Постанова

від 03.10.2019 по справі 826/7908/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7908/17 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Ісаєнко Ю.А., Костюк Л.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Купава" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Купава" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Купава" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2017 року № 0084140101.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення Позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Приватне підприємство "Купава" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та відсутність обов`язку здійснювати коригування податкового кредиту по операціях пов`язаних зі списанням кредиторської заборгованості по товарах та послугах. Відповідно до законодавства, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Тобто, зміна вартості здійснюється відповідно до умов договору або закону. Внаслідок несплати протягом строку позовної давності заборгованості за товари/послуги їх вартість не змінюється, а розмір заборгованості не зменшується.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Також, Відповідач звертає увагу на те, що в порушення п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено показники, задекларовані у рядку 1 Декларацій „операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів" на суму 1 511 131 грн. в тому числі по періодам: березень 2015 року у сумі 1 036 063 грн. лютий 2016 року у сумі 475 068 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ПП Купава з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складено акт від 27.01.2017 року № 24/26-15-14-01-01/22925804 та винесено податкове повідомлення-рішення від 10.02.2017 року № 0084140101.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві встановлено порушення ПП Купава вимог п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 511 131 грн., у тому числі: за березень 2015 року на суму 1 036 063 грн.; за лютий 2016 року на суму 475 068 грн. та нараховано суму штрафної (фінансової) санкції на суму 755 566, 00грн.

Згідно з реєстрами бухгалтерського та податкового обліку встановлено списання кредиторської заборгованості на загальну суму 9 066 785 грн.

ПП Купава не здійснено коригування попередньо віднесених до складу податкового кредиту сум ПДВ (на підставі п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України) по отриманих товарах і послугах на суму 1 511 131 грн. у тому числі по періодах: за березень 2015 року у сумі 1 036 063 грн. (6 216 375,5/6) - дата податкової декларації з податку на прибуток - 02.03.2015 року; за лютий 2016 року у сумі 475 068 грн. (2 850 409,1/6) - дата податкової декларації з податку на прибуток - 29.02.2016 року.

Головним управлінням ДФС у м. Києві під час перевірки зроблено висновок, що ПП Купава порушено вимоги п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у частині заниження показників, задекларованих у рядку 1 податкових декларацій з ПДВ операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів за березень 2015 року та лютий 2016 року на загальну суму 1 511 131 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2017 року № 0084140101 протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню, внаслідок чого звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність зменшення податкового кредиту у вказаному випадку шляхом нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 1 511 131 грн., внаслідок чого підстави для скасування податкового повідомлення-рішення відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за приписами пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку .

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать матеріали справи, ПП Купава на кінець звітних періодів 31.12.2014 року та 31.12.2015 року здійснено аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості по рах. 63 (6.3,7.1.7) Розрахунки з вітчизняними постачальниками та рах. 685 (6.8.5.0,7.1.7) Розрахунки з іншими кредиторами встановлено наявність заборгованості, по якій минув строк позовної давності, та здійснено її списання.

Кредиторську заборгованість по рах. 63 (6.3,7.1.7) Розрахунки із вітчизняними постачальниками , по якій минув строк позовної давності, на суму 3 683 158,6 грн. списано на рах. 717 (7.1.7) Дохід від списання кредиторської заборгованості , у тому числі: за 2014 рік на суму 8 32 749,5 грн.; за 2015 рік на суму 2 850 409,1 грн.; по рах. 685 (6.8.5.5,7.1.7) Розрахунки з іншими кредиторами , по якій минув строк позовної давності на суму 5 383 626 грн. було списано на рах. 717 (7.1.7) Дохід від списання кредиторської заборгованості .

Позивачем, згідно з вимогами закону та в установленому порядку податкового та бухгалтерського обліку, у відповідний період було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, включно на підставі податкових накладний, виданих постачальниками-кредиторами.

Разом з цим, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві у акті перевірки зазначає що у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою. Таким чином, в порушення п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України підприємством занижено показники, задекларовані у рядку 1 Декларації операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів на суму 1 511 131 грн. (а.с.37).

Проте, колегія суддів вважає, зазначені висновки податкового органу помилковими та такими, що суперечать приписам підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 розділу ПК України.

Так, підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 розділу ПК України передбачено, зокрема, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

З аналізу вищенаведених норм податкового законодавства України, вбачається правомірність формування Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та відсутність обов`язку здійснювати коригування податкового кредиту по операціях пов`язаних зі списанням кредиторської заборгованості по товарах та послугах.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Відповідачем не зазначено норму податкового законодавства, яка встановлює в спірних правовідносинах обов`язку платника податку при придбанні товарів (робіт, послуг) на підставі отриманої податкової накладної сформувати податковий кредит і відкоригувати суму податкового кредиту.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання Відповідача про порушення Позивачем п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 ПК України та наявність підстав для нарахування податкового зобов`язання у розмірі 1 511 131 грн., оскільки зазначене правопорушення не підтверджується належними доказами.

З огляду на вищевикладене, висновок податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 1511 131 грн. є неправомірним, відповідно, податкове повідомлення-рішення № 0084140101 від 10 лютого 2017 року підлягає скасуванню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Приватного підприємства "Купава" викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Купава" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2019 року скасувати , та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Купава" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10 лютого 2017 року № 0084140101.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Л.О. Костюк

Повний текст складено 08.10.2019 року.