Рішення

від 09.10.2019 по справі 826/10387/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2019 року № 826/10387/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 21979-1305-2652,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.03.2018 № 21979-1305-2652 по сплаті земельного податку на 2017 рік.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Земельний кодекс України, Закон України Про Державний земельний кадастр , Постанову Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1386, та зазначає про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.03.2018 № 21979-1305-2652, оскільки обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою, проте інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у міському земельному кадастрі відсутня.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому відповідач заперечує по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів та зазначає про правомірність донарахування позивачу земельного податку, оскільки з моменту набуття права власності на житловий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, та відповідно обов`язок сплачувати плату за землю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

27 березня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення форми Ф № 21979-1305-2652, якими визначено ОСОБА_1 грошове зобов`язання за 2018 рік у розмірі 114 796,24 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу 18010700.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як визначено статтею 126 ЗК України, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 Цивільного кодексу України.

Наведеними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа-власник приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2005 року між ОСОБА_5 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого позивач прийняв у власність нежилу будівлю - склад (літ.VІ) загальною площею 323,20 кв.м, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 1.2 договору визначено, що продавець не заперечує проти передачі усіх належних йому прав на земельну ділянку, на який розміщений об`єкт продажу покупцю, після переходу права власності до останнього на об`єкт продажу. Згідно з пунктами 3.2-3.4 договору, одночасно з прийомом-передачею об`єкта продажу продавець зобов`язаний передати, а покупець прийняти правовстановлюючі документи, всю технічну та іншу документацію, пов`язану з об`єктом продажу та користування земельною ділянкою, яка є в наявності у продавця. До моменту переходу права власності на об`єкт продажу продавець зобов`язується сплачувати у повному обсязі земельний податок на земельну ділянку. Покупець після підписання акту прийому-передачі зобов`язаний подати до відповідних органів заяву про оформлення прав на земельну ділянку, продавець - заяву про відмову від прав на зазначену ділянку на користь покупця.

Таким чином, обставини щодо виникнення у позивача обов`язку по сплаті земельного податку з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна визначено, в тому числі умовами договору.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності обов`язку по сплаті земельного податку з підстав відсутності інформації щодо державної реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у міському земельному кадастрі, оскільки незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року (справа №826/8009/16), від 23 травня 2019 року (справа №826/1430/16), від 29 серпня 2019 року (справа №824/866/17-а).

При цьому, як вбачається з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.06.2017 № 057023-11024, відповідно до бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка по вул. Магнітогорській, 1 площею 1830,64 кв.м. (кд 62:068:0192) обліковується за ОСОБА_1 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування.

Відносно доводів позивача, що під час розрахунку податкового повідомлення-рішення у відповідача була відсутня інформація, яка є обов`язковою для визначення суми податкового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Базою оподаткування земельним податком, зокрема, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві зобов`язано Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надавати органам державної фіскальної служби інформацію (дані) з міського земельного кадастру про земельні ділянки для адміністрування плати за землю в м. Києві.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Як встановлено судом, контролюючим органом розрахунок земельного податку на 2018 рік проведено наступним чином: 3826541,37 грн. х 3% = 114 796,24 грн., де,

3826541,37 грн. - нормативна грошова оцінка ділянки на 2017 рік,

3% - ставка податку на землю відповідно до підпункту 5.4 рішення Київської міської Ради № 242/5629 від 23.06.2011 із змінами та доповненнями.

При обчисленні земельного податку за користування земельною ділянкою під належними позивачу на праві власності нежитловим приміщенням Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві використано лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.03.2017 № 05707/5042, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1830,64 кв.м на АДРЕСА_1 (обліковий код ділянки 62:068:192) відповідно до Порядку грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, та згідно з рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва станом на 01.01.2017 становить 3 826 541,37 грн. (узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки Кл = 0,75).

Також відповідачем надано копію витягу з технічної документації від 30 жовтня 2007 року № Н-00086/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий № 8000000000:62:068:0192), виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1, у якому міститься інформація про те, що місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , функціональне використання: землі комерційного використання, площа земельної ділянки становить 1830,64 кв.м. (технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування), економіко-планувальна зона - зона №508, базова вартість 1 кв.м. землі - 497,68 грн./кв.м, коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,50, локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: в санітарно-захисній зоні - 0,96, в ареалі забруднення грунтів (важкі метали) - 0,95, узагальнюючий локальний коефіцієнт - 0,91, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2072690,88 грн.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем надано докази, які свідчать про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

При цьому, позивачем іншої довідки (витягу) із даними державного земельного кадастру, які відрізняються від використаних відповідачем, подано не було. Доказів на спростування інформації наданої Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не пред`явлено.

Вказана позиція суду грунтується на висновках Верховного Суду у справі №826/1430/16.

Щодо посилань позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/10434/16, якою визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 , суд приймає до уваги, проте зазначає, що на час прийняття оскаржуваного рішення діяв пункт 5.4, відповідно до якого плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення.

Пункт 5.4 Положення про плату за землю в місті Києві незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили в судовому порядку не визнано та є чинним, а тому контролюючим органом правомірно його застосовано при розрахунку земельного податку.

Одночасно суд зазначає, що обов`язок фізичних осіб по сплаті земельних ділянок у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності) підтверджено позицією Верховного Суду.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/12898/17, оскільки в межах справи №826/12898/17 надавалась оцінка обставинам нарахування позивачу земельного податку за 2017 рік.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 21979-1305-2652 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева