Рішення

від 10.10.2019 по справі 925/747/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 925/747/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Кучер Ю.В. - адвокат,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства «АТП Черкаської обласної ради» ,

м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ЕКО ЕНЕРГО» ,

м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області

про розірвання договору оренди, стягнення 13 559 грн. 75 коп. та

зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося комунальне підприємство «АТП Черкаської обласної ради» до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ЕКО ЕНЕРГО» про розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області від 22 січня 2019 року, зобов`язаня відповідача повернути позивачу по акту прийому-передачі майно: частину асфальтового замощення території, загальною площею 48,0 кв.м., розміщеного за адресою: вул. Митницька, 18, м. Черкаси та стягнення з відповідача 8 393 грн. 34 коп. боргу з яких: 6 102 грн. 11 коп. борг з орендної плати та 2 291 грн. 23 коп. витрат на утримання майна.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20 серпня 2019 року.

20 серпня 2019 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 11 268 грн. 52 коп. боргу зі сплати орендної плати та 2 291 грн. 23 коп. витрат на утримання майна.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 серпня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10 вересня 2019 року. Заяву комунального підприємства «АТП Черкаської обласної ради» про збільшення розміру позовних вимог від 19 серпня 2019 року прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10 вересня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 10 жовтня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Відповідач відзиву у визначений судом строк суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 жовтня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/747/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 22 січня 2019 року між комунальним підприємством «АТП Черкаської обласної ради» (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ЕКО ЕНЕРГО» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування частину асфальтового замощення території, загальною площею 48 кв.м., розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Митницька,18, що перебуває на балансі комунального підприємства «АТП Черкаської обласної ради» на підставі договору про закріплення майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області на праві господарського відання від 02 січня 2018 року посвідченого сторонами, вартість якого визначена згідно зі Звітом №МV-17-12/2018-01 «Про проведення незалежної оцінки асфальтового замощення» , вартість оцінки майна станом на 17 грудня 2018 року становить за незалежною оцінкою без ПДВ - 12 400 грн. 00 коп.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за оренду майна обласної комунальної власності та пропорції її розподілу, затвердженої Додатком до рішення Черкаської обласної ради від 06 квітня 2012 року №14-5/VI із змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць - листопад 2018 року 155 грн. 00 коп., з ПДВ 186 грн. 00 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

В зв`язку з тим, що об`єкт оренди знаходиться всередині території орендодавця, орендар буде частково користуватись нею (під`їзними шляхами), сторони дійшли згоди, що орендна плата за перший місяць оренди складає без ПДВ - 2 066 грн. 67 коп., з ПДВ - 2 480 грн. 00 коп.

Згідно з п. 3.6 договору орендна плата перераховується на рахунок орендодавця незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.10. договору оренди визначено, що зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечується у вигляді завдатку в розмірі, не меншому ніж орендна плата за два місяці оренди, який вноситься на рахунок орендної плати за останні місяці оренди.

25 січня 2019 року відповідачем було сплачено 5 000 грн. 00 коп. в якості завдатку за оренду, що підтверджується копією меморіального ордеру №25431497-3.

Орендоване асфальтоване замощення було передано в оренду відповідачу згідно акту приймання - передачі від 22 січня 2019 року.

Однак обов`язку щодо своєчасної сплати орендної плати відповідач не виконував, в зв`язку з чим за період з січня по липень 2019 року у відповідача виник борг по сплаті орендної плати в розмірі 11 268 грн. 52 коп. (16 268 грн. 52 коп. (нарахована орендна плата) - 5 000 грн. 00 коп. (завдаток).

В зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 11 268 грн. 52 коп. боргу зі сплати орендної плати.

Згідно п. 5.12. договору орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, а також укласти з балансоутримувачем орендованого майна угоду про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання вищевказаного пункту договору оренди 22 січня 2019 року між сторонами було укладено договір про відшкодування витрат з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за №13.

Відповідно до п. 2.2. вищевказаного договору орендар щомісячно відшкодовує балансоутримувачу вартість комунальних послуг, а саме: електроенергії, водопостачання та водовідведення, опалення приміщення, послуги охорони, вивіз твердих побутових відходів, оренди контейнера, земельного податку та інші витрати.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що відшкодування спожитих комунальних послуг та інших витрат орендарем здійснюється протягом 10 календарних днів після місяця, за який відшкодовуються витрати. Обов`язок своєчасного отримання рахунків покладається на орендаря.

Згідно п. 2.5. договору №13 у випадку, якщо під час дії договору балансоутримувач понесе додаткові витрати на відшкодування комунальних послуг та незапланованих аварійних робіт, орендар сплачує витрати без додаткової угоди згідно наданих балансоутримувачем рахунків.

В порушення умов договору №13 відповідач не здійснив розрахунку за утримання орендованого майна, в зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 2 291 грн. 23 коп., а саме: 1 200 грн. 00 коп. вартість витрат за експертну оцінку майна (лютий 2019 року), 469 грн. 76 коп. податок на землю (лютий 2019 року), 240 грн. 00 коп. витрати на оголошення в засобах масової інформації про конкурс та 381 грн. 47 коп. - податок на землю (травень 2019 року).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним; відшкодування спожитих комунальних послуг та інших витрат орендарем здійснюється протягом 10 календарних днів після місяця, за який відшкодовуються витрати.

Таким чином на день звернення до суду строк оплати орендних платежів та витрат на утримання майна настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з позивачем за орендоване майно, а також витрат на утримання майна за договором №13 від 22 січня 2019 року, та не було спростовано доводи позивача, що викладені в позові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 11 268 грн. 52 коп. та 2 291 грн. 23 коп. витрат на утримання майна підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги про розірвання договору оренди, то судом враховано наступне:

Відповідно до п. 11.1 договору оренди цей договір укладено строком на десять років і діє з 22 січня 2019 року по 31 січня 2029 року включно.

Згідно з п. 11.5. договору оренди за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , встановлено, що істотними умовами договору оренди є:

- об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов`язань;

- забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , який є спеціальним законом з питань регулювання відносин оренди державного та комунального майна, встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України, встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені ст. ст. 782, 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України).

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 17 червня 2008 року N 8/32пд).

Відповідну правову позицію викладено також в інформаційних листах Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13 серпня 2008 року N01-8/482 та «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) від 15 січня 2010 року N 01-08/12 і в постанові Вищого господарського суду України від 29 березня 2011 року N 22/110).

В пункті 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено наступне: вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч вимогам договору оренди нерухомого майна, відповідач за період з січня по липень 2019 року не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач систематично порушував умови договору стосовно сплати орендних платежів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати більше трьох місяців підряд, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди від 22 січня 2019 року в судовому порядку є також правомірними та обґрунтованими.

Згідно п. 11.10 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до п. 11.11 договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили .

Таким чином, відповідач зобов`язаний повернути орендоване майно лише після набрання рішенням суду законної сили протягом трьох робочих днів.

В зв`язку з чим, вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути орендоване майно наразі є передчасною, право позивача на даний час не порушено, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 000 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 4.1. договору про надання правничої допомоги №57 від 14 червня 2019 року укладеного між позивачем та адвокатом Кучер Юлією Вікторівною визначено, що за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено адвокату Кучер Ю.В. 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжного доручення від 14 червня 2019 року №1726.

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає до відшкодування 50% від заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ЕКО ЕНЕРГО» , вул. Леваневського, буд.3, кв. 3, м. Корсунь-Шевченківський, ідентифікаційний код 42348747 на користь комунального підприємства «АТП Черкаської обласної ради» , вул. Митницька, буд. 18, м. Черкаси, ідентифікаційний код 04014192 - 11 268 грн. 52 коп. боргу зі сплати орендної плати, 2 291 грн. 23 коп. витрат на утримання майна, 3 842 грн. 00 коп. судового збору та 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Черкаської області від 22 січня 2019 року укладеного між комунальним підприємством «АТП Черкаської обласної ради» та товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО ЕКО ЕНЕРГО» .

4. В решті вимог - в позові відмовити.

5. Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 10 жовтня 2019 року.

Суддя А.В. Васянович