Рішення

від 08.10.2019 по справі 922/1486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.10.2019Справа № 922/1486/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , за участі секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівська ОФ"

до Харківської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

про припинення права постійного користування земельною ділянкою

за участі представників учасників справи:

позивача: Cніжко П.В. , Грищенко І.В.

відповідача: не з`явились

третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівська ОФ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської обласної державної адміністрації про припинення права колективного підприємства "Дирекція будівництва цегельного заводу" постійного користування земельною ділянкою загальною площею 3, 1400 га., наданої йому для виробничих цілей на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району, Харківської області, що посвідчене державним актом серії ХР-02-00-000.756 від 17.06.1994, зареєстрованим в книзі записів державних актів за № 2.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівська ОФ" передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Гусарівська ОФ" залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 05.07.2019 позивач подав письмову заяву про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1486/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2019. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 02.08.2019 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, посилаючись, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, оскільки спірна земельна ділянка не сформована як об`єкт прав, виконати рішення суду щодо припинення права постійного користування буде неможливим. Крім того, у письмовому відзиві відповідач просив суд розглядати справу без участі представника Харківської обласної державної адміністрації.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.08.2019 та 05.08.2019 представник третьої особи подав письмові пояснення, в яких зазначив, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Згідно витягу № 128942509 від 25.06.2018 право власності на житлову будівлю літера А-3 , що знаходиться у Харківській області, Барвінківському районі, с. Новопавлівка, вулиця Центральна , будинок 132 зареєстровано за ТОВ "Гусарівська ОФ". Крім того, у письмових поясненнях просив суд розглядати справу без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, у судовому засіданні 06.08.2019 суд задовольнив клопотання відповідача та третьої особи про розгляд справи без їх участі.

У судовому засіданні 06.08.2019 представник позивача повідомив, що не отримував від відповідача відзив.

Для надання можливості представнику позивача ознайомитися з матеріалами справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 підготовче засідання відкладено до 17.09.2019.

У судовому засіданні 06.08.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 27.08.2019 представник позивача подав письмову відповідь на відзив.

У судовому засіданні 17.09.2019 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 922/1486/19 до судового розгляду по суті на 08.10.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2019 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи, у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з`явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 08.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником незавершеного будівництвом об`єкту нерухомого майна з готовністю 53% по вулиці Центральній 132 села Новопавлівка Барвінківського району Харківської області . Право власності позивача підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не заперечується іншими учасниками даного судового розгляду.

Нежитлова будівля позивача знаходиться на земельній ділянці під титулом права державної власності і має цільове призначення землі промисловості.

Маючи намір провести належним чином юридичне оформлення права землекористування земельною ділянкою, на якій знаходиться незавершений будівництвом об`єкт нерухомого майна, позивач у січні 2019 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Матеріали справи не містять письмового документу, яким відповідач надав позивачу згоду на розробку проекту землеустрою або мотивовано відмовив у його наданні відповідно до чітких вимог статті 123 Земельного кодексу України.

Натомість, матеріали справи свідчать, що третьою особою у справі за дорученням відповідача листом №32-20-10-781/0/19-19 від 30.01.2019 повідомлено позивача про правовий припис статті 116 Земельного кодексу України та зміст довідки із звітності з кількісного обліку земель №720/162-18 від 25.10.2018, яка видана відділом у Барвінківському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до якої земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні відповідно до виданого 17 червня 1994 року Дирекції будівництва цегельного заводу державного акту ХР-02-00-000756.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дирекція будівництва цегельного заводу (ідентифікаційний код 22726298) є припиненою з 31.12.2008 (номер запису: 14481110002000297).

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Враховуючи суб`єктивну природу прав землекористувача, які не можуть існувати без носія цих прав (суб`єкта права), суд встановлює, що право постійного землекористування, визначене актом ХР-02-00-000756 від 17 червня 1994 року, є припиненим з 31.12.2008, тобто з дати припинення юридичної особи - носія цього права.

Окремо суд відзначає, що не надаючи правової оцінки діям відповідача в межах розгляду ним клопотання позивача на розробку проекту землеустрою (дане питання віднесено до юрисдикції адміністративних судів) господарський суд лише встановлює факти, які мають пряме відношення до цивільних прав та інтересів позивача.

Зокрема, судом встановлено, що лист третьої особи у справі №32-20-10-781/0/19-19 від 30.01.2019 не є актом ненормативної дії у розумінні частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, а по суті - є лише рекомендацією позивачу здійснити дії щодо формально-юридичного оформлення припинення права юридичної особи, яка вже понад десять років є припиненою. Іншими словами, відповідач за посередництва третьої особи у справі рекомендував позивачу вчинити юридично значимі дії, які за законом мав вчинити самостійно.

Цей висновок підтверджується і позицією відповідача, висловленою в останньому абзаці першої сторінки відзиву, за якою цей лист є роз`ясненням.

Безумовно, як відповідач так і третя особа у справі мають право (у деяких випадках - обов`язок) надавати роз`яснення з питань, що знаходяться в їх компетенції.

Проте, надання роз`яснень або рекомендацій не позбавляє їх обов`язку вчинити дії, які вони зобов`язані вчинювати в силу приписів Закону.

Виходячи з наведеного, суд констатує порушення відповідачем встановленого частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України обов`язку.

Судом відхиллено доводи відповідача про правове регулювання питань набуття земель у власність та оренду, оскільки даний спір не має до цього жодного відношення.

Даний спір є спором з захисту цивільного права позивача шляхом примусового припинення права іншої особи на стадії отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не на стадії прийняття рішення відповідачем про надання права власності чи користування. Відповідно, і посилання третьої особи у справі у своєму листі-рекомендації (за визначенням відповідача - роз`ясненні) на правові приписи статті 116 Земельного кодексу України є передчасним та помилковим.

Крім того, виділення відзивом факту не сформованості земельної ділянки суд взагалі не може надати правової оцінки, оскільки виготовлення проекту землеустрою є першим кроком до присвоєння їй кадастрового номеру.

Фактично, відповідачем створено для позивача ситуацію тривалої невизначеності у здійсненні ним підприємницької діяльності, що за практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Основу принципу правової визначеності утворює концепція передбачуваності, згідно з якою суб`єктам має бути забезпечена можливість планувати свої дії із впевненістю, що вони знають про правові наслідки своїх дій. Невиконання органами влади вимог закону беззаперечно порушує принцип правової визначеності.

Конституційний Суд України виводить принцип правової визначеності із конституційних принципів верховенства права, рівності та справедливості (пункт 5.4 рішення у справі №5-рп/2005 від 22.09.2005), наголошуючи на тому, що в іншій ситуації не може бути забезпечено однакове застосування права, що неминуче призводить до сваволі.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 зазначеного Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільних правовідносин.

У той же час, у даному випадку права позивача захищені Законом.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, позивач не позбавлений можливості захистити своє право на даному етапі шляхом реалізації вище наведеного законодавчо встановленого механізму.

Одночасно, суд встановлює неможливість захистити права позивача у даному судовому провадженні обраним позивачем способом.

Виходячи з принципу диспозитивності судовий розгляд обмежений рамками позову, які визначені позивачем відповідно до власної виключної процесуальної компетентності.

Предметом даного позову є примусове припинення суб`єктивного права землекористування, що раніше належало припиненій юридичній особі.

Як зазначалось раніше, право постійного землекористування, що мала Дирекція будівництва цегельного заводу, засвідчене актом ХР-02-00-000756 від 17 червня 1994 року, є припиненим з 31.12.2008.

Встановивши цей факт, суд не може повторно припинити право, яке є припиненим понад десять років тому.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусарівська ОФ".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.10.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк