Ухвала

від 08.10.2019 по справі 160/8904/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

08 жовтня 2019 р.Справа №160/8904/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Первинної профспілкової організації Вільна профспілка "Спартак" про забезпечення адміністративного позову за позовною заявою Первинної профспілкової організації Вільна профспілка "Спартак" до Дніпровської міської ради, за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" Дніпропетровської обласної ради, Комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 2" Дніпропетровської обласної ради, Комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 3" Дніпропетровської обласної ради, Департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Первинної профспілкової організації Вільна профспілка "Спартак" (вул. Шолохова, 15/42, м. Дніпро, 49080, код ЄДРПОУ 42145014) до Дніпровської міської ради (просп. Д. Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26510514), за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" Дніпропетровської обласної ради (вул. Столєтова, 13, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 05494538), Комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 2" Дніпропетровської обласної ради (просп. Слобожанський, 42, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 05446344), Комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 3" Дніпропетровської обласної ради (просп. Слобожанський, 99, м. Дніпро, 49026, код ЄДРПОУ 05411268), Департамент охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради (просп. Д. Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 02012674) в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 24.07.2019 року за № 92/47 "Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров`я шляхом приєднання".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року (суддя Верба І.О.) позовну заяву залишено без руху.

01.10.2019 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви встановлені ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2019 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року (суддя Верба І.О.) задоволено заяву про самовідвід судді Верби І.О. Справу передано для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2019 року, адміністративну справу № 160/8904/19 та заяву про забезпечення позову у справі № 160/8904/19 розподілено судді Голобутовському Р.З.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду.

01.10.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій просить:

- зупинити дію пункту 4 рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 24.07.2019 року за № 92/47 "Про реорганізацію комунальних закладів охорони здоров`я шляхом приєднання" - "Комісіям (пп 3.1. цього рішення) здійснити комплекс заходів, пов`язаних з припиненням (реорганізацією) юридичних осіб...";

- заборонити комісіям з припинення юридичних осіб (п. 2 цього рішення) приймати будь-які акти, спрямовані на проведення ліквідації та реорганізації: Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 2" Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 3" Дніпропетровської обласної ради з припиненням їх юридичних осіб шляхом приєднання до створеної юридичної особи Комунальний заклад "Лівобережна стоматологічна поліклініка" Дніпровської міської ради.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що кожен день продовжуються моральні страждання співробітників медичних установ, що підпадають під ліквідацію, в зв`язку з тим, що кожен день на медичних працівників чиниться тиск з боку ліквідаційних комісій щодо написання ними заяв про звільнення, що є порушенням ч. 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України, що відповідно негативно відгукується на їх нервовому стані та на якості обслуговування пацієнтів. Також зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів членів громади міста Дніпро, що проживають в Амур-Нижньодніпровському та Індустріальному районі м. Дніпро, працівників які вже були звільнені із стоматологічних поліклінік та інших осіб.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Дослідивши наявні матеріали справи, слід дійти висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову Первинною профспілковою організацією Вільна профспілка "Спартак" не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, громади міста Дніпра, тощо.

Посилання на вірогідність таких дій у майбутньому не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 06.11.2018 року у справі №804/3555/18 (К/9901/57721/18).

Суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення позовної заяви. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про правомірність рішення відповідача, що є предметом оскарження. Оцінка протиправності останніх буде надана під час розгляду справи по суті.

За таких обставин, суддя вважає, що заява Первинної профспілкової організації Вільна профспілка "Спартак" про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Первинної профспілкової організації Вільна профспілка "Спартак" про забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський