Рішення

від 10.10.2019 по справі 907/419/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2019 м. Ужгород Справа № 907/419/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/419/19

за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Приватної фірми ГАММА-55 , м. Харків про стягнення суми 16 626,30 грн. заборгованості по орендній платі за договором №1905 оренди землі від 18.10.2016 року.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 16 626,30 грн. заборгованості по орендній платі за договором №1905 оренди землі від 18.10.2016 року, посилаючись на порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 286, ст.ст. 193, 230, 231, ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 206, 271, 284, 286, 288 Податкового Кодексу України, Законами України Про оренду землі , Про оцінку землі , Про місцеве самоврядування щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті орендних платежів за земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку з переходом права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному договорі оренди землі відбулося автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря.

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати за оренду земельної ділянки, чим порушив вимоги ст. 526, Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України, та у зв`язку з чим, позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача суми 16 626,30 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/419/19, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, як будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 суд ухвалив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 13.08.2019 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2019 року надіслав 16.08.2019 року до суду відзив на позов, в якому проти задоволення вимог позивача заперечує, з підстав наведених у ньому. Зокрема, зазначає, що в чинному земельному законодавстві відсутній порядок автоматичного переходу права власності/користування на земельні ділянки, вказуючи на те, що право користування попереднього власника будівлі не є припиненим. Також відповідач зазначає, що ні договором оренди землі № 1905 від 18.10.2016 року, ні чинним законодавством України не передбачений механізм заміни сторони у договорі оренди даної земельної ділянки.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, не скористався.

З огляду на наведене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, та відповідачем у відзиві на позов , суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 р. рішенням Ужгородської міської ради було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 0,0165 га для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування по вул АДРЕСА_1 .

На підставі вищезазначеного рішення, 18.10.2016 р. між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (далі позивач, орендодавець) з однієї сторони, та гр. ОСОБА_1 (далі орендар) з іншої сторони, укладений договір оренди земельної ділянки № 1905 площею 0,0165 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:10:001:0291.

На даній земельній ділянці розміщено нерухоме майно, загальною площею 138,6 кв.м., що перебувало у приватній власності гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу № 1628 від 26.06.2003 р.

13.10.2017 р. ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу здійснив продаж Приватній Фірмі "ГАММА-55" (далі відповідач) належне йому на праві приватної власності приміщення загальною площею 138, 6 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки № 172614197 право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 у гр. ОСОБА_1 13.10.2017 р. припинено та зареєстровано перехід права власності до Приватної Фірми "ГАММА-55" на підставі договору купівлі-продажу № 1958 від 13.10.2017 р.

У зв`язку з відчуженням вищезазначеного нерухомого майна, 30.10.2018 р. рішенням Ужгородської міської ради № 1306 припинено дію договору оренди землі, однак до Державного реєстру речових прав не вносились відомості щодо припинення права оренди землі, та сторонами не вчинено будь яких дій на реалізацію вказаного рішення.

Відповідно до п. 1. договору оренди земельної ділянки № 1905 від 18.10.2016 р., сторони погодили, що предметом договору є надання Орендодавцем Орендареві права на строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування в АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 .

Пунктом 2 договору оренди визначено, що в оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,0165 га.

На підставі Договору Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передав, а ОСОБА_1 прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,0165 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 21 Договору передбачено, що земельна ділянка передається Орендарю відповідно до Акту приймання-передачі, який підписаний одночасно з договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 19 договору, підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Ужгородської міської ради від 18.10.2016 р. № 412. Передача земельної ділянки в оренду здійснилася з розробленням проекту її відведення.

Пунктом 12 Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно з пунктом 11 Договору, орендна плата вноситься Орендарем, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця в розмірі 922, 71 грн на рахунок орендодавця.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку (пункт 13 Договору).

Пунктом 13 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставки орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначені законодавством, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України; інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 33 Договору - зміна його умов можлива у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується у судовому порядку.

Пунктом 5 Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору та відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області № 1404/86-16 від 20.09.2016 року становить 369 083,55 грн.

Відповідно до п. 8 договору оренди строк дії договору до 18 жовтня 2021 року.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, відповідач в період з січня 2018 р. по травень 2019 р. порушив зобов`язання за договором оренди, в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого в нього утворився борг за вказаний період в сумі 16 626,30 грн.

З метою досудового врегулювання спору Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради на адресу ОСОБА_1 було направлено претензії про погашення заборгованості по орендній платі (вих. № 25.01-13/106 від 17.07.2018 р. та № 32.01- 13/12 від 08.01.2018 р.) та лист на адресу ПФ "ГАММА-55" № 32.01.-12/1091 від 23.05.2019 р. з вимогою сплатити вказані кошти, проте дану вимогу залишено без відповіді та задоволення.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з метою стягнення суми 16 626,30 грн. боргу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди землі.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново - господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради з однієї сторони, та гр. ОСОБА_1 з іншої сторони, укладений договір оренди земельної ділянки № 1905 площею 0,0165 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , за кадастровим номером 2110100000:10:001:0291.

Відповідно до п. 8 договору оренди строк дії договору до 18 жовтня 2021 року.

На даній земельній ділянці розміщено нерухоме майно, загальною площею 138,6 кв.м., що перебувало у приватній власності гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу № 1628 від 26.06.2003 р.

13.10.2017 р. ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу здійснив продаж Приватній Фірмі "ГАММА-55" належне йому на праві приватної власності приміщення загальною площею 138, 6 кв. м. по АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень статті 334 ЦК право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 377 ЦК визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №910/20774/17 та від 27.02.2019 у справі №913/661/17.

Судом встановлено, що договір оренди землі від 18.10.2016 № 1905 не був припинений повністю 13.10.2017, а припинився лише щодо зобов`язань для ОСОБА_1 тому відповідно з 13.10.2017 відповідач фактично став стороною вказаного договору оренди землі, за яким у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

30.10.2018 р. рішенням Ужгородської міської ради № 1306 гр. ОСОБА_1 припинено дію договору оренди землі.

Однак, з огляду на приписи ст. 654 ЦК України, прийняте рішення Ужгородської міської ради №1306 припинено дію договору оренди землі від 18.10.2016 № 1905 укладеного з гр. ОСОБА_1 шляхом його розірвання, є лише волевиявленням на надання згоди на розірвання договору оренди уповноваженого органу, яке не має юридичного наслідку розірвання договору, оскільки сторонами у справі не вчинено дій, спрямованих на реалізацію вказаного рішення, а саме не укладено письмової угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки з її подальшою державною реєстрацією. Тобто, слід дійти висновку, що договір оренди від 18.10.2016 за № 1905 не був припинений сторонами в установленому законом порядку, а тому є чинним.

Враховуючи наведені норми законодавства суд констатує, що у зв`язку з переходом права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбулося автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

У зв`язку з чим твердження відповідача, про те, що в земельному законодавстві відсутній порядок автоматичного переходу права власності/користування на земельні ділянки, та про те, що право користування попереднього власника будівлі не є припиненим, спростовано наведеними висновками суду та матеріалами справи.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ЗУ Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені обставини чинності договору оренди землі, права та обов`язки орендаря за яким перейшли до відповідача, між сторонами наявні зобов`язальні (договірні) правовідносини.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті орендної оплати за користування земельною ділянкою у розмірі 16 626,30 грн., відповідачем у ході розгляду справи у встановленому законом порядку не спростовано та не заперечено, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород до Приватної фірми ГАММА-55 , про стягнення суми 16 626,30 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вище вкладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватної фірми ГАММА-55 , (61052, Харківська область, місто Харків, вулиця Полтавський Шлях, будинок 27, квартира 2 код ЄДРПОУ 24482251) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Поштова, будинок 3, код ЄДРПОУ 36541721) суму 16 626,30 грн. (шістнадцять тисяч шістсот двадцять шість гривень) 30 коп. а також суму 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) 00 коп. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 10.10.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі