Рішення

від 16.09.2019 по справі 160/6546/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року Справа № 160/6546/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Фермерського господарства Оріль до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

12.07.2019 року Фермерське господарство Оріль звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2019 року №33744/10/04-36-53-43 про непідтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 19.02.2019 року позивачем було подано дві податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи: за кодом 1221486800, другу за кодом НОМЕР_1 , у якій проставлено позначку звітна , однак, помилково не проставлено позначку загальна ; у протоколі перевірки податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи не було вказано, що декларація подана з помилкою, а саме, що здано дві звітних декларації, або по коду території 1221400000 повинна бути декларація загальна , звітна ; вказав, що квитанція 2 про прийняття загальної податкової декларації на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок прийнята, а тому, на думку позивача, описка в частині проставлення галочки не в тій графі не може бути підставою для відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи; зауважив, що ГУ ДФС не має повноважень без виїзної документальної перевірки не підтвердити статус платника єдиного податку 4 групи, підставою для не підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи можуть бути результати такої перевірки, яка в даному випадку не проводилась; отже, позивач вважає, що ГУ ДФС вийшло за межі своїх повноважень прийнявши рішення про не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2019 рік і порушило принцип правомірних очікувань.

14.08.2019 року від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, зазначив, що позивачем загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за місцем перебування на податковому обліку подана в електронному вигляді із запізненням, а саме: 21.03.2019 року, тоді як термін подання - до 20 лютого поточного року, у зв`язку із чим, порушено умови щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Ухвалою суду від 19.08.2019 року допущено заміну первинного відповідача Лівобережного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області належним відповідачем - Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, оскільки саме цим суб`єктом владних повноважень прийнято оскаржуване рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що Фермерське господарство Оріль (код ЄДРПОУ 24990473) узято на облік як платник податків 25.04.1997 року, як платник єдиного податку 20.10.1997 року, перебуває на обліку у Дніпровській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

З 2016 року ФГ Оріль є платником єдиного податку четвертої групи.

Згідно даних Звіту про посівні площі сільськогосподарських культур за формою 4-сг посівна площа, зокрема, під зернові та зернобобові культури за 2019 рік склала 341,62 га, загалом під сільськогосподарські культури складає 537,22 га, сільськогосподарські угіддя господарства складають 537,22 га.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення від 22.03.2019 року №33744/10/04-36-53-43 про не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи, у якому зазначено наступне:

ФГ Оріль до 20.02.2019 року подано лише звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік, відомості про наявність земельних ділянок, які додаються до звітної декларації, та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік. Загальну декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік та відомості про наявність земельних ділянок, які додаються до загальної декларації, ФГ Оріль подані до Дніпровської ДПІ 21.03.2019 року за №9052175882, №9052175880.

На підставі викладеного та у відповідності до вимог діючого законодавства у Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області відсутні законні підстави для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2019 році ФГ Оріль код 24990473.

Крім того, повідомлено, що звітність, подана ФГ Оріль 19.02.2019 року та 21.03.2019 року не визнана як податкова та їй присвоєно статус Історія подання .

16.04.2019 року позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу на рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.03.2019 року №33744/10/04-36-53-43.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.06.2019 року зазначену скаргу ФГ Оріль залишено без задоволення, а рішення - без змін, оскільки загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи за місцем перебування на податковому обліку подана із запізненням, а саме - 21.02.2019 року.

Позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає, що в його основу покладено невірні фактичні обставини та помилкове трактування норм Податкового кодексу України та вважає відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи протиправною, у зв`язку із чим, звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року №71 (набрав чинності з 01.01.2015 року) фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пунктів 291.3, 291.4 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. З 1 січня 2015 року платники фіксованого сільськогосподарського податку стають платниками єдиного податку четвертої групи. Главу 2 Фіксований сільськогосподарський податок розділу XIV виключено з Податкового кодексу України.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

В силу підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Так, перехід на спрощену систему оподаткування або щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Як встановлено судом, на виконання підпункту 295.9.1 пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України ФГ Оріль 19.02.2019 року було складено та надіслано засобами електронного зв`язку:

- звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2019 рік, до якої додані відомості про наявність земельних ділянок, які додаються до звітної декларації. Дана декларація подана по коду території Балівська сільська рада/с. Балівка, код території КОА ТУУ 1221486800;

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік;

- загальну декларацію платника податку четвертої групи за 2019 рік, до якої додані відомості про наявність земельних ділянок, які додаються до загальної декларації. Дана декларація подана по коду території Дніпровського району, м. Дніпро, код території КОА ТУУ 1221400000.

З матеріалів справи вбачається, що при заповненні форми загальної декларації позивачем допущено описку, та не проставлено позначку у графі тип декларації - загальна , проставлено лише позначку звітна .

При цьому, обидві декларації, подані господарством 19.02.2019 року, прийняті податковою інспекцією, про що свідчить відмітка документ прийнятий , а також квитанції №2 від 20.02.2019 року про прийняття кожної з вищезазначених декларацій.

Відтак, у відповідності до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України 19.02.2019 позивач подав до Дніпровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідні звітну та загальну податкові декларації разом із додатками та іншими додатковими документами, переліченими вище. Податковий орган такі декларації прийняв та здійснив за ними нарахування сум податку позивачу до сплати.

Суд зазначає, що рішенням, яке оформлене листом від 22.03.2019 року №33744/10/04-36-53-43, відповідач повідомив про те, що ФГ Оріль не є платником єдиного податку четвертої групи в 2019 році.

Проте, позивач вже мав статус платника єдиного податку четвертої групи з 2016 року та звернувся на виконання вимог підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України саме для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

При цьому, згідно пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Суд зазначає, що вказаний перелік є виключним та не передбачає інших підстав для анулювання реєстрації платником єдиного податку.

Проте, як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві на позовну заяву відповідач не посилається на жодну із підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідачем не наведено суду будь-якого обґрунтування того, що у податкового органу наявні передбачені законом повноваження для відмови платнику податків у щорічному підтвердженні статусу платника єдиного податку, зокрема, за умови невиконання платником вимог закону щодо подання документів для підтвердження такого статусу.

Водночас, відповідно до підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно з пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації

Пунктами 48.3, 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, які обов`язкові реквізити повинна містити податкова декларація.

В даному випадку з матеріалів справи вбачається, що звітна декларація платника єдиного податку четвертої групи була подана позивачем вчасно (19.02.2019 року) за місцем розташування земельних ділянок і прийнята Дніпровською ОДПІ ГУ ДФС України у Дніпропетровській області, про що свідчить квитанція №2 про прийняття декларації.

Також, 19.02.2019 року позивачем подано загальну податкову декларацію з єдиного податку четвертої групи на 2019 рік, до якої додавались відомості про наявність земельних ділянок та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, яку доставлено до ДФС України, збережено та прийнято, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття декларації.

У подальшому, господарством були подані уточнюючі звітні та загальна декларації, які також були прийняті податковою інспекцією.

Стосовно неподання позивачем у визначений законом строк загальної податкової декларації суд зазначає, що така декларація подана із опискою, а саме із не проставленням відмітки у графі загальна . Тобто подача такої декларації була здійснена у встановлений строк, а не 21.03.2019 року як зазначає відповідач.

Крім того, суд зазначає, що порушення порядку подання податкових декларацій, зокрема, неподання або подання декларацій після визначеного Податковим кодексом України граничного терміну, тягне за собою накладення штрафу (пункт 120.1 статті 120 Податкового кодексу України).

У той же час, порушення платником єдиного податку строку подання податкових декларацій не може бути підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку. Натомість, такий факт є підставою для відмови сільськогосподарському товаровиробнику у переході на спрощену систему оподаткування за умови, якщо підприємство не мало такого статусу у попередньому періоді.

Будь-яких інших обставин для можливого не підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи відповідачем не зазначено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 22.03.2019 року №33744/10/04-36-53-43 про непідтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №30985/96).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 20.10.2011 року у справі Рисовський проти України (п.70, п.71) Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову у повному обсязі, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову згідно платіжного доручення від 26.06.2019 року №432 у розмірі 1921 грн.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства Оріль до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22.03.2019 року №33744/10/04-36-53-43.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Фермерського господарства Оріль (код ЄДРПОУ 24990473) судові витрати у розмірі 1921 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник