Рішення

від 10.10.2019 по справі 911/2034/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2034/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Віконт (10001, м. Житомир, вул. Бялика, буд. 10, код ЄДРПОУ 20423276)

до

Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Жуковського, буд. 4, код ЄДРПОУ 32170620)

про стягнення 60905,07 гривень

12.08.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Віконт (далі по тексту - позивач, ТОВ Віконт ) № б/н від 07.08.2019 (вх. № 2105/19) про стягнення з Києво-Святошинського комунального підприємства Шкільні їдальні (далі по тексту - відповідач, КП Шкільні їдальні ) заборгованості за договором поставки товарів від 15.11.2018 № 1511-К у розмірі 60905,07 гривень, з яких: 49440,00 гривень основний борг, 7558,22 гривень пеня, 971,19 гривень 3% річних, 2935,66 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 15.11.2018 між ТОВ Віконт та КП Шкільні їдальні укладено договір поставки товарів № 1511-К, за умовами якого позивач здійснив поставку товару відповідачу, проте останній за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 49440,00 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення 7558,22 гривень пені, 971,19 гривень 3% річних, 2935,66 гривень інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2019 позовну заяву ТОВ Віконт прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2034/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 10.10.2019 відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 05.09.2019 ухвали про відкриття провадження від 13.08.2019 у справі № 911/2034/19, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2018 між ТОВ Віконт (постачальник) та КП Шкільні їдальні (покупець) укладено договір поставки товарів № 1511-К (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно вантажних документів та здійснити його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1);

- предметом постачання є наступний товар: продукція борошномельно-круп`яної промисловості та макаронні вироби (пункт 1.2);

- оплата товару проводиться у національній грошовій валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур та накладних, після поставки товару згідно замовлень на протязі 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки (пункт 2.1);

- за порушення термінів оплати покупець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (пункт 6.3);

- даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань по даному договору (пункт 7.1).

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно долученої до матеріалів справи видаткової накладної від 16.11.2018 № 241, яка підписана сторонами обох сторін та скріплена печатками, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар - рис ваг., в кількості 1000 кг на суму 23450,00 гривень та крупу гречану ваг., в кількості 1000 кг на суму 17750,00 гривень.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 2.1. договору строк оплати за отриманий за накладною від 16.11.2018 товар почав перебіг з 16.11.2018 та сплив 21.11.2018.

В порушення своїх договірних зобов`язань відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 49440,00 гривень, що і стало підставою для звернення позивача з розглядуваним позовом до суду.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів сплати коштів за отриманий товар не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 49440,00 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, позивач в позовній заяві (в прохальній частині) виклав вимогу про стягнення з відповідача нарахованої у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, передбаченої договором пені в розмірі 7558,22 гривень, що нарахована за період з 22.11.2018 по 25.04.2019.

Поряд із цим, в тексті позовної заяви позивач виклав розрахунок пені на загальну суму 11540,51 гривень, що складається із суми пені у розмірі 7558,22 гривень, що розрахована за період з 22.11.2018 по 25.04.2019 та пені у розмірі 3982,29 гривень, що розрахована за період з 26.04.2019 по 19.07.2019, проте в прохальній частині позовної заяви заявлено до стягнення пені лише в розмірі 7558,22 гривень.

Приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд розглядає вимоги, які позивачем викладені саме в прохальній частині позовної заяви, адже саме тут позивач визначає остаточний зміст його позовних вимог та обраний ним спосіб захисту порушеного права.

Тобто суд виходить з того, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення пені саме у розмірі 7558,22 гривень, що розрахована за період з 22.11.2018 по 25.04.2019.

Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати покупець сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки сторонами в договорі, інших умов, не передбачили, пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання, або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що його здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору та вимог закону, відтак вимога про стягнення пені в розмірі 7558,22 гривень підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 971,19 гривень та 2935,66 гривень інфляційних втрат (за період з 22.11.2018 по 19.07.2019).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок належних до сплати 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вірно розрахований розмір 3% річних за заявлений позивачем період становить 975,25 гривень, а розмір інфляційних втрат становить 1902,61 гривень.

Суд, ухвалюючи рішення, не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимоги про стягнення відповідача 3% річних слід задовольнити повністю у заявленому позивачем розмірі 971,19 гривень, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1902,61 гривень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме, суд приймає рішення про стягнення з Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Віконт 49440,00 гривень основного боргу, 7558,22 гривень пені, 971,19 гривень 3% річних, 1902,61 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1888,41 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Віконт задовольнити частково.

Стягнути з Києво-Святошинського районного комунального підприємства Шкільні їдальні (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Жуковського, буд. 4, код ЄДРПОУ 32170620) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Віконт (10001, м. Житомир, вул. Бялика, буд. 10, код ЄДРПОУ 20423276) 49440,00 гривень основного боргу, 7558,22 гривень пені, 971,19 гривень 3% річних, 1902,61 гривень інфляційних втрат та 1888,41 гривень судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2019.

Суддя Р.М. Колесник