Рішення

від 24.09.2019 по справі 917/1612/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.19 р. Справа № 917/1612/18

м. Полтава

за позовною заявою Білицької селищної ради Кобеляцького району Полтавської області, вул. Кобеляцька, 53-а, смт. Білики, Кобеляцького району, Полтавської області, 39220

до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Торгсервіс", вул.Сонячна (Жукова),4, кв.1, смт. Білики, Кобеляцького району, Полтавської області, 39221

про стягнення 138 316,54 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н.І.

Представники сторін:

Від позивача: Галушко С.С., дов в протоколі

Від відповідача: Сергієнко В.А., директор, паспорт в протоколі

Розглядається позовна заява про стягнення 138 316,54 грн. - заборгованості, в т.ч. 59 745,18 грн. - суми основного боргу по договору оренди земельної ділянки № 2 від 04.01.2005р., 74 448,92 грн. - пені, 889,0 грн. - 3% річних, 3 233,44 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 28.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2019р. о 09-00 год.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач як орендар земельної ділянки не виконав своїх зобов`язань за договором, орендну плату своєчасно та у повному обсязі не сплатив .

Відповідач у відзиві (вх. № 499 від 18.01.2019р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що 01.01.2014р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №5 до договору оренди, згідно якої відповідачу надається в оренду земельна ділянка площею 500 кв. м. та грошовою оцінкою 192 620 грн.

Таким чином, як вказує відповідач, змінено умови договору оренди №2 від 04.01.2005р. щодо зменшення площі орендної земельної ділянки з 1000 кв.м. до 500 кв.м. та, відповідно, зменшено нормативну грошову оцінку вдвічі.

У позовній заяві позивач вказує на дані Кобеляцького відділу головного управління Держгеокадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, але при обчисленні орендної плати не враховує зміни в додатковій угоді до договору №2 від 04.01.2005р.

Крім того, як вказує відповідач, договором встановлено, що пеня становить 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Та відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідач наголошує, що на несплату орендної плати вплинуло і рішення виконкому Білицької селищної ради про обмеження роботи закладів торгівлі, кафе, барів, розташованих на території смт. Білики № 51 від 28.07.2017р. Роботу кафе, яке розміщено на орендованій земельній ділянці та належить відповідачу, було відновлено тільки 29.01.2018р. згідно рішення Харківського апеляційного адміністративного суду, який визнав протиправним та скасував рішення виконкому Білицької селищної ради.

Таким чином, як зазначає відповідач, прострочення зобов`язання по сплаті орендних платежів сталося, в тому числі, і з вини позивача, шляхом невиконання останнім домовленостей, що й призвело до нарахування штрафних санкцій.

28.01.2019р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 19.02.2019р. на 09-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 22.01.2019р. на 09-00 год. не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

19.02.2019р. ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 26.03.2019р. на 10-00 год.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 2593 від 15.03.2019р.) зазначає, що заперечення відповідача, за виключенням розміру пені, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки додатковою угодою від 01.01.2014р. №5 до договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005р. №2 не передбачалося зменшення площі орендованої земельної ділянки, а тому, зменшення розміру орендованої відповідачем земельної ділянки не здійснювалося:

- поділ земельної ділянки площею 0,10 га для комерційного використання по вул. Пристанційній в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області - не проводився;

- протягом всього строку оренди відповідач користувався та на цей час продовжує користуватися земельною ділянкою площею площею 0,10 га для комерційного використання по вул. Пристанційній в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області.

Норма ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань вже діяла на час укладення Договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 р. №2. Проте, відповідач, як сторона договору погодився з умовами договору щодо розміру пені 2%, заперечень та зауважень з цього приводу не висловлював, спірні правовідносини з цього приводу між сторонами договору не виникали.

Позивач зазначає, що він жодним чином не обмежував роботи кафе відповідача. До того ж, сам відповідач не здійснював господарської діяльності в кафе Бордо , а передав будівлю кафе в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . Крім того, відповідач перестав платити орендну плату не у липні 2017 року, а з початку 2016 року. Білицька селищна рада належним чином виконувала свої зобов`язання за Договором оренди земельної ділянки від 04.01.2005 р. №2, а тому посилання відповідача на невиконання домовленостей позивачем є повністю безпідставними.

Позивач заявою, поданою в порядку ст. 46 ГПК України (вх. № 2961 від 26.03.2019р.), зменшив розмір позовних вимог в частині розміру пені, якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3 312,53 грн. пені, а також 59 745,18 грн. - суми основного боргу по договору оренди земельної ділянки № 2 від 04.01.2005р., 889,0 грн. - 3% річних, 3 233,44 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 26.03.2019р. відкладено розгляд справи на 23.04.2019р. на 16-00 год.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 4119 від 19.04.2019р.) зазначає, що дійсно орендована площа зменшена вдвічі - у додатку №5 від 01.01.2014 р. до договору оренди вказано, що площа орендованої ділянки складає 500 кв. м, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 192 620 грн. та розмір орендної плати відповідно 6 742 грн. в рік (3,5 % від нормативної грошової оцінки). Всі показники вдвічі менші від зазначених у договорі оренди земельної ділянки від 04.01.2005 p.

Позивач не враховує верховенства закону над умовами договору, зокрема, ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а тому його заперечення є безпідставними.

Відповідач наголошує, що рішенням виконкому Білицької селищної ради №51 від 28.07.2017р. обмежено режим роботи закладів торгівлі, кафе, барів, розташованих на території смт. Білики з 8-00 годин до 23-00 години в робочі дні та з 8-00 годин до 24-00 годин у вихідні та святкові дні.

Цим же рішенням обмежено роботу ПП ОСОБА_1 , якому кафе здано в оренду, і повністю зупинено роботу закладу на 180 календарних днів (з 28.07.2017р. по 23.01.2018р.), оскільки кафе працює з 22-00 годин до 04-00 години.

23.01.2018р. Харківський апеляційний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування п.1 рішення виконавчого комітету Білицької селищної ради Кобеляцького району Полтавської області № 51 від 28.07.2017р.

Тому відповідач вважає, що орендна плата за землю за період блокування роботи кафе Бордо в розмірі 3 325 грн. (18,47 грн./день х 180 днів) по вині Білицької селищної ради не повинна стягуватись.

Загальна сума заборгованості відповідача згідно договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005р. складає 14 731,00 грн.: 2015р. - 6 742,00 грн., 2016р. - 4 752,00 грн., 2017р. - 3 417,00 грн.

23.04.2019р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 16.05.2019р. на 16-00 год.

07.05.2019р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № 4697 від 07.05.2019р.). Клопотання судом задоволено частково, про що зазначено в ухвалі суду від 16.05.2019р.

10.05.2019р. позивач в порядку ст. 46 ГПК України подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 4791), якою просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 22 419,03 грн., в тому числі 18 226,00 грн. - основного боргу, 2 935,63 грн. - пені, 271,00 - 3% річних та 986, 40 грн. - інфляційних втрат та просить суд повернути позивачу з Державного бюджету України 312,75 грн. судового збору.

16.05.19 р. у зв`язку з витребування у позивача доказів, розгляд справи відкладено на 25.07.19 р. на 10 год. 00 хв.

15.08.2019р. ухвалою суду призначено розгляд справи на 24.09.2019р. на 10-00 год., оскільки судове засідання, призначене на 25.07.2019р. на 10-00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 4791 від 10.05.2019р.) згідно ст. 46 ГПК України прийнята судом, про що зазначено в ухвалі суду від 24.09.2019р.

24.09.2019р. ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2019р. на 10-50 год.

В судовому засіданні 24.09.2019р. представник позивача на вимогах наполягає. Представник відповідача позовні вимоги визнав.

24.09.2019р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Між Білицькою селищною радою (орендодавець) (далі-позивач) та Малим приватним виробничо - комерційним підприємством Торгсервіс (орендар) (далі-відповідач) був укладений договір оренди земельної ділянки від 04.01.2005 року №2 (а.с.13-14), відповідно до якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,10 га для комерційного використання (кадастровий номер 5321855300:30:003:0031) по вул. Пристанційній в смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області строком на 5 років.

Факт передачі земельної ділянки у користування відповідачу підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі (а.с. 15).

Орендна плата становить 250 грн. на рік (п. 9 договору).

Сторонами були укладені додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005р. №2: №2 від 16.02.2010р. продовжено строк дії договору до 05.01.2015р. та №6 від 05.01.2016р. - продовжено строк дії договору до 05.01.2021р.; № 5 від 01.01.2014р. розмір орендної плати складає 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 6 742,00 грн. на рік (а.с. 16-18).

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2015 році її нормативна грошова оцінка становить 483 571,21 грн. Позивач зазначає, що розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки у грошовому виразі складав 16 924,99 грн. на рік (а.с. 19).

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2016 році її нормативна грошова оцінка становить 692 950,96 грн. Відповідно, як зазначає позивач, розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки у грошовому виразі складав 24 253,28 грн. на рік (а.с. 20).

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2017 році її нормативна грошова оцінка становить 587 626,13 грн. Відповідно , як зазначає позивач, розмір орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки у грошовому виразі складав 20 566,91 грн. на рік (а.с. 21).

Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься один раз в півріччя, але не пізніше 15 грудня поточного року.

Відповідно до п. 31 договору обов`язком орендаря є своєчасне проведення орендної плати.

Позивач до відповідача звертався з претензіями про сплату заборгованості: №1 від 28.09.2017р. на суму 61 855,78 грн., №2 від 16.11.2017р. - на суму 61 855,78 грн., № 3 від 26.04.2018р. на суму 74 139,28 грн. (а.с. 24-28).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повинен був сплачувати позивачу орендну плату в сумі 6 742,00 грн. на рік відповідно до додаткової угоди № 5 від 01.01.2014 р. (а.с.16).

Інших угод щодо розміру орендної плати сторонами не підписано.

Відповідно до листа Головного управління ДФС України у Полтавській області від 02.10.2018р. (а.с. 23) за період з 2015р. по 2017 р. відповідачем сплачено орендної плати в сумі 2 000 грн.

Таким чином, за вищезазначений період у відповідача перед позивачем існує заборгованість по орендній платі в сумі 18 226,00 грн. (6 742,00 грн. х 3 - 2 000 грн.), що не заперечується відповідачем.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Право оренди земельної ділянки, як встановлено статтею 93 Земельного кодексу України - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендареві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п.14.1.136 ст.14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів погашення боргу по договору оренди земельної ділянки №2 від 04.01.2005р. відповідачем не надано.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу по орендній платі за землю в сумі 18 226,00 грн. за період з 2015 р. по 2017 р. підлягає задоволенню.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, вказані цим договором, справляється пеня в розмірі 2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивач відповідачу в позовній заяві нарахував пеню в сумі 2 935,63 грн. за період з 16.12.2017р. по 15.06.2018р.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2 935,63 грн. по договору оренди земельної ділянки №2 від 04.01.2005р. (з урахуванням ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ) є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми позивач відповідачу нарахував 3% річних в сумі 271,00 грн. та 986,40 грн. - інфляційні втрати за період з 16.12.2017р. по 15.06.2018р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 271,00 грн. за період з 16.12.2017р. по 15.06.2018р., суд дійшов висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 271,00 грн. - 3% річних за період з 16.12.2017р. по 15.06.2018р.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та встановлено, що за період з 16.12.2017 р. по 15.06.2018 р. з відповідача на користь позивача стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 796,18 грн. В решті вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. №4791 від 10.05.2019р.) просить суд повернути з Державного бюджету України 312,75 грн. судового збору, яка прийнята судом до розгляду 24.09.2019р., про що зазначено в ухвалі суду.

Згідно ч.2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.п.6.6 п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. (зі змінами та доповненнями) зменшення позивачем розміру позовних вимог є підставою для повернення йому тільки сплаченої суми судового збору згідно з п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (з урахуванням наведеного в п.п. 4.7 п.4 цієї постанови).

Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При подачі позову до суду позивачем платіжним дорученням №162 від 09.08.2018р. сплачено 2 074,75 грн. судового збору.

Відповідно до розрахунку суду, поверненню з Державного бюджету України позивачу підлягає 312,75 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Торгсервіс" вул.Сонячна (Жукова),4, кв.1, смт. Білики, Кобеляцького району, Полтавської області, 39221, код ЄДРПОУ 31478844 на користь Білицької селищної ради Кобеляцького району Полтавської області, вул. Кобеляцька, 53-а, смт. Білики, Кобеляцького району, Полтавської області, 39220, код ЄДРПОУ 21051585 - 18 226,00 грн. основного боргу, 2 935,63 грн. пені, 796,18 грн. інфляційних втрат, 271,00 грн. - 3% річних, 1 762,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті вимог - відмовити.

4. Повернути Білицькій селищній раді Кобеляцького району Полтавської області, вул. Кобеляцька, 53-а, смт. Білики, Кобеляцького району, Полтавської області, 39220, код ЄДРПОУ 21051585 з Державного бюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтаві, код ЄДРПОУ 38019510, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача 34310206083011, код класифікації доходів бюджету 22030101 - 312,75 грн. судового збору.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Солодюк О.В.