Ухвала

від 03.06.2019 по справі 760/15791/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1-кс/760/8440/19

Справа №760/15791/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши в м. Києві клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12019100090002648 від 16.03.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_3 про накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер: 80000000000:72:412:0158), право власності на яку не зареєстровано, а також на будівлю літ. А та нежилу будівлю літ. Б, що за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а, власником яких є ТОВ «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709) із забороною їх використання та розпорядження до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019100090002648 від 16.03.2019 року, за ознаками злочину передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановленими особами, самовільно, всупереч установленому законодавством порядку здійснюється використання земельних ділянок для ведення фінансово-господарської діяльності, серед яких і земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що за вказаною вище адресою здійснює свою фінансово-господарську діяльність TOB «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709), а саме в ході виїзду виявлено одноповерхове приміщення з автомийкою та одноповерхове приміщення шиномонтажу.

Згідно договору купівлі-продажу нежилих будівель від 25.05.2017 року вказані вище нежитлові приміщення, а саме будівля літ. А, загальною площею 168,70 кв.м. та нежила будівля літ. Б, загальною площею 18,80 кв.м. на праві власності належить TOB «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709).

Поряд з цим, відповідно до наявної в Департаменті земельних ресурсів в.о. КМР (КМДА) інформації, земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а, не відведена.

Також, встановлено, що Київська міська рада рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а для будівництва, експлуатації та обслуговування автомийки не надавала.

Поряд з цим TOB «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709) уклало договір із TOB «Земпроконсалтинг» від 27.09.2018 року про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Всупереч тому, що на даний час земельна ділянка, що за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а використовується TOB «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709) для експлуатації та обслуговування автомийки.

Прокурор в клопотанні посилається на те, що статтею 20 ЗК України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ст. 21 цього закону наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що нежилі приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15а, на праві власності належить TOB «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709).

Також зазначає, що згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

В ході досудового розслідування 12.04.2019 земельну ділянку та приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15а, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12019100090002648.

Також, одне з основних завдань яке покладається на органи досудового розслідування згідно вказаної статті це вжиття необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації.

На підставі викладеного, а також того, що не обрання арешту земельної ділянки може призвести до її незаконного використання суб`єктами господарської діяльності, слідчий просив клопотання задовольнити.

Прокурор та слідчий у судове засідання не з`явилися.

Так, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019100090002648 від 16.03.2019 року, за ознаками злочину передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За положеннями ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд, повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий у даному кримінальному провадженні не навів достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України.

Долучена до клопотання слідчого постанова про визнання предметів в якості речових доказів від 12 квітня 2019 року є формальною, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що майно відповідає критеріям ч. 1ст. 98 КПК України. У ній не вказано, з яких мотивів слідчийвиходив при вирішенні питання про визнання земельної ділянкиречовим доказом.

Згідно ч.ч.1,2ст.120Земельного кодексуУкраїни,у разінабуття прававласності нажилий будинок,будівлю абоспоруду,що перебуваютьу власності,користуванні іншоїособи,припиняється правовласності,право користуванняземельною ділянкою,на якійрозташовані ціоб`єкти.До особи,яка набулаправо власностіна жилийбудинок,будівлю абоспоруду,розміщені наземельній ділянці,що перебуваєу власностііншої особи,переходить правовласності наземельну ділянкуабо їїчастину,на якійвони розміщені,без зміниїї цільовогопризначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №19-0268-09 від 12.04.2019 р. Департаменту земельних ресурсів (Київської міської державної адміністрації) Виконавчого органу Київської міської ради вбачається, що згідно даних міського земельного кадастру земельна ділянка на вул. Кайсарова у Солом`янському районі міста Києва, код ділянки 72:412:0158 обліковується за ТОВ «Стоік».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.05.2019 №168305506 нежилі будівлі літ. А площею 168,7 кв.м. та літ. Б площею 18,8 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а перебувають у власності ТОВ «Стоік».

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що нежилі приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15а, на праві власності належить TOB «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709).

Так, згідно доданого до клопотання про накладення арешту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості до якого внесені 16.03.2019 р. про кримінальне правопорушення, передбаченест.356 КК України, вбачається, що невстановлені особи самовільно, всупереч установленому законом порядку встановили МАФи та здійснюють свою діяльність на земельній ділянці по вул. Кайсарова у м. Києві та самовільне будівництво на земельній ділянці 80000000000:72:412:0160.

Прокурор просить накласти арешт на земельну ділянку (кадастровий номер: 80000000000:72:412:0158), право власності на яку не зареєстровано, а також на будівлю літ. А та нежилу будівлю літ. Б, що за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а, власником яких є ТОВ «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709).

Відповідно до об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченогост.356 КК України, згідно якої самоправство це - самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діямибула заподіяна значна шкода інтересамгромадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Отже, з об`єктивної сторони злочин характеризуєтьсясукупністю таких ознак:

1) самовільним, всупереч установленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій;

2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку іншихгромадянином або юридичних осіб;

3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам;

4)причинним зв`язком між діями винної особита значною шкодою.

Як слідує з клопотання та доданих до нього документів, досудове розслідування здійснюється лише на підставі внесення до ЄРДР даних про одну із ознак об`єктивної сторонист.356 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя,суд відмовляютьу задоволенніклопотання проарешт майна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідність такогоарешту,а такожнаявність ризиків,передбачених абзацомдругим частинипершої статті170цього Кодексу.

Органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на земельну ділянку (кадастровий номер: 80000000000:72:412:0158), а також на будівлю літ. А та нежилу будівлю літ. Б, що за адресою: м. Київ, вул. Кайсарова, 15-а, власником яких є ТОВ «СТОІК» (код ЄДРПОУ 23534709).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170, 172, 173, 372 КПК України,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12019100090002648 від 16.03.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1