Рішення

від 02.10.2019 по справі 524/4325/17

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/4325/17

Провадження № 2/524/36/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Коваль Т.М.,

розглянувши порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту, визнання права власності на 1/2 частину єдиного майнового комплексу ПП КФ Світлана по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Позовні вимоги змінила, просила суд розтлумачити заповіт від 22.12.2014 року в частині повного скасування всіх попередніх заповітів та визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/2 частину єдиного майнового комплексу приватного підприємства КФ Світлана , розташованого за адресою: м. Кременчук, проспект Лесі Українки, 18, загальною площею 958,3 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 не визнає за позивачем права на спадкування 1/2 частини майна ПП КФ Світлана . Оскільки це майно не охоплене заповітом спадкодавця ОСОБА_3 , позивач вважала, що суд має розтлумачити зміст заповіту, вказавши, що таке майно спадкується за спадкоємцями за законом на загальних підставах.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату розгляду повідомлялася належним чином. Представник позивача ОСОБА_4 просив справу розглядати без його участі, просив задовольнити змінені позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялася належним чином за місцем реєстрації у м. Кременчуці (а.с. 101, 104, 240 том 1 - конверти) та місцем проживання у Російській Федерації (а.с. 161 том. 1 - розписка про отримання пакету документів) про причини неявки суд не повідомляла. 16.11.2017 року на електронну адресу суду направила листа, яким інформувала суд про наявність такої справи, просила направити їй копію позову за вказаною нею адресою проживання у Російській Федерації (а.с. 117 том 1).

Представник третьої особи Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори на адресу суду направив клопотання про слухання справи без його участі, пояснень суду не направив.

Ухвалою судді від 11.07.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалами суду від 10.07.2017 року, 18.12.2017 року, 23.05.2018 року суд звертався із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентних судів Російської Федерації про вручення документів ОСОБА_2 та допит її з приводу позовних вимог; провадження у справі зупинялось.

Ухвалами суду від 16.11.2017 року, 23.05.2018 року, 08.02.2019 року провадження у справі поновлювалось.

24.04.2018 року та 29.03.2019 року Кузьмінським районним судом м. Москви повернуто без виконання окреме доручення про допит та вручення документів ОСОБА_2 , оскільки остання не з`явилась до суду.

Ухвалою суду від 30.05.2019 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_5 , що підтверджується сідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 18.02.2015 року (а.с. 9 том 1).

За життя він кілька разів робив розпорядження на випадок своєї смерті:

- у 1986 році ОСОБА_5 посвідчив заповіт з вказівкою, що все своє майно він заповідає дочці ОСОБА_6 (в наявності у спадкодавця була лише Ѕ частка житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 ,

- у 1998 році ОСОБА_5 заснував ПП КФ Світлана і зробив новий заповіт з прямою вказівкою як розділити приватне підприємство,

- у 2002 році спадодавець посвідчив інший заповіт, де вказав новий склад спадкоємців і змінив частки у спадщині на приватне підприємство і спадкоємців, яким скасовані усі попередні заповіти відповідно до ст. 1246 ЦК України,

- 22.12.2014 року ОСОБА_5 скасував заявою заповіт, посвідчений у 2002 році та залишив заповіт (а.с. 15), яким розпорядився наступним чином:

? 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та приватизовану земельну ділянку по АДРЕСА_2 , - заповів ОСОБА_2 з умовою довічного користування цими житловим будинком з господарськими будівлями та приватизованою земельною ділянкою ОСОБА_1 ;

?житловий будинок з господарськими будівлями та приватизовані земельні ділянки (кадастрові номери: 5322482801:01:004:0059, 5322482801:01:04:0060), що знаходяться по АДРЕСА_3 , та приватизовану земельну ділянку (кадастровий номер 5322482801:01:004:0061), що знаходиться в с. Недогарки, Кременчуцького району, Полтавської області, заповів ОСОБА_2 ;

?приватизовані земельні ділянки (кадастрові номери: НОМЕР_2 , 5322084204 НОМЕР_3 04: НОМЕР_4 , 5322084204 НОМЕР_3 04:001 НОМЕР_5 , 5322084204:04:001:0080, 5322084204:04:001:0081), що знаходяться у с. Книшівка АДРЕСА_4 Козельщинського району, Полтавської області, заповів ОСОБА_1 , на яку покладено обов`язок сплатити ОСОБА_2 суму, еквівалентну 5 000 доларів США;

?вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією , які знаходяться в усіх державних установах, комерційних банках та Держощадбанку України - 7/10 часток заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, а 3/10 частки заповів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в рівних частках кожній.

В результаті приватне підприємство, автомобіль та інше майно залишилось не заповіданим і має спадкуватись за законом в рівних частках (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.05.2017 року - а.с. 10 том 1).

ОСОБА_5 був засновником ПП КФ ОСОБА_10 . Підприємству належало нерухоме майно - нежитлове приміщення (будинок) АДРЕСА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.05.2017 року нотаріус Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відмова обґрунтована тим, що нотаріус не може визначити частину, яка б належала ОСОБА_1 у спадщині.

У постанові про відмову зазначено буквально наступне: … ОСОБА_2 , спадкоємиця за законом, категорично заперечує право на спадкування дружиною 1/2 частки приватного підприємства і іншого майна та своєю діяльністю створює конфліктну ситуацію. Вона пише скарги, звинувачує нотаріуса в некомпетентності і організовує скандали з дружиною померлого, в нотаріальній конторі, тому при наявності спору, коли дочка померлого хоче заволодіти всім майном незаконно, нотаріус по своєму розумінню не може видати свідоцтво про право на спадщину.

Доказувати у судовому порядку чинність першого заповіту ОСОБА_2 не хоче, бо розуміє відсутність перспективи, а чинить тиск на нотаріуса, щоб той прийняв до уваги незаконний документ.

У зв`язку з тим, що дочкою померлого ОСОБА_2 виник спір про порядок користування та визначення часток, які передбачені Цивільним кодексом України, в тому числі і обов`язкова частка у спадковому майні, на яке зроблений заповіт та правовідносини, що регламентуються Сімейним кодексом України, бо у власності спадкодавця є майно, передбачене в період зареєстрованого шлюбу разом з дружиною.

Нотаріальна контора не може видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з виникненням спору .

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Положеннями статті 1256 ЦК України визначено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що при розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників - в порядку позовного провадження.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малось на увазі.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Оцінюючи ефективність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід враховувати, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.

Текст спірного заповіту ОСОБА_5 від 22.12.2014 року викладений чіткою і зрозумілою мовою, у ньому немає подвійного змісту та чітко вбачається воля заповідача розпорядитися належним йому майном.

Заповіт не охоплював майно єдного майнового комплексу приватного підприємства КФ Світлана , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 Кременчук, проспект Лесі Українки, 18.

Правових підстав для тлумачення цього заповіту немає.

Відповідно до ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Отже. не охоплене заповітом від 22.12.2014 року майно, що належало ОСОБА_5 , спадкується його спадкоємцями за законом.

Проте, підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку єдиного майнового комплексу ПП КФ Світлана по АДРЕСА_1 немає.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого мана щодо об`єкту нерухомого майна № 125959624 від 01.06.2018 року (а.с. 165-183 том 1) з 17.10.2007 року було зареєстроване обтяження на зазначене нерухоме майно. Підстава - іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю.М., власник майна - ПП КФ Світлана .

19.05.2018 року право власності на зазначений об`єкт нерухомості приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу зареєстровано за ТОВ Юридична група Пріоритет .

Отже, спірне майно є власністю іншої особи. Доказів про те, що позивач оспорив законність набуття у власність цією особою спірного майна суду не надано.

Відповідно до статей 263-265ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту, визнання права власності на 1/2 частину єдиного майнового комплексу ПП КФ Світлана по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя