінити його умови та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

З огляду на положення зазначених правових норм, суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження наявності одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.

При цьому наведені у зустрічному позові підстави для розірвання договору за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань позивачем за договором, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, а також враховуючи висновки господарського суду про часткове задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 180, 231, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Кор-Мет" (61046, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд. 7, код ЄДРПОУ 38772535) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) - 96340,03 грн. заборгованості; 13967,98 грн. пені; 1164,00 грн. 3 % річних; 3082,88 грн. інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1718,32 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 08.10.2019

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1430/19