Рішення

від 07.10.2019 по справі 907/481/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.2019 м. Ужгород Справа № 907/481/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну заяву Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Компанії М ФАЙНЕНС у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Ужгород про стягнення суми 65 884,77грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 65 884,77 грн. заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою за Договором оренди землі від 19.09.2018, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 173, 193, ч.1 ст. 283, ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 612, 626 Цивільного кодексу України, ст. 4, 287 Податкового Кодексу України, ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 15, 21 Закону України Про оренду землі .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного 19.09.2018 між позивачем та відповідачем у справі договору оренди земельної ділянки №2009 в частині своєчасного внесення орендної плати.

У зв`язку з чим, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/481/19, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.09.2019.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 07.08.2019 була надіслана відповідачу 07.08.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, та отримана ним згідно повідомлення про вручення 09.08.2019.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд-

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 р. між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (далі Позивач) та Компанією М Файненс у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі Відповідач) був укладений договір оренди №2009 земельної ділянки (далі - договір) площею 0,1336 га за адресою: м. Ужгород, вул. АДРЕСА_1 , 26 кадастровий номер 2110100000:06:001:0254 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Вказаний договір був укладений на підставі рішення XXVI сесії VII скликання Ужгородської міської ради від 28.08.2018р. № 1227 строком на 5 років до 28 серпня 2023 року.

26.02.2019 право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 21 договору обумовлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту приймання передачі.

Згідно акту приймання передачі земельної ділянки від 19.09.2018 Позивач передав, а Відповідач прийняв вказану земельну ділянку.

Пунктом 40 договору, зокрема передбачено що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від двадцять восьмого серпня дві тисячі вісімнадцятого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою (рішення УМР від 28.08.2018 року № 1227- пункт 1.2). Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов`язання Орендаря, а Орендар зобов`язався в свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від двадцять восьмого серпня дві тисячі вісімнадцятого року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства, із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного договору.

Пунктом 12 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2018 рік становить 4 387 971,76 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відділу в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області №1062 від 13.08.2018 року.

За умовами пункту 10 договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 131 639,15 грн. на рік.

Згідно з п. 11 Договору, орендна плата вноситься Орендарем, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця в розмірі 10 969,93 грн. на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 33 Договору - зміна його умов можлива у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

Згідно з приписами п. 27 даного Договору оренди Сторони погодили, що Департамент міського господарства в односторонньому порядку вносить зміни до даного Договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства.

Пунктом 30 договору зокрема передбачений обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.

За доводами позивача, відповідачем порушено умови договору щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою в установлених в договорі сумах та строки.

Як вбачається з долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості, за період з 28.08.2018 по 26.02.2019. у відповідача наявний борг перед позивачем в розмірі 65 884,77 грн.

Зважаючи на наявність заборгованості, з метою вирішення справи у позасудовому порядку, Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради 02.07.2019 було направлено на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості по орендній платі №32.01-13/94.

Однак дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

В зв`язку з чим Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом ст. 610 ЦКУ несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦКУ).

Пунктом 40 договору, зокрема передбачено що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від двадцять восьмого серпня дві тисячі вісімнадцятого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою (рішення УМР від 28.08.2018 року № 1227- пункт 1.2). Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов`язання Орендаря, а Орендар зобов`язався в свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від двадцять восьмого серпня дві тисячі вісімнадцятого року до моменту державної реєстрації права оренди землі.

Однією з загальних засад цивільного законодавства, згідно зі ст. З ЦК України є свобода договору.

Відповідно до ч. З ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Враховуючи вищевказане умови договору можуть застосовуватися до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тільки за згодою сторін, а якщо одна із сторін такої згоди не дає, набрання чинності договором має регулюватися загальними положеннями законодавства.

Суд приймає до уваги той факт, що умови вказаного договору відповідали волі сторін, оскільки такий був підписаний в добровільному порядку і в подальшому ніким не оспорювався, а, відтак, в силу норми Закону, є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведене дає підстави вважати, що Відповідач визнає факт використання земельної ділянки, а також не заперечує проти сплати коштів за фактичне використання землі.

Матеріалами справи підтверджується факт підписання сторонами договору, передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об`єктом оренди за договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечено.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що однією із істотних умов договору оренди та основним обов`язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи умови Договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті орендних платежів за договором на момент розгляду справи настав.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов`язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

З урахуванням умов Договору та поданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач мав сплатити позивачу суму 65 884,77 грн. - заборгованості за договором оренди.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті орендної оплати у розмірі 65 884,77грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Компанії М ФАЙНЕНС у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Ужгород про стягнення суми 65884,77грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Компанії М ФАЙНЕНС у формі товариства з обмеженою відповідальністю, (88000, м. Ужгород, вул. Волошина будинок 26, код ЄДРПОУ 22075369) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (88000, м. Ужгород, вул. площа Поштова, 3 код ЄДРПОУ 36541721) суму 65884,77 грн. (шістдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні) 77 коп. заборгованості за договором оренди землі.

3.Стягнути з Компанії М ФАЙНЕНС у формі товариства з обмеженою відповідальністю, (88000, м. Ужгород, вул. Волошина будинок 26, код ЄДРПОУ 22075369) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (88000, м. Ужгород, вул. площа Поштова, 3 код ЄДРПОУ 36541721) суму 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 09.10.2019

Суддя О.Ф. Ремецькі