Постанова

від 09.10.2019 по справі 308/13129/14-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2019 року

Київ

справа №308/13129/14-а

провадження №К/9901/34554/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Великоберезнянської районної ради Закарпатської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Придачук О. А., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Качмара В. Я. (головуючий), Ніколіна В. В., Старунського Д. М.

І. Обставини справи

1. 4 липня 2014 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Великоберезнянської районної ради Закарпатської області (надалі також Районна рада, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати рішення ХХІІ сесії VІ скликання Районної ради від 17 червня 2014 року № 349 Про звільнення з посади голови Великоберезнянської районної ради ОСОБА_1 ;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді голови Районної ради.

2. Справа розглядалась судами неодноразово. Так, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31 березня 2016 року скасував постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2015 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. 2 червня 2016 року позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну позовних вимог, яка 6 липня 2016 року була ним уточнена, та в якій однією із своїх вимог позивач просив стягнути з Районної ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 129484,68 гривень.

4. Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалою від 15 травня 2017 року залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 у частині позовних вимог, викладених в заяві про зміну позовних вимог, про стягнення з Районної ради на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

5. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 липня 2017 року, з-поміж іншого, залишив без змін зазначену ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2017 року.

6. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що позивач звернувся до суду з указаними позовними вимогами поза межами встановлених процесуальним законом строків, не зазначав поважних причин пропуску вказаного строку та не ставив питання про його поновлення в частині збільшених позовних вимог.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Позивач, уважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

ІІІ. Оцінка Верховного Суду

10. За змістом частини першої статті 99 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

11. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).

12. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

13. Згідно зі статтею 137 указаного Кодексу позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

14. Відповідно до частини третьої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

15. Проаналізувавши наведене нормативне регулювання та висновки судів, покладені в основу мотивування оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.

16. Стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу за наслідком розгляду спору про його поновлення на роботі є насамперед одним із визначених законом способів захисту порушених трудових прав особи.

17. Питання щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як правило, вирішується одночасно зі спором про поновлення на роботі, але може бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні. У будь-якому випадку підставою позову у справах цієї категорії є незаконність звільнення з роботи.

18. Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає способи захисту своїх прав, свобод чи інтересів (у правовідносинах, що розглядаються - шляхом поновлення на роботі та/або стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), однак зміна позовних вимог шляхом їх доповнення вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є тотожною пред`явленню нової позовної вимоги.

19. Крім того, доповнення позову вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не може вважатись зміною предмету або підстави позову, адже фактичні та юридичні підстави, так само як і матеріально-правові вимоги позивача залишаються незмінними, окрім виникнення похідного предмету доказування у разі задоволення відповідних позовних вимог, а саме визначення в установленому порядку періоду вимушеного прогулу та розміру середнього заробітку за час такого прогулу.

20. Отже, висновок судів про пропущення позивачем строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та, відповідно, про наявність підстав для залишення без розгляду такої позовної вимоги, є помилковим.

ІV. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

21. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди допустили порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

22. Таким чином, з огляду на приписи частини першої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

V. Судові витрати

23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд касаційної інстанції не вирішує питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 308/13129/14-а в частині залишення без змін ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2017 року.

3. Скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2017 року у справі № 308/13129/14-а.

4. Направити справу № 308/13129/14-а до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для продовження розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Великоберезнянської районної ради Закарпатської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич