Рішення

від 19.09.2019 по справі 907/230/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.2019 м. Ужгород Справа № 907/230/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В

розглянувши матеріали справи за позовом державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» , смт. Міжгір`я до товариства з обмеженою відповідальністю «Байраки» , с. Верхній Бистрий Міжгірського району про стягнення суми 50.299,04грн.

За участю представників:

від позивача - Пожар В.Ф., (довіреність № 1 від 18.02.2019 року)

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Міжгірське лісове господарство» , смт. Міжгір`я звернулося до відповідача з позовом про стягнення суми 50.299,04грн. заборгованості по оплаті вартості поставлено лісопродукції за договорами купівлі-продажу необробленої деревини, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 15, 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 30.07.2019.

Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 №02-02/151/19 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді більше чотирнадцяти днів, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2019, справу №907/230/19 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та розгляд справи по суті призначено на 03.09.2019.

Ухвалою суду від 03.09.2019 розгляд справи по суті відкладено на 19.09.2019.

Позивач в засідання суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Разом з тим, подав клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та відповіді на відзив, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Пояснив, що на виконання укладених з відповідачем договорів купівлі-продажу ним було поставлено відповідачу товар. Посилаючись на те, що Відповідач у встановлений договором строк не здійснив оплату за поставлений товар у відповідності до умов договору, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у сумі 50.299,04грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали було надіслано на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву ні у встановлений судом строк, ні потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами..

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 19.09.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.06. 2018 року між державним підприємством «Міжгірське лісове господарство» , смт. Міжгір`я (надалі за текстом - Позивач ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Байраки» , с. Верхній Бистрий Міжгірського району було укладено Договір купівлі-продажу N93109/3109/3 кв-о/2018 за результатами основних аукціонних торгів з продажу ресурсів необробленої деревини, які відбулися 14-15 червня 2018 року..

09.07.2018 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору купівлі-продажу необробленої деревини від 15 червня 2018 року N9310Ч/3 109/3 кв-о/2018.

06 липня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено ще один договір купівлі-продажу необробленої деревини №3440/3440/3 кв-д/2018 за результатами проведення додаткових аукціонних торгів із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 3 кварталу 2018 року, які відбулися 06.07.2018 року

Обидва вищевказані договори зареєстровані уповноваженого особою Товарної біржі Закарпатська універсальна товарно-сировинна біржа .

Згідно з пунктом 6.3. пункту 6. Порядок розрахунків договору купівлі-продажу необробленої деревини від 15 червня 2018 року №93109/3109/3 кв-о/2018 та договору купівлі-продажу необробленої деревини від 06 липня 2018 року №3440/3440/3 кв-д/2018 Сума гарантійного внеску перерахована Покупцем за рахунок ЗУТСБ для участі в аукціоні із продажу ресурсів необробленої деревини зараховується продавцю в якості частини оплати за проданий Товар з урахуванням вимог Регламенту про організацію та проведення загальних аукціонних торгів з продажу ресурсу необробленої ОСОБА_1 П ОСОБА_2 Ш, IV кварталів 2018 року, що діє на ЗУТСБ.

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань не виконав, оплату за вказаний товар, у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 1 від 12 листопада 2018 року щодо сплати заборгованості, в якій зазначалось, що в разі не сплати заборгованості, продавець буде змушений звернутись до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Відповідачем після отримання претензії 28.12.2018 року було перераховано на розрахунковий рахунок Продавця суму в розмірі 10000,00 гривень.

Станом на день звернення до господарського суду розмір заборгованості складає 50299,04 грн.

Термін дії договору визначається п.11.2. пункту 11. діє в частині обов`язку поставки товару з 01.07.2018р. по 30.09.2018р., а в частині оплати придбаного товару - з дати укладення Договору до повного проведення розрахунку за придбаний товар. П.11.3. закінчення строку цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення під час дії цього Договору.

Згідно п. 6.1. договору Платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури протягом 3 (трьох) робочих днів з дати пред`явлення рахунку до сплати, а якщо такий не пред`явлений - у відповідності до узгодженого сторонами графіку поставок не пізніше дня, що передує даті поставки чергової партії товару.

Підпунктом 7.1. пункту 7. договору купівлі-продажу Покупець зобов`язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару протягом 3 (трьох) робочих днів з дати пред`явлення рахунку до сплати. а якщо такий не пред`явлений - у відповідності до узгодженого сторонами графіку поставок не пізніше дня, що передує даті поставки чергової партії товару. Кінцева оплата за товар повинна відбуватись не пізніше як за 10 (десять) календарних днів до завершення календарного кварталу в якому повинна відбутись поставка товару за даним Договором .

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи на виконання умов договору купівлі-продажу товару позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується товарно-транспортними накладними: 09.07.2018 року (товарно-транспортна накладна N9 331783) на суму 51975,78 гривень;06.08.2018 року (товарно-транспортна накладна N9 331802) на суму 38474,22 гривень;29.08.2018 року (товарно- транспортна накладна N9 331826) на суму 32611,62 гривень.

Всього було поставлено Товару по вказаним вище первинним документам на загальну суму 123061,62 грн.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем здійснювалась часткова оплата за поставлений товар, а саме: 13.07.2018 року було перераховано на розрахунковий рахунок ДП Міжгірський лісгосп - суму в розмірі 6630,00 гривень в якості частини оплати за проданий Товар, 30.08.2018 року було перераховано суму в розмірі 32611,62 грн., 11.10.2018 року суму в розмірі 8520,00 грн., 28.12.2018 року в розмірі 10000,00, 28.02.2019 року в сумі 14999,00 грн.

В зв`язку з порушенням Відповідачем умов договору, в частині повної, та своєчасної оплати поставленого товару, Позивач звернувся до суду з метою стягнення суми боргу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки товарів Договір поставки №1300020338, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений Позивачем товар на підставі товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Факт прийняття товару підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач звернувся до суду, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем, на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у товариства з обмеженою відповідальністю «Байраки» , виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 50 299,04 грн.

Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у Відповідача та ним не надано суду жодних доказів у спростування цієї заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 50 299,04 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, оскільки вартість отриманого товару відповідачем повністю не сплачена

З огляду на наведене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 50 299,04 грн. основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Байраки» , (Код ЄДРПОУ 38466311, вул. Гагаріна,92, с. Верхній Бистрий, Міжгірський район, Закарпатська обл,90025) на користь державного підприємства «Міжгірське лісове господарство» (Код ЄДРПОУ 22114589, вул. Незалежності,64, смт.Міжгір`я,90000) суму 50 299,04 (п`ятдесят тисяч двісті дев`яносто дев`ять гривень 04 коп.) заборгованості, а також суму 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.10.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі