Рішення

від 03.10.2019 по справі 520/8262/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 р. № 520/8262/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника відповідача - Дронь А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Підприємство виробничої комплектації Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00001441411 від 14.08.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 500000,00 грн. основного платежу та 250000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - 750000,00 грн.; № 00001451411 від 14.08.2019 року про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 75000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими на підставі висновків акту перевірки. Позивач вважає, що висновки акту перевірки спростовуються наявними у нього первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій. Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судове засідання позивач не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з огляду доводів наданого суду відзиву на позов в контексті того, що зважаючи на наявність матеріалів податкової інформації, встановлення по ланцюгу постачання контрагентів відсутність можливості щодо проведення господарських операцій та надання послуг без наявності трудових ресурсів, без залучення сторонніх організацій із достатньою технічною базою та трудовими ресурсами, що свідчить про відсутність фактичного надання послуг, а лише вказує на оформлення господарських операцій в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення; а також наявність кримінального провадження щодо контрагента позивача та неналежне оформлення актів надання послуг, було встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, відповідач посилався на недоліки первинних документів. Таким чином, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

У свою чергу, позивачем у письмовій відповіді на відзив зазначено, що твердження відповідача про неналежне оформлення актів надання послуг, відсутність у контрагентів фізичної можливості надання певних послуг не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки наданні під час перевірки документи щодо спірних господарських відносин оформлені належним чином та відповідачем не спростовані, а результати здійснених операцій з контрагентами використані у власній господарській діяльності та є доказом реальності здійснених операцій та отримання економічного ефекту від їх здійснення.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу без участі позивача.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, виходить з наступного.

Судом встановлено, що Підприємство виробничої комплектації Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" (далі - ПВК ТОВ "Регіонпостач") зареєстровано 14.10.1998 року Департаментом реєстрації Харківської міської ради, код за ЄДРПОУ: 30138957, є платником податку на додану вартість з 27.11.1998 року, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №28276045 (а.с. 21-25).

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПВК ТОВ "Регіонпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 42078598) за жовтень 2018 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період декларування ПДВ за жовтень 2018 року, з ТОВ УНІК-ЕКСПО (код за ЄДРПОУ 41787159) за листопад, грудень 2018 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період декларування ПДВ за листопад, грудень 2018 року та подальшого ланцюга постачання, за результатами якої складений акт № 2480/20-40-14-11-10/30138957 від 19.07.2019р. (а.с. 26-46).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки встановлені порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 575000 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 500000 грн., у тому числі за жовтень 2018 року у сумі 58732 грн., за листопад 2018 року у сумі 441268 грн., та завищення від`ємного значення за грудень 2018 року у сумі 75000 грн.

14.08.2019 р. на підставі зазначених висновків акту перевірки контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення № 00001441411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 500000,00 грн. основного платежу та 250000,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума - 750000,00 грн.; № 00001451411 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 75000,00 грн. (а.с. 47-49).

Позивач, не погодившись з зазначеними рішеннями, звернувся до суду за їх оскарженням.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, слугувала наявність матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів та кримінального провадження по контрагентам, ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД та ТОВ УНІК-ЕКСПО , що свідчить, на думку перевіряючих, про відсутність факту реального здійснення цих господарських операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла у період, що перевірявся, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 42078598) у жовтні 2018 року, з ТОВ УНІК-ЕКСПО (код за ЄДРПОУ 41787159) у листопаді-грудні 2018 року.

Так, господарські взаємовідносини між ПВК ТОВ "Регіонпостач" (у якості Замовника) та ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД (у якості Виконавця) у перевіряємому періоді відбувались за договором про надання послуг від 25.09.2018 року (а.с. 50), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, а Замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити в обсягах та на умовах, визначених даним договором. Адрес: під`їзний шлях ст. Рогань Південна залізниця (п. 1.1 вказаного договору).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору Виконавець приймає на себе виконання наступних обов`язків: здійснювати розвантаження вагонів, поданих на під`їзний шлях Замовника; здійснювати очищення вагонів, поданих на під`їзний шлях Замовника; здійснювати закриття люків вагонів, поданих на під`їзний шлях Замовника. За надання послуг, визначених пунктом 2.1. даного договору, Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої визначається актами приймання виконаних послуг (п. 4.1. договору). Здача-приймання виконаних робіт здійснюється уповноваженим представником Замовника та Виконавця шляхом складання акту приймання виконаних послуг (п. 5.1. договору).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надані до суду наступні рахунки на оплату: №201 від 12.10.2018р. на загальну суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн., №234 від 22.10.2018р. на загальну суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн., №248 від 30.10.2018р. на загальну суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66666,67 грн., №252 від 31.10.2018р. на загальну суму 500000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 83333,33 грн. (а.с. 51-54).

Виконання за вищевказаним договором ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД послуг підтверджується актами надання послуг №257 від 22.10.2018р. на загальну суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66666,67 грн., №260 від 31.10.2018р. на загальну суму 900000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 150000,00 грн. (а.с. 55-56).

Оплата отриманих ПВК ТОВ "Регіонпостач" послуг у повному обсязі підтверджується заключною банківською випискою від 12.08.2019 р. (а.с. 71).

Також, господарські взаємовідносини між ПВК ТОВ "Регіонпостач" (у якості Замовника) та ТОВ УНІК-ЕКСПО (у якості Виконавця) у перевіряємому періоді відбувались за договором про надання послуг від 01.11.2018 року (а.с. 57), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надавати Замовнику послуги, а Замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити в обсягах та на умовах, визначених даним договором. Адрес: під`їзний шлях ст. Рогань Південна залізниця (п. 1.1 вказаного договору).

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору Виконавець приймає на себе виконання наступних обов`язків: здійснювати розвантаження вагонів, поданих на під`їзний шлях Замовника; здійснювати очищення вагонів, поданих на під`їзний шлях Замовника; здійснювати закриття люків вагонів, поданих на під`їзний шлях Замовника. За надання послуг, визначених пунктом 2.1. даного договору, Замовник сплачує Виконавцю винагороду, розмір якої визначається актами приймання виконаних послуг (п. 4.1. договору). Здача-приймання виконаних робіт здійснюється уповноваженим представником Замовника та Виконавця шляхом складання акту приймання виконаних послуг (п. 5.1. договору).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надані до суду наступні рахунки на оплату: №201 від 14.11.2018р. на загальну суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн., №202 від 16.11.2018р. на загальну суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн., №208 від 26.11.2018р. на загальну суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн., №209 від 27.11.2018р. на загальну суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн., №215 від 30.11.2018р. на загальну суму 600000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 100000,00 грн., №216 від 18.12.2018р. на загальну суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн., №220 від 20.12.2018р. на загальну суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн., №242 від 28.12.2018р. на загальну суму 100000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,67 грн., №243 від 28.12.2018р. на загальну суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн. (а.с. 58, 60, 62-64, 66-69).

Виконання за вищевказаним договором ТОВ УНІК-ЕКСПО послуг підтверджується актами надання послуг №182 від 14.11.2018р. на загальну суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн., №188 від 16.11.2018р. на загальну суму 200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33333,33 грн., №193 від 30.11.2018р. на загальну суму 1200000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 200000,00 грн., №205 від 28.12.2018р. на загальну суму 450000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75000,00 грн. (а.с. 59, 61, 65, 70).

Оплата отриманих ПВК ТОВ "Регіонпостач" послуг у повному обсязі підтверджується заключною банківською випискою від 12.08.2019 р. (а.с. 72).

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом господарської діяльності ПВК ТОВ "Регіонпостач" є оптова торгівля щебенем та щебеневою продукцією, що узгоджується з його зареєстрованими видами діяльності відповідно до витягу з ЄДРПОУ (а.с. 21-24). Зазначена продукція відпускається постачальником та отримується ПВК ТОВ "Регіонпостач" залізничним транспортом навалом у вагонах.

Відповідно до п. 26 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, одержувач або організація, яка здійснює вивантаження, зобов`язані, зокрема, повністю вивантажити вантаж із вагона; повністю прибрати з вагонаскріплювальний дріт, дротові закрутки з люків і штурвалів; очистити зовнішню поверхню кузова вагона від залишків, які її забруднюють, наклейок, бирок і надписів, а всередині вагонів - від залишків вантажу, емульсій, профілактичних засобів проти змерзання тощо. Одержувач повинен очистити вагони від залишків будь-якого вантажу, виявлених у вагоні, оскільки придатність вагона для навантаження визначає відправник, а перед залізницею на станції призначення за його неправильні дії відповідальність несе одержувач. Залізниця має право не приймати не очищені одержувачем після вивантаження вагони. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів, а з одержувача стягується плата за користування вагонами за весь час їх затримки під очищенням. У разі здавання одержувачем після вивантаження неочищеного рухомого складу одержувач сплачує залізниці штраф у розмірі, передбаченому статтею 123 Статуту. Одержувач відшкодовують також витрати залізниць, пов`язані з очищенням порожніх вагонів у пунктах їх наступного навантаження шляхом сплати залізниці штрафу в розмірі, передбаченому статтею 123 Статуту, і плати за затримку під очищенням, передбаченої статтею 119 Статуту.

З урахуванням вищевикладеного, для здійснення подальшої діяльності з реалізації щебеню та щебеневої продукції, контрагентами позивача - ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД та ТОВ УНІК-ЕКСПО , відповідно до умов вищевказаних договорів, здійснено розвантаження, очищення та закриття люків вагонів, поданих на під`їзний шлях позивача, що є складовою частиною досягнення економічного ефекту від здійснених операцій та підтверджується вищезазначеними документами.

Суми податку на додану вартість за відповідними податковими накладними ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД та ТОВ УНІК-ЕКСПО , зареєстрованими на адресу ПВК ТОВ "Регіонпостач", включено підприємством до податкового кредиту відповідного податкового періоду, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний податковий період та даним Єдиного реєстру податкових накладних, що не заперечується сторонами по справі.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що такі укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

На час укладання договорів, що не спростовується контролюючим органом, контрагенти позивача були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ПВК ТОВ "Регіонпостач", наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Щодо доводів контролюючого органу про наявність податкової інформації відносно контрагентів позивача (а.с. 108-123), у тому числі, щодо відсутності необхідних трудових ресурсів, відсутності інформації про основні засоби, транспортні засоби та встановлення по ланцюгу постачання контрагентів відсутність можливості щодо проведення господарських операцій та надання послуг без наявності трудових ресурсів, без залучення сторонніх організацій із достатньою технічною базою та трудовими ресурсами, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів, а лише вказує на оформлення господарських операцій в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення.

Суд вказує, що зазначене не можна брати до уваги в підтвердження нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій.

Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру господарських правовідносин, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено їх безпосередню участь у зловживанні. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Окрім цього, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником), оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом , зокрема, у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Щодо решти тверджень відповідача про певні недоліки в актах надання послуг, а саме, відсутності детального опису щодо обсягу наданих послуг, інформації щодо кількості/переліку задіяних робітників, кількості розвантажених та очищених вагонів, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірні та (або) суперечливі.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року справа №820/13056/13-а.

Щодо посилання відповідача на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень кримінального провадження №42018101060000171 від 06.08.2018р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, учасником якого є ТОВ УНІК-ЕКСПО , суд зазначає наступне.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Отже, чинним законодавством України визначено документ, на підставі якого встановлюється вина особи та виникає можливість встановити ті чи інші факти, які впливають на відносини між суб`єктами господарювання, а також на податкові зобов`язання платника податку в розрізі ведення господарської діяльності з контрагентом, посадову особу якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України тільки вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний правопорушення, які набрали законної сили, звільняють сторону від процесу доказування фактів вчинення діяння та особи, яка його вчинила.

Тобто, матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях не мають преюдиційного значення та правової сили та підлягають доказуванню на рівні з іншими обставинами справи та не можуть розглядатись як обов`язкові відповідно до частини 6 статті 78 КАС України.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності вироку суду у кримінальній справі відносно посадових осіб контрагентів позивача, згідно якого можливо було б прослідкувати причинно-наслідковий зв`язок між вчиненими кримінальними правопорушеннями контрагентів та діяльністю позивача в частині виконання вимог податкового законодавства України.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, актам надання послуг та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарських операцій, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку ПВК ТОВ "Регіонпостач" та його контрагентів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит.

Отже, висновок відповідача стосовно не підтвердження реальності здійснення господарських операцій та їх повноти відображення в податковому обліку по взаємовідносинам з ТОВ КОЛОРІ ТРЕЙД та ТОВ УНІК-ЕКСПО , спростовується наведеними нормами податкового законодавства та наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" (вул. Коломенська,63, оф. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 30138957) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська буд. 46,Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 14.08.2019 року № 00001441411, № 00001451411, які складені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська буд. 46,Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Підприємства виробничої комплектації Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпостач" (вул. Коломенська,63, оф. 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 30138957) витрати по оплаті судового збору у розмірі 12375,00 грн. ( дванадцять тисяч триста сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.