Рішення

від 10.10.2019 по справі 904/3590/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2019м. ДніпроСправа № 904/3590/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "" Э.Д.С.", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ КРІСПС Продакшн", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 607 403,46 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Без участі представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю" Э.Д.С." звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ КРІСПС Продакшн" і просить стягнути заборгованість у розмірі 607 403,46 грн, з яких: основний борг у розмірі 414 905,76 грн, пеню у розмірі 115 006,88 грн, 3% річних у розмірі 16 394,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 61 096,04 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02.09.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

01.10.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки. Так, відповідач лише частково оплатив поставлений товар, у зв`язку з чим заборгованість становить 414 905,76 грн

Позивачем нараховано пеню у розмірі 115 006,88 грн, 3% річних у розмірі 16 394,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 61 096,04 грн за неналежне виконання відповідачем договору поставки.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 525, 526, 549, 551, 610, 625, 629, 664, 666, 691, 712 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов

Відповідач зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів в сумі 607 403,46 грн не підлягають задоволенню, оскільки заявлені без належного врахування вимог чинного законодавства та умов договору поставки в частині підстав проведення розрахунків. Відповідно і нараховані на таку суму боргу штрафні санкції, річні та інфляційні є безпідставними.

Відповідач вказує на те, що відповідно до пункту 2.2 договору поставки №07-02/18 від 07.02.2018 оплата за цим договором проводиться замовником на умовах відстрочення платежу, яка складає 60 календарних днів з моменту поставки партії товару, на підставі наданих виконавцем рахунків. Тобто, дата настання зобов`язання по оплаті товару, поставленого за накладною №152 від 06.04.2018 визначена позивачем невірно: відповідно до експрес-накладної №10028282460 товар був отриманий відповідачем 16.04.2018 і відповідно строк, визначений в пункті 2.2 договору починає спливати не з дати накладної, як це зазначає позивач, а з дати фактичної поставки товару, як це визначено договором.

Тому, відповідач вважає, що строк оплати товару, отриманого відповідачем за накладною №152 від 06.04.2018 настав 15.06.2018, а не 06.07.2018. Відповідно 3% річних та інфляційні втрати розраховані позивачем не вірно.

Позовна давність для нарахування пені за накладною від 06.04.2018 сплинула 16.07.2019 і тому відповідач вважає, що пеня позивачем нарахована безпідставно.

Також, відповідач вважає, що документ "Нової пошти", який позивач надав як доказ поставки товару, не містить найменування товару, тому такий документ не може вважатися доказом поставки товару, відповідно, позивачем не було додано до товару документ, що є обов`язковими при передачі товару - товарно-транспортну накладну. Також, відповідача вказує на те, що позивачем не було додано рахунки на оплату.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що для правильного визначення терміну виконання замовником своїх зобов`язань з оплати партії товару, отриманого від виконавця, необхідно встановити момент поставки партії товару.

У пункті 3.9 договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата переходу права власності. Право власності на товар переходить від виконавця до замовника з моменту його передачі з товаросупровідними документами. У той же час, в силу приписів частини 2 статті 334 Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення пересилання набувачеві майна.

Як вказано у пункті 3.9 договору, передача товару оформлюється шляхом позначки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи замовника. При цьому згідно пункту 1.4 договору, під накладною на товар розуміється видаткова накладна або товарна накладна, або інший документ первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує передачу товару від виконавця до замовника.

Позивач зазначає, що передача партії товару - полімерної упаковки на загальну суму 2 106,00 грн оформлена видатковою накладною № 152, в якій відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказано дату складання цього первинного документа - 06 квітня 2018, інших позначок, або застережень, у тому числі про фактичну дату отримання товару відповідачем, вказаний документ, який підтверджує поставку товару, не містить.

А тому, позивач вважає, що граничний термін виконання відповідачем зобов`язань з оплати партії товару за видатковою накладною № 152 від 06.04.2018 сплив 06 липня 2018 року, тобто через 60 банківських днів від моменту поставки - 06 квітня 2018 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю" Э.Д.С." (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ КРІСПС Продакшн" (покупець) було укладено договір поставки № 07-02/18, копія якого міститься в матеріалах справи (арк.с.17).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти покупцю упаковку полімерну за цінами та у кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є специфікаціями в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується приймати товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування товару, кількість, асортимент, інші технічні вимоги до товару та вартість товару, який поставляється у відповідності до цього договору, вказується у відповідних специфікаціях і додатках, які є невід`ємною частиною цього договору.

Сторонами були підписані Вимоги до товару (додаток № 1 до договору, арк.с.23), Специфікація № 1 (додаток № 2 до договору, арк.с.24), Технічна специфікація № 1 (додаток № 3 до договору, арк.с.25), Замовлення (зразок) (додаток № 4 до договору, арк.с.26), карта-узгодження оригінал-макету (зразок) (додаток № 5 до договору, арк.с.27).

07.02.2018 сторонами був підписаний протокол розбіжностей до договору, в якому сторони дійшли згоди щодо редакції пунктів 2.9, 5.1, 5.3, 5.10, 6.2, 6.5 договору (арк.с.28-30).

Так, зокрема, пункт 6.2 договору погоджено сторонами у такій редакції:

"Відповідно до пункту 6.2 договору, з урахування протоколу розбіжностей від 07.02.2018, у разі несвоєчасної оплати замовником вартості отриманого від виконавця товару, замовник сплачує пеню в розмірі 2,5% від вартості товару, за кожен день прострочення".

Відповідачем було направлено на адресу позивача замовлення № 1 (арк.с.31), відповідно до якого відповідач просив виготовити та поставити упаковку полімерну РЕТ 350 мм + РЕ 50 мм, розмір 190*63,5*47, кількість 600 000 шт, 0,0365 грн/шт.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 62 від 05.04.2018, в якому зазначено, що замовлення відповідача прийнято до роботи (арк.с.32).

Згідно пункту 1.4 договору, ціни товарів, що поставляються в рамках договору, вказуються в рахунку на оплату або видатковій накладній на партію товару та є звичайними цінами.

Пунктом 3.9 договору встановлено, що датою поставки за цим договором вважається дата переходу права власності. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від виконавця до замовника з моменту його передачі з товаросупровідними документами, зазначеними у цьому договорі. передача товару оформлюється шляхом позначки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи замовника.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 795 819,76 грн, що підтверджується підписаними сторонами накладними № 152 від 06.04.2018 на суму 2 106,00 грн, № 202 від 17.05.2018 на суму 793 713,76 грн та накладними на транспортування товару: експрес-накладною №10028282460 від 07.04.2018 та товарно-транспортною накладною №Р202 від 17.05.2018, копії яких містяться в матеріалах справи (арк.с.33-37).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату:

- № 154 від 06.04.2018 на суму 2 106,00 грн,

- № 202 від 17.05.2018 на суму 793 713,76 грн, копії яких містяться в матеріалах справи (арк.с.41-42).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється замовником на умовах відстрочення платежу, яка становить 60 банківських днів з моменту поставки партії товару, на підставі виставлених виконавцем рахунків, за умови надання виконавцем всіх документів, передбачених цим договором.

Відповідачем було частково оплачено поставлений товар на суму 380 914,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (арк.с.45-63).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 414 905,76 грн.

На час прийняття рішення, доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З експрес-накладної №10028282460 від 07.04.2018 вбачаться, що товар за накладною № 152 від 06.04.2018 на суму 2 106,00 грн був отриманий відповідачем 16.04.2018.

З товарно-транспортної накладної №Р202 від 17.05.2018 вбачається, що товар за накладною № 202 від 17.05.2018 на суму 793 713,76 грн був отриманий відповідачем 17.05.2018.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що документ "Нової пошти" (експрес-накладна № 10028282460 від 07.04.2018) не може вважатися доказом поставки товару, з огляду на таке.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 від 14.10.1997 передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/ НОМЕР_1 (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Експрес-накладна № 10028282460 від 07.04.2018 містить інформацію про назву документа, дату і місце його складання, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, прізвища відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача.

Відтак, суд дійшов висновку, що експрес-накладна № 10028282460 від 07.04.2018 є товарно-транспортною накладною.

Суд не приймає позицію позивача про те, що датою поставки є 06.04.2018, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 334 Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення пересилання набувачеві майна.

Пунктом 3.9 договору встановлено, що датою поставки за цим договором вважається дата переходу права власності. Право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від виконавця до замовника з моменту його передачі з товаросупровідними документами, зазначеними у цьому договорі. Передача товару оформлюється шляхом позначки про отримання товару на примірнику накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи замовника.

Експрес-накладна № 10028282460 від 07.04.2018 містить дату та час отримання відповідачем товару, а саме: 16.04.2018 о 16:16 год.

Відтак, експрес-накладна № 10028282460 від 07.04.2018 є доказом того, що датою поставки за змістом пункту 3.9 договору є 16.04.2018, коли товар було одержано відповідачем, про що міститься відмітка перевізника на експрес-накладній № 10028282460 від 07.04.2018.

Оскільки позивач не заперечує, що частина товару направлялась Новою поштою відповідної експрес-накладної № 10028282460, то суд відхиляє його доводи про те, що товар було передано відповідачу 06.04.2018 відповідно до накладної № 152, оскільки фактично відповідач отримав товар 16.04.2018.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 2.2 договору, строк оплати поставленого товару за накладною № 152 від 06.04.2018 є таким, що настав 13.07.2018, а за накладною № 202 від 17.05.2018 - 13.08.2018.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Враховуючи наведене, перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 414 905,76 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не передано рахунки на оплату, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач від договору не відмовився та товар позивачу не повернув.

Крім того, суд зазначає, що рахунки на оплату, не можуть спростовувати фактичне здійснення господарської операції, тим більше, що таке здійснення підтверджується діями відповідача, зокрема, частковою оплатою поставленого товару на суму 380 914,00 грн.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.2 договору ( в редакції протоколу розбіжностей від 07.02.2018) у разі несвоєчасної оплати замовником вартості отриманого від виконавця товару, замовник сплачує пеню в розмірі 2,5% від вартості товару, за кожен день прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню:

- за накладною №152 від 06.04.2018 у розмірі 62,26 грн за період з 07.07.2018 по 07.08.2018;

- за накладною № 202 від 17.05.2018 у розмірі 114 944,62 грн за період з 13.08.2018 по 12.08.2019.

Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є не вірним. Позивачем не вірно взято період нарахування пені, а саме, взято 60 календарних днів від дати поставки, тоді як відповідно до пункту 2.2 договору - 60 банківських днів від дати поставки. Також, позивачем при нарахуванні пені не враховано частину 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Відтак, прострочка оплати за поставлений товар за накладною №152 від 06.04.2018 з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України №1-р від 11.01.2018 Про перенесення робочих днів у 2018 році починається з 14.07.2018 та за накладною № 202 від 17.05.2018 - 14.08.2018.

Відповідач у відзиві на позов заявив, що позовна давність для нарахування пені за накладною №152 від 06.04.2018 сплинула, тому пеня за цією накладною позивачем нарахована безпідставно.

Суд розцінює це застереження як заяву про застосування судом строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки, прострочка оплати за поставлений товар за накладною №152 від 06.04.2018 починається з 14.07.2018, тому, період нарахування пені за накладною №152 від 06.04.2018 - з 14.07.2018 по 07.08.2018.

Враховуючи те, що позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області 12.08.2019, що підтверджується конвертом (арк.с.86), тому строк спеціальної позовної давності за накладною №152 від 06.04.2018 сплинув.

Відтак, вимога про стягнення пені за накладною №152 від 06.04.2018 у розмірі 62,26 грн не підлягає задоволенню.

Суд перевіривши розрахунок пені за накладною № 202 від 17.05.2018 зазначає, що він є не вірним, оскільки позивачем нараховано пеню з 13.08.2018, тоді як просрочка починається з 14.08.2019. Також, враховуючи частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, період нарахування пені за накладною № 202 від 17.05.2018 закінчується 14.02.2019.

Здійснивши перерахунок за накладною № 202 від 17.05.2018, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 114 308,55 грн за період з 14.08.2018 по 14.02.2019.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 114 308,55 грн.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних:

- за накладною №152 від 06.04.2018 у розмірі 5,35 грн за період з 07.07.2018 по 07.08.2018;

- за накладною № 202 від 17.05.2018 у розмірі 16 389,43 грн за період з 13.08.2018 по 12.08.2019.

Перевіривши розрахунок 3% річних за накладною №152 від 06.04.2018, судом встановлено, що оскільки, прострочка оплати за поставлений товар за накладною №152 від 06.04.2018 починається з 14.07.2018, тому, період нарахування 3% річних за накладною №152 від 06.04.2018 - з 14.07.2018 по 07.08.2018.

Відтак, сума 3% річних, яка підлягає задоволенню за накладною №152 від 06.04.2018 становить 4,33 грн.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних за накладною № 202 від 17.05.2018 зазначає, що він є не вірним, оскільки позивачем нараховано 3% річних з 13.08.2018, тоді як просрочка починається з 14.08.2019.

Здійснивши перерахунок за накладною № 202 від 17.05.2018, судом встановлено, що розрахунок позивача є меншим ніж сума, яка розрахована судом та з цього приводу суд вважає, що вказана вимога повинна бути задоволена саме у сумі вимог позивача у розмірі 16 389,43 грн.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 16 393,76 грн.

Також, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за накладною № 202 від 17.05.2018 у розмірі 61096,04 грн за період вересень 2018 - червень 2019.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 61 096,04 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у частково, а саме: основний борг у розмірі 414 905,76, пеня у розмірі 114 308,55 грн, 3 % річних у розмірі 16 393,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 61 096,04 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір позивача у розмірі 9 100,56 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙ ПІ ДЖІ КРІСПС Продакшн" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд.26, ідентифікаційний код 41380470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю" Э.Д.С." (61066, м. Харків, пров. Фруктовий, буд. 5, ідентифікаційний код 31236753) основний борг у розмірі 414 905,76, пеня у розмірі 114 308,55 грн, 3 % річних у розмірі 16 393,76 грн, інфляційні втрати у розмірі 61 096,04 грн та судовий збір у розмірі 9 100,56 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 10.10.2019

Суддя Я.С. Золотарьова