Рішення

від 10.10.2019 по справі 910/8964/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2019Справа № 910/8964/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м`ясокомбінат"

(45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 3; ідентифікаційний код: 41429133)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймекс-Пром"

(04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 34; ідентифікаційний код: 42574351)

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 583 425,75 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м`ясокомбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймекс-Пром" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 583 425,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № б/н від 02.04.2019 в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі, яка з урахуванням пені та 25 % річних становить 583 425,75 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

30.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 (у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці в період з 29.07.2019 по 11.08.2019) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали та встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

У встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відомості про офіційну адресу місцезнаходження юридичної особи, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", є достовірними.

Суд зазначає, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час звернення позивача до суду, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 42574351) було: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 49.

На зазначену адресу відповідача судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у цій справі від 12.08.2019 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

29.08.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження від 12.08.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Протягом перебування справи у провадженні суду, відповідач змінив своє місцезнаходження та наразі, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 34.

На вказану вище дійсну адресу місцезнаходження відповідача, на виконання вимог чинного процесуального закону, судом було також направлено копію ухвали про відкриття провадження у цій справі від 12.08.2019.

11.09.2019 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 12.08.2019, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 12.08.2019 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

02.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м`ясокомбінат" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Праймекс-Пром" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № б/н (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язувався постачати покупцю м`ясну продукцію (напівтуші свинні, субпродукти зі свинини, нехарчові субпродукти та ін.), а покупець зобов`язувався приймати товар та своєчасно оплачувати його в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Предметом поставки є товар (партія товару), вказаний у накладних, що додаються до Договору і є його невід`ємною частиною. Під партією товару сторони розуміють товар, вказаний у кожній окремій накладній.

Згідно з п. 2.1 Договору кількість товару, що поставляється, його асортимент, вид та ціна визначаються у накладних.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або в готівковій формі шляхом внесення коштів в касу.

Оплата за товар здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (підп. 4.2.1 п. 4.2 Договору).

За змістом пунктів 4.4, 4.5 Договору вартість тари та упаковки входить у вартість товару. Вартість товару визначається з врахуванням ПДВ та вказується в накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

За умовами п. 5.2 Договору поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику покупця на складі покупця (якщо умови поставки СРТ) або на складі постачальника (якщо умови поставки ЕХW).

У п. 5.3 Договору сторони домовились, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі (псування, пошкодження) товару переходить до покупця з моменту здійснення поставки, що підтверджується відповідними накладними.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до проведення повних взаєморозрахунків між сторонами (п. 11.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 4 794 848,10 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № 00000003639 від 02.04.2019 на суму 110 543,71 грн;

- № 00000003719 від 03.04.2019 на суму 325 158,22 грн;

- № 00000004013 від 10.04.2019 на суму 505 573,36 грн;

- № 300000004285 від 16.04.2019 на суму 602 262,04 грн;

- № 300000004532 від 19.04.2019 на суму 469 607,83 грн;

- № 00000004536 від 19.04.2019 на суму 3 302,89 грн;

- № 00000004636 від 23.04.2019 на суму 81 612,00 грн;

- № 300000004637 від 23.04.2019 на суму 369 549,35 грн;

- № 300000004759 від 24.04.2019 на суму 475 398,49 грн;

- № 300000004972 від 01.05.2019 на суму 367 074,58 грн;

- № 300000004998 від 02.05.2019 на суму 341 779,67 грн;

- № 300000005142 від 07.05.2019 на суму 376 334,75 грн;

- № 300000005222 від 08.05.2019 на суму 401 904,36 грн;

- № 300000005571 від 17.05.2019 на суму 364 746,85 грн.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його посадових осіб та відтиском печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, оплативши вартість поставленого ним товару на загальну суму 4 389 150,98 грн (належним чином засвідчені копії платіжних доручень та виписок по особовому рахунку позивача за період з 02.04.2019 по 01.07.2019 містяться у матеріалах справи), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 405 697,12 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 583 425,75 грн, з яких 405 697,12 грн сума основного боргу, 166 335,77 грн пені та 11 392,86 грн 25 % річних.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару на загальну суму 4 794 848,10 грн (наявні у справі видаткові накладні) та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представників та відтиски печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних, що відповідачем при розгляді цієї справи не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення підп. 4.2.1 п. 4.2 Договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, а прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару за вказаними вище видатковими накладними у відповідача виникло після спливу названого строку за кожною видатковою накладною.

Суд, на підставі первинних платіжних документів, встановив факт часткового виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 4 389 150,98 грн.

Доказів оплати відповідачем вартості поставленого позивачем товару на суму 405 697,12 грн суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 405 697,12 грн суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 166 335,77 грн пені та 11 392,86 грн 25 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.4 Договору за прострочення терміну оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та двадцять п`ять відсотків річних від простроченої суми.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено наявний у матеріалах справи розрахунок пені за прострочення терміну оплати поставленого товару та встановлено, що позивачем нараховано пеню, виходячи з передбаченого п. 7.4 Договору розміру пені (1 % від суми заборгованості за кожен день затримки платежу), що суперечить положенням статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Здійснивши власний розрахунок пені за заявлений позивачем період (з 25.05.2019 по 04.07.2019), суд встановив, що обґрунтованою, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, є сума пені 15 950,01 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як було вказано вище, в п. 7.4 Договору сторони домовились, що за прострочення терміну оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику вартість товару та, зокрема, двадцять п`ять відсотків річних від простроченої суми.

Перевіривши наведений у матеріалах справи розрахунок позивача щодо нарахування 25 % річних за заявлений позивачем період (з 25.05.2019 по 04.07.2019), суд встановив, що розрахована позивачем сума таких нарахувань є арифметично вірною, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 11 392,86 грн 25 % річних є обґрунтованою.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 405 697,12 грн суми основного боргу, 15 950,01 грн пені та 11 392,86 грн 25 % річних.

Судовий збір у розмірі 6 495,60 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта судових витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 255,79 грн, у зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Праймекс-Пром" (04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 34; ідентифікаційний код: 42574351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нововолинський м`ясокомбінат" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 3; ідентифікаційний код: 41429133) 405 697 (чотириста п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім) грн 12 коп. суми основного боргу, 15 950 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 01 коп. пені, 11 392 (одинадцять тисяч триста дев`яносто дві) грн 86 коп. 25 % річних та 6 495 (шість тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 60 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 255,79 грн покласти на позивача.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.10.2019.

Суддя Нечай О.В.