Рішення

від 07.10.2019 по справі 1.380.2019.003609

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003609

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : представника позивача Івашківа Ю.В., представника відповідача Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "БКП ОСАННА" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "БКП ОСАННА" у якій містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000260/2 від 28.05.2019 року;

- визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA 209190/2019/00691;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ПП "БКП ОСАННА" судовий збір у розмірі 3842,00 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ПП "БКП ОСАННА" витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС на користь ПП "БКП ОСАННА" витрати на підготовку експертного висновку у розмірі 2500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що декларантом подана відповідачу митна декларація з доданими документами на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, номер кузова НОМЕР_1 , що придбаний в Швеції за договором купівлі-продажу №2 від 18.04.2019 в розмірі 7981 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 06.05.2019. Однак відповідачем за результатами перевірки митної декларації та доданих документів винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості. На думку позивача, наданих відповідачу документів було достатньо для визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору (контракту) щодо імпортованого товару (вартість операції). Вказані рішення позивач вважає протиправними, оскільки наданими до митного оформлення документами повністю підтверджується визначена декларантом митна вартість автомобіля. Позивач вважає рішення відповідача неправомірними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, оскільки при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Під час здійснення митного контролю за МД від 23.05.2019 №UA209190/2019/039765 було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Відповідно до ст.53 МКУ декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана. На вимогу декларантом додаткові документи не надсилалися. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця ДФС дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Львівською митницею ДФС винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2019 №UA209000/2019/000260/2. Джерелом інформації для коригування митної вартості використано індикатор ризику, визначений за результатами спрацювання АСАУР - 11500 Є. Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав. Вважає, що посадові особи Львівської митниці ДФС при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що твердження відповідача у відзиві жодним чином не спростовують вказаного в позовній заяві, та не спростовує порушень допущених при прийнятті оспорюваних рішення та картки відмови.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються та встановив наступне.

Приватне підприємство "БКП ОСАННА" 18 квітня 2019 року придбав у нерезидента ОСОБА_2 АДРЕСА_1) згідно договору купівлі-продажу №2 легковий автомобіль, марки VOLKSWAGEN CADDY (2015 року випуску, 2016 модельного року, об`єм двигуна 1968 куб.см , номер кузова НОМЕР_1 ) що зазначено в рахунку-фактурі №МЕЕ267/278 від 18.04.2019, ціна продажу - 7981євро.

Оплата за вказаний автомобіль здійснена рахунок продавця, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 06.05.2019 року.

19 травня 2019 року позивачем на митну територію України було ввезено вищевказаний транспортний засіб.

Декларантом ПП "БКП ОСАННА", подано до Львівської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA209190/2019/039765 від 23.05.2019, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль, що був у використанні, марки VOLKSWAGEN CADDY, кузов НОМЕР_1 , двигун-дизель, колір чорний; об`єм двигуна (куб. см) 1968, рік випуску - 2015, перша реєстрація - 01.03.2016.

У зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), а саме договору від 18.04.2019, укладеного між позивачем та нерезидентом ОСОБА_2, згідно якого позивач придбав автомобіль, бувший у вжитку, марки VOLKSWAGEN CADDY, кузов НОМЕР_1 ; 2015 року випуску, вартість 8191,99 євро, що включає сплачену за автомобіль вартість в сумі 7981 євро та витрати на доставку транспортного засобу на митну територію України в сумі 6800 грн.

Одночасно з митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів, що також містяться в матеріалах справи, для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, рахунок фактуру (інвойс) №МЕЕ267/278 від 18.04.2019, сертифікат з перевезення товару форми EUR 1 №А 2235656 від 22.04.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.03.2019, договір купівлі-продажу №2 від 18.04.2019, платіжне доручення №1 від 06.05.2019, калькуляція транспортних витрат, копія митної декларації країни відправлення 19SEE5SPZL03DOAD20 від 25.04.2019, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.014800-19 від 22.05.2019, та інші документи, що стосуються автомобіля.

Рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000260/2 від 28.05.2019 відповідачем визначено вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, 2015 року випуску у сумі 11500 євро.

Відповідачем, у зв`язку з неможливістю завершення митного оформлення (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару після прийняття вищевказаного рішення), за результатами розгляду поданої електронної митної декларації відповідач відмовив у прийнятті митної декларації відповідно до прийнятої Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00691.

Позивач, не погодившись із рішенням відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Митним органом відмовлено в прийнятті митної декларації та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000260/2 від 28.05.2019 року з підстав того, що не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСУР ДФС та складає 11500,00 євро.

Зі змісту Карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00691 встановлено, що позивачем подавалися наступні документи : рахунок-фактуру (інвойс) №МЕЕ267/278 від 18.04.2019, сертифікат з перевезення (походження) товару, форми EUR.1 А2235656 від 22.04.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209190/2019/039620 від 23.05.2019, платіжне доручення №1 від 06.05.2019, калькуляція транспортних витрат №5/05 від 21.05.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2 від 18.04.2019, договір про надання послуг митного брокера №19БКП/17 від 17.08.2017, інші некласифікуючі документи: копія митної декларації країни відправлення 19SEE5SPZL03DOAD20 від 25.04.2019, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.014800-19 від 22.05.2019.

Як встановлено з матеріалів справи, декларантом надано до митного органу митну декларацію № UA209190/2019/039765 із зазначенням ціни товару 7981 євро та на підтвердження ціни також надано, зокрема рахунок-фактура (інвойс) від 18.04.2019 МЕЕ267/278, експортну декларацію від 25.04.2019 №19SЕЕ5SPZL03DOAD20 де вказано вартість придбавання автомобіля, також надано платіжне доручення №1 про оплату від 06.05.2019 на суму 7981 євро.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною рахунку №МЕЕ267/278 від 18.04.2019.

Відтак, подані 23.05.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи , а саме декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс), за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2019/000260/2 від 28.05.2019 року з підстав того, що відповідачем знайдено розбіжності в вартості автомобіля в поданих документах, однак не взято до уваги, що на час подання митної декларації №UA209190.2019.027617 від 11.03.2019 рахунок-фактура (інвойс) №МЕЕ267/278 від 18.04.2019 є тим документом, що виданий продавцем ОСОБА_2 АДРЕСА_1) і який засвідчує дійсну вартість придбаного автомобіля в сумі 7981 євро.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від 18.04.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 7981 євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно оскаржуваної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

Як зазначив відповідач, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 11500,00 євро.

На підтвердження ціни автомобіля, позивачем було замовлено та оплачено автотоварознавчу експертизу, яка оформлена Висновком №7579 від 04.07.2019. Відповідно до даного висновку вартість не розмитненого автомобіля VOLKSWAGEN CADDY, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 року випуску, з урахуванням особливостей його стану на момент перетину кордону становила 198349,91 грн, тобто меншою ніж було вказано декларантом і менше ціни за яку вищевказаний автомобіль придбаний.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Другий та третій метод не застосовані у зв`язку з відсутністю в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; четвертий та п`ятий метод не застосовані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також: не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Суд зазначає, що під час розгляду справи, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу та протиправність прийнятого митницею рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржувані рішення відповідача прийняті не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо судових витрат, а саме судового збору підтвердженого позивачем платіжним дорученням №149 від 09.07.2019 року на суму 3842 грн, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС .

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС України на користь позивача судові витрати, зокрема 2500 грн витрат на підготовку експертного висновку, а також витрати на професійну правничу допомогу .

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з долученого акту наданих послуг від 04.07.2019 року судовий експерт, фізична особа-підприємець Холодцов Д.В. надав ПП "БКП ОСАННА" послуги автотоварознавчої експертизи, загальна вартість експертизи складає 2500 грн, без ПДВ.

На підтвердження оплати послуг автотоварознавчої експертизи, до матеріалів справи долучено платіжне доручення №143 від 04.07.2019 року.

Також, адвокатом Івашків Ю.В. окрім договору про надання правової допомоги №2/07 від 08.07.2019 року, додатково додано детальний опис послуг, наданих ПП "БКП ОСАННА" у адвокатським об`єднанням "Івашків та партнери", та докази оплати таких послуг, а саме : копія рахунку №01-08/07/19 від 08.07.2019; платіжне доручення №150 від 09.07.2019; акт прийому-передачі наданої правової допомоги №1-02/07-19 від 27.09.2019, де визначено консультація, щодо перспектив та ризиків пов`язаних зі зверненням до суду а також можливостей врегулювання даного спору - 1 год; складення позовної заяви, формування пакету документів для звернення до суду, подання заяви до суду - 4 год; складення відповіді на відзив Львівської митниці ДФС - 2 год; представником позивача в судових засіданнях 05.08.2019, 18.09.2019 - 1 год; складення заперечень на клопотання про зменшення розміру судових витрат - 2год. Загальна витраченого часу становить 10 год, вартість правової допомоги за договором №02/07 від 08.07.2019 - 7000 грн.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, часом, що ним витрачений, ціною позову та значенням справи для сторін.

Враховуючи вищевикладене, а також документальне підтвердження наданих адвокатом Івашків Ю.В. послуг, суд вважає обґрунтованими доводи про покладення на відповідача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн, та витрати на підготовку експертного висновку в сумі 2500 грн. у даній справі.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС у Львівській області про коригування митної вартості товарів UA209000/2019/000260/2 від 28.05.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці ДФС у Львівській області в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00691.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (адреса: м. Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 39420875) в користь Приватного підприємства БКП ОСАННА (адреса: м. Дрогобич, вул. Самбірська,130, ЄДРПОУ 39582362) 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (адреса: м. Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 39420875) в користь Приватного підприємства БКП ОСАННА (адреса: м. Дрогобич, вул. Самбірська,130, ЄДРПОУ 39582362) витрати на підготовку експертного висновку в розмірі 2 500 (дві п`ятсот тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 жовтня 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.