Рішення

від 03.10.2019 по справі 357/15372/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/15372/18

2/357/177/19

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 23.06.2007 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 . За час перебування в шлюбі подружжя набуло у власність автомобіль марки "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб був зареєстрованим за ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 , уточнивши свої позовні вимоги, просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1\2 ідеальної частки у вказаному автомобілі , а саме 80 469 грн., а також, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_2 подав суду зустрічний позов, мотивуючи тим, що до реєстрації шлюбу, з 01.10.2006 року проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 , а тому просив суд : визнати спільною сумісною власністю 50 000 грн., сплачених подружжям по договору іпотеки № 21-3DK0-2004К від 08.10.2004 року, а також, визнати спільною сумісною власністю меблі, побутову техніку, інші речі побуту та ремонту в квартирі, що перелічено в зустрічній позовній заяві, всього на загальну суму 162 000 грн. та залишити всі перелічені речі і сплачені кошти по договору іпотеки у власності ОСОБА_1 , а автомобіль "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 залишити у власності ОСОБА_2 .

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги за первісним позовом та заперечили зустрічний позов.

Відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнав, при цьому, погодив визначену вартість спірного автомобіля "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 (160 938 грн.). Зустрічний позов підтримав.

Заслухавши пояснення сторін, представника ОСОБА_1 , покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, та зустрічний позов не підлягає до задоволення.

Так, по справі встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.06.2007 року по 25.06.2018 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 Наведене підтверджено матеріалами справи (Т.1 а.с.6.7,9).

Встановлено, що в період шлюбу, сторони на підставі довідки-рахунку від 13.01.2009 р. набули автомобіль марки "Volkswagen Caddy" номер кузова НОМЕР_2 , 2008року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який з 04.04.2009 року зареєстрований за ОСОБА_2 з правом керування ОСОБА_1 , що підтверджено копією про Свідоцтво про реєстрацію ТЗ (Т.1 а.с.10-11).

Згідно Звіту про незалежну оцінку майна середньо ринкова вартість колісного ТЗ - легкового автомобіля марки "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_1 - НОМЕР_3 грн. (Т.1 а.с.33-57).

В судовому засіданні ОСОБА_2 погодив вказану вартість автомобіля. Однак заперечив поділ даного автомобіля та сплату бувшій дружині компенсацію вартості 1\2 частини від вартості автомобіля.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур Є.М. від 08.10.2004 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Встановлено, що 08.10.2004 року ОСОБА_1 з АКІБ УкрСиббанк уклали договір іпотеки за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку вищезазначену квартиру (Т.1 а.с.76-77).

Матеріали справи містять довідку від 12.01.2008року, що станом 12.01.2008 року по кредитному договору № 10102511000 від 08.10.2004 року позичальник ОСОБА_1 борг повністю погасила (Т.1 а.с.78).

Встановленим є те, що ОСОБА_2 не був зареєстрованим в одному помешканні з ОСОБА_1 З лютого 2007 року ОСОБА_2 працює в Києві в КЗКОР Київському обласному центрі охорони здоров`я матері і дитини (Т.1 а.с.75).

Встановленим є те, що між сторонами жодних договорів щодо їхнього майна не укладалося, шлюбний контракт відсутній.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 суду пояснив, що в шлюбі з ОСОБА_1 він, фактично, проживав з 01 жовтня 2006 року, коли вони обвінчалися (Т.1 а.с.74). В шлюбі ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 придбали майно : шкаф-купе в коридор, світильники, стінка спортивна, навісна перекладина, пилосос KARCHER, телефон PANASONIC, пральна машина LG, бойлер Drazice, дзеркало з підсвітленням, гарнітур для душу, ліжко 2-хспальне 160x200, матрац Velam, стіл для обідів, кондиціонер GreeGWH12NB colo plasma, люстра з натурального дерева, холодильник Liebherr, електродуховка Samsung, барочна поверхня, хліб опічка, кухня, витяжка, електрокавомолка, мойка Teka, змішувач до мойки, стіл робочий, стілець офісний, ліжко 2000x900, матрац Velam 2000x900, шафа,стінка гірка, люстра на три лампи, обігрівач конверторний, віконний блок на лоджії з п`яти секцій. Всього майна на 112000 грн. Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що в період шлюбу сплатив разом з ОСОБА_1 близько 50 000грн. по іпотеці за квартиру, яку набула у власність ОСОБА_1 А тому, позивач за зустрічним позовом вказує, що підлягає поділу майно на загальну суму 322 938 грн. / 160938 грн. вартість автомобіля + 50000 грн. кошти сплачені за договором іпотеки + 112000 грн. вартість меблів, побутової техніки та іншого майна домашнього вжитку/.

ОСОБА_1 , яка була допита судом в якості свідка, заперечила набуття всього переліченого ОСОБА_2 майна в період шлюбу, зазначивши, що шкаф-купе, варочну поверхню на кухню, витяжку вона придбала до шлюбу, пилосос придбав її батько. Також, ОСОБА_1 заперечила наявність частини з переліченого ОСОБА_2 майна. Зокрема, ОСОБА_1 вказала, що давно відсутні в квартирі пилосос KARCHER, телефон PANASONIC, дзеркало з підсвітленням, хлібопічка, а люстру з натурального дерева ОСОБА_2 забрав собі. ОСОБА_1 зазначила, що деяке майно (ліжко 2-хспальне 160x200, електрокавомолка) зламані, не мають жодної цінності і не можуть підлягати поділу. Крім того, ОСОБА_1 заперечила вартість майна, яку визначив ОСОБА_2 в своїй позовній заяві, заперечила включення в поділ майна речей, які були придбані для дитини (стіл робочий, стілець офісний, ліжко з матрацом, шафа, стінка гірка). При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що після розірвання шлюбу, ОСОБА_2 назвав речі, які бажав забрати і забрав з квартири майно: мікрохвильову піч, дитячий велосипед, сковорідку, каструлі, ложки, праску, металеве ліжко, карниз й штори, швабру, тобто, фактично відбувся поділ майна між подружжям, окрім автомобіля. Також, свідок ОСОБА_1 заперечила факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з жовтня 2006 року, оскільки в той період вони зустрічалися, ні тоді, ні пізніше подружжя не мало спільного бюджету. ОСОБА_2 працював до лютого 2007 року і проживав в м. Біла Церква та, лише, з весни 2007 року він переїхав жити в квартиру до ОСОБА_1

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив суд встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 , з 01.10.2006 року та в підтвердження даної вимоги надав довідку про вінчання 01.10.2006 року ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , а також послався на покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показала, що сторони перебували в шлюбі, ОСОБА_1 в 2004 році придбала квартиру в кредит. ОСОБА_1 працювала на добре оплачуваній роботі, сплачувала кредит та у ОСОБА_7 вона позичала кошти близько 2 тис. доларів США на ремонт. Кошти повернула. Свідку відомо, що меблі ОСОБА_1 замовляла разом з ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що був свідком на вінчанні ОСОБА_2 з ОСОБА_1 Сторони радилися з ОСОБА_5 щодо ремонту в квартирі, щодо побутової техніки. В 2008 році сторони придбали автомобіль, яким керує ОСОБА_2 . Після вінчання свідок був в квартирі ОСОБА_1 , меблі в помешканні були вже, але старі, шафи-купе не було.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що з 2005 року проживає по сусідству з ОСОБА_1 в буд. АДРЕСА_3 . В 2005 році її квартира потребувала ремонту. Свідок і ОСОБА_1 одночасно проводили ремонтні роботи в своїх квартирах і на той час у ОСОБА_1 чоловіка не було. Близько трьох років вона жила сама. Потім свідок познайомилася з ОСОБА_2 , спілкувалися рідко, по необхідності. ОСОБА_2 переконливо повідомляв свідку, що ОСОБА_1 психічно хвора, що в нього з дружиною проблеми в сім`ї, а через рік ОСОБА_8 була свідком, як ОСОБА_2 виселявся з квартири ОСОБА_1 , біля ліфту стояли мішки з речами, свідок бачила посуд, утюг, металеве ліжко, штори з тримачем, мікрохвильову піч, велосипед. ОСОБА_2 забрав всі ці речі.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що була свідком на вінчанні сторін, вважала, що вони почали жити разом, про фінансові обставини їх сім`ї свідку нічого не відомо. Свідок ОСОБА_9 суду показала, що з 2003 року вона знайома з ОСОБА_1 , свідку відомо, що ОСОБА_1 придбала собі в Києві квартиру власним коштом, батько свідка був поручителем за кредитом. В 2005 році свідок була в квартирі ОСОБА_1 і на той час там була побутова техніка, плита, меблі - ліжко, кухня, шафа. З ОСОБА_2 свідок вперше познайомилася в 2010 році. Свідку відомо, що ОСОБА_1 працювала і мала високий заробіток.

При вирішенні даного позову, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За положеннями ст.65 цього Кодексу, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз`яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя при застосуванні ст. 74 СК ( 2947-14 ), що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Наведеними вище доказами не підтверджується факт, що сторони спільно проживали, вели спільно господарство, тобто, були пов`язані спільним побутом і мали усталені сімейні відносини в період до офіційної реєстрації їх шлюбу. Дійсно, сторони були знайомі з 2005 року, в жовтні 2006 року обвінчалися, між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мали місце відносини, але відсутні докази, що ці відносини були усталені, тобто такі, що притаманні подружжю. Місце проживання сторін було зареєстрованим за різними адресами, ОСОБА_2 до лютого 2007 року працював в м. Біла Церква, а ОСОБА_1 в м. Києві. Допитані судом свідки не були постійно вхожими в родину сторін, а свідок ОСОБА_8 , яка проживала по-сусідству, на одній площадці в будинку із сторонами, повідомила, що ОСОБА_2 почав проживати разом з ОСОБА_1 з 2007 року.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суду не надано доказів, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки до червня 2007 року. Надані суду докази не підтверджують наявність між сторонами спільних прав та обов`язків, що в розумінні ст. 3 СК України вказувало б на подружні відносини і створену між ними сім`ю в період до червня 2007 року. Суду не надані докази оплати ОСОБА_10 кредиту у вказаний період.

Суд звертає увагу на відсутність доказів набуття переліченого ОСОБА_2 майна сторонами в період шлюбу, їх спільною працею, спільними коштами. Також, відсутні докази наявності цього майна на даний час, відсутні докази вартості майна, період набуття його. Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_2 про поділ майна в запропонований ним спосіб. Так, ОСОБА_2 бажає залишити за собою автомобіль, а речі, які перебувають в квартирі ОСОБА_1 залишити їй, при цьому, ОСОБА_2 визнав, що частково забрав деяке майно з квартири після розірвання шлюбу. Так, ОСОБА_2 не заперечив факту вивезу ним мікрохвильової печі, залізного ліжка, велосипеду, приладдя для ремонту, деякого посуду, і при цьому, вказане майно, ОСОБА_2 не відносить до об`єктів спільного майна подружжя, не включає в поділ. Свідок ОСОБА_8 суду ствердила, що ОСОБА_2 вивозив речі з квартири де мешкав, назвала ці речі. Зазначені обставини свідчать про добровільний поділ сторонами речей домашнього вжитку.

Відповідно до п. 23 вказаної поставнои ПВС України, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу /статті 60,69 СК, ч.3 ст.368 ЦК/, відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати /виключені з цивільного обороту/, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Встановленими обставинами та наведеними вище доказами підтверджується факт набуття сторонами в період шлюбу автомобіля марки "Volkswagen Caddy", 2008року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Отже, даний ТЗ є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та підлягає поділу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами, вказаний автомобіль перебуває в одноосібному володіння та користуванні ОСОБА_2 . Суд, також, враховує, що ОСОБА_2 просив залишити автомобіль йому, погодив вартість даного ТЗ, а тому, суд, з урахуванням наведених правових норм (ст.60,69,71 СК, ч.3 ст.368 ЦК України), приходить до висновку, що підлягає до задоволення вимога за первісним позовом про поділ спільного майна подружжя, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 469 грн., як компенсацію вартості 1\2 частки у транспортному засобі марки "Volkswagen Caddy" номер кузова НОМЕР_2 , 2008року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом просила стягнути з відповідача кошти судового збору, 15 000 грн. - витрати на правничу допомогу і 2000 грн. витрати на проведення оцінки майна.

Згідно ч.1,2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, які складаються з судового збору та коштів за надану правову допомогу на загальну суму 12270,74 грн., що підтверджено відповідними квитанціями (Т.1 а.с.2,30, Т.2 а.с. 68,69).

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на суму 5000 грн. за правничу допомогу і 2000 грн., як витрати на проведення незалежної оцінки майна, оскільки дані витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі.

Згідно ст. 30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування на суму 5000 грн. ОСОБА_1 не надала платіжного документу оформленого у встановленому законом порядку, також, поданий ОСОБА_1 доказ оплати 2000 грн. за проведення оцінки автомобіля не відповідає формі платіжного документу та не може бути взятий судом до уваги.

Керуючись, ст.ст. 60,69,70,71 СК України, ст.368 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , ст.ст. 12,81, 137,141, 259, 263-265 ЦПК, суд-

У Х В А Л И В :

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Здійснити поділ спільного майна подружжя, стягнувши з ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_5 ) - 80 469 грн. (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень), як компенсацію вартості 1\2 частки у транспортному засобі марки "Volkswagen Caddy" номер кузова НОМЕР_2 , 2008року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі на загальну суму 12 270 грн. 74 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 09.10.2019 року.

СуддяО. Я. Ярмола