Ухвала

від 09.10.2019 по справі 0540/6659/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 жовтня 2019 року справа №0540/6659/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Сіваченко І.В., розглянувши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року в справі № 0540/6659/18-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом Фермерського господарства ТЕМП до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення № 599959/24656024 від 21.02.2018 та зобов`язати зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладну, податку накладну № 15 від 19.12.2017,-

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року в справі № 0540/6659/18-а.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Апелянт квитанцію про сплату судового збору не надав. В апеляційній скарзі заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано особливостями фінансування суб`єкта владних повноважень.

Статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Отже відстрочення сплати судового збору - це право суду.

Положеннями ст. 8 Закону України Про судовий збір у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, регламентовано:

1. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Існування будь-якої з перелічених обставин заявником не доведено.

Окрім цього, відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду № 2 від 05.02.2016 обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

За таких обставин клопотання про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлені Законом України Про судовий збір , який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

За приписами ст. 3 Закону України Про судовий збір в даному випадку об`єктом справляння судового збору є апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Судовий збір сплачується як у безготівковій, так і в готівковій формі через установи банків чи відділення зв`язку та справляється за місцем розгляду справи.

У разі коли сплата судового збору здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера та скріплена печаткою установи банку.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір пункт 3.2 за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою передбачена сплата судового збору в сумі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, при поданні цієї апеляційної скарги судовий збір повинен сплачуватися в розмірі: 1762,00 грн * 1,5 = 2643,00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні).

Судовий збір сплачується через банківські установи, чи поштові відділення зв`язку за рахунок платника. У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати слова судовий збір , код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається, пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.

Таким чином, апелянту потрібно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів Краматор.УК/м Краматорськ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944338; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банка отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA808999980000034314206081008; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу Судовий збір, за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України в справі № 0540/6659/18-а, Перший апеляційний адміністративний суд, а також надати оригінал квитанції про сплату судового збору на адресу суду апеляційної інстанції.

Окрім цього, згідно з матеріалами справи копія оскаржуваного рішення отримана апелянтом 12 жовтня 2018 року, апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 02 жовтня 2019 року. До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано наступним.

Вперше податковий орган звернувся зі скаргою в межах тридцяти днів після ознайомлення з повним текстом судового рішення. Проте, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху через несплату судового збору, а ухвалою від 02 січня 2019 року - повернуто апелянту.

При цьому апелянт звертає увагу суду, що неможливість своєчасної сплати судового збору викликана незалежними від нього обставинами, а саме недостатністю коштів на бюджетному рахунку 2800.

Суд вказує, що особи які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Тобто, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 16 березня 2018 року в справі № 808/418/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені податковим органом причини порушення строку на апеляційне оскарження не є поважними, тому клопотання про його поновлення не підлягає задоволенню.

Зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року в справі № 0540/6659/18-а - залишити без руху для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір та надати оригінал квитанції на адресу Першого апеляційного адміністративного суду, а також надати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на інші поважні підстави та відповідні докази.

Встановити десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання копії вказаної ухвали.

Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Сіваченко