Рішення

від 30.09.2019 по справі 527/1159/19

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1159/19

провадження 2/527/565/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 вересня 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судових засідань - Волик Л.І.,

позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю та розподіл майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності,-

В С Т А Н О В И В:

03 червня 2019 року позивач звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та розподіл майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що з травня 2002 року вона з відповідачем стали проживати однією сім`єю у незареєстрованому шлюбі спочатку у гуртожитку, а потім у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який 07 серпня 2007 року придбали за спільні кошти та який згідно договору купівлі-продажу належить відповідачу. 11 вересня 2007 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_5 . За період з 2007 по 2012 роки ними було зроблені поліпшення зазначеного житлового будинку. Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,25 га, кадастровий номер: 5320610106:06:001:0022, за тією ж адресою.Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 24.09.2014 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, але вона разом з донькою продовжує проживати у спірному будинку.

Посилаючись на викладене, а також на те, що вона з відповідачем проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу до 11 вересня 2007 року, отже житловий будинок є спільним сумісним майном подружжя, позивач просила суд, встановити факт спільного проживання у незареєстрованому шлюбі однією сім`єю її разом із ОСОБА_3 у період з травня 2002 року по 11 вересня 2007 року, в порядку розподілу майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 52,8 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер: 5320610106:06:001:0022, площею 0,025 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

16.07.2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами не згоден, оскільки спірний будинок було придбано ним за свої кошти, які він отримав від продажу з колишньою дружиною ОСОБА_6 їх спільного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . На час придбання спірного будинку із позивачем у фактичних шлюбних відносинах він не перебував, спільного господарства не вів та у них не було спільних коштів. До укладення шлюбу з ним, позивач проживала у с. Старий Хутір у своєї матері. Земельну ділянку розміром 0,25 га він придбав у власність 15.03.2019 року вже після розірвання шлюбу з позивачем.

25.07.2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідачем не надано суду жодних доказів про отримання коштів від продажу житлового будинку із бувшою дружиною, крім того за договором купівлі-продажу продавцем зазначено ОСОБА_6 , також не надано доказів, що на час придбання спірного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідач не перебував у шлюбних відносинах з позивачем. Оскільки житловий будинок розташований на земельній ділянці, то у випадку набуття права власності на нього до особи переходить право власності і на земельну ділянку на якій він розташований.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали із наведених підстав зазначених у позові та у відповіді на відзив.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог із підстав зазначених у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

11 вересня 2007 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_3 , після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с.9).

Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася донька ОСОБА_5 (а.с.8).

Відповідно до Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу 07 серпня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі під № 2215, ОСОБА_3 придбав у власність житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.59).

Вирішуючи позовні вимогу в частині встановлення факту спільного проживання у незареєстрованому шлюбі однією сім`єю разом із ОСОБА_3 у період з травня 2002 року по 11 вересня 2007 року та в порядку розподілу майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя визнання за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 74 Сімейного кодексу України, якщо чоловік і жінка проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснено, що при застосуванні ст. 74 СК України, яка регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Як пояснила під час судового розгляду позивач, вона з відповідачем з 2002 року постійно проживала у гуртожитку, пізніше вони разом переїхали проживати переїхали проживати у спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який офіційно оформили на ім`я відповідача у серпні 2007 року.

Хоча відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував, що перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем з 2002 року, разом з тим, в ході судового розгляду визнав ту обставину, що у 2002 році лише 2 місяці вони зустрічалися з позивачем, а потім з 2002 року позивач почала постійно проживати разом з ним як сім`я.

Обставини стосовно того, що позивач та відповідач з 2002 року проживали разом як сім`я та вели спільне господарство спочатку близько пів року у гуртожитку, а потім разом переїхали проживати у житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтвердили допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідач під час судового розгляду підтвердив, що свідки надали суду покази, які відповідають фактичним обставинам.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 заявою від 07 серпня 2007 року, надавала згоду на купівлю її чоловіком ОСОБА_3 , з яким перебуває у фактичних шлюбних відносинах з квітня 2002 року, жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за їх спільні кошти. Також в заві зазначено, що вона не заперечує проти того, щоб договір купівлі-продажу житлового будинку був оформлений на ім`я ОСОБА_3 . Справжність підпису ОСОБА_7 , засвідчено Приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Люба Ж.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2214 (а.с.74).

Цього ж дня, Приватним нотаріусом Глобинського районного нотаріального округу Люба Ж.М. було посвідчено договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, який зареєстровано в реєстрі за № 2215.

Зазначені обставини беззаперечно дають підстави суду вважати, що під час укладення договору купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у приватного нотаріуса були присутні як позивач так і відповідач, крім того, у заяві ОСОБА_7 чітко зазначено, що вона надає згоду на купівлю житлового будинку її чоловіком ОСОБА_3 з яким перебуває у фактичних шлюбних відносинах з квітня 2002 року.

За таких обставин, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач у період з квітня 2002 року перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Позивачем заявлено позовні вимоги про встановлення факту її спільного проживання з відповідачем однією сім`єю з травня 2002 року по 11 вересня 2007 року.

Разом з тим, як встановлено судом, з 11 вересня 2007 року позивач та відповідач вже перебували у зареєстрованому шлюбі, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в межах заявлених позовних вимог та суд вважає доведеним та встановлює факт спільного проживання у незареєстрованому шлюбі однією сім`єю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з травня 2002 року по 10 вересня 2007 року включно.

Згідно ч. 2 ст. 74 Сімейного кодексу України, на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Приймаючи до уваги те, що під час судового розгляду судом встановлено, що на час придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 07 серпня 2007 року сторони проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою, суд дійшов висновку, що зазначений будинок належить їм на праві спільної сумісної власності, тому позовні вимоги позивача в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину зазначеного будинку підлягають задоволенню.

До тверджень відповідача, що ним було за свої кошти придбано спірний будинок, суд відноситься критично, оскільки надана ним копія договору купівлі-продажу від 13.12.2006 року про продаж ОСОБА_6 об`єкту незавершеного будівництва (а.с.40) не підтверджують достовірно вказаних обставин та не спростовують факти викладені у заяві ОСОБА_7 про придбання спірного будинку за спільні кошти.

Вирішуючи позовну вимогу позивача в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер: 5320610106:06:001:0022, площею 0,025 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд встановив наступне.

Рішенням Глобинської міської ради від 28 лютого 2019 року № 234, земельну ділянку кадастровий номер: 5320610106:06:001:0022, площею 0,025 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд передано ОСОБА_3 у приватну власність. 15.03.2019 року право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано за відповідачем (а.с.55-56).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ці ділянкою, на якій розташовані об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідач та його представник у своєму відзиві та під час судового розгляду заперечували стосовно визнання за позивачем права власності на 1/2 частину земельної ділянки, оскільки вона належить відповідачу внаслідок приватизації, тому є його особистим майном.

Разом з тим, як зазначено в п. 18-2 Постанови пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2007 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , відповідно до положень статей 81, 116 ЗК окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку , будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку , будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку , будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки до позивача ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна осіб, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою переходить 1/2 частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,тому за нею в порядку поділу спільного сумісного майна підлягає визнанню право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер: 5320610106:06:001:0022, площею 0,025 га, розташованої за тією ж адресою, отже позов в цій частині є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1336,80 грн.

Керуючись ст.ст. 3,63,70,74 Сімейного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 12,13, 76-81,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання у незареєстрованому шлюбі однією сім`єю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у період з травня 2002 року по 10 вересня 2007 року включно.

В порядку розподілу майна, що належить на праві спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності на:

-1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 52,8 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши право власності на 1/2 частину житлового будинку за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

-1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер: 5320610106:06:001:0022, площею 0,025 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , залишивши право власності на 1/2 частину земельної ділянки за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1336,80 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено 08.10.2019 року.

Суддя А. О. Олефір