Постанова

від 09.10.2019 по справі 352/1693/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/10183/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Ігнатищ Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2019 року (ухвалене головуючим суддею Хоминець М. М. у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семчука Руслана Миколайовича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Семчука Руслана Миколайовича (далі - державний інспектор Семчук Р. М.), Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, в якому просив визнати неправомірними дії державного інспектора Семчука Р. М. щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення від 13 липня 2018 року та розгляду справи про адміністративне правопорушення, визнати протиправною та скасувати постанову від 27 липня 2018 року про накладення адміністративного стягнення № 377/0/92-18-ДК/0191По/08/01/-18 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Також позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з покликанням на те, що копію оскаржуваної постанови отримав лише 16 серпня 2018 року.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2019 року позовну заяву задоволено частково, скасовано постанову державного інспектора Семчука Р. М. від 27 липня 2018 року про накладення адміністративного стягнення № 377/0/92-18-ДК/0191По/08/01/-18 та закрито справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при вирішенні справи не врахував, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення повно та об`єктивно досліджено всі обставини вчиненого правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення містить всі необхідні відомості, що свідчить про відсутність підстав для її скасування. Вказує на помилковість висновку суду першої інстанції, що Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України є належним користувачем земельної ділянки площею 33,5489 га (кадастровий номер 2625884300:14:002:0002), оскільки відповідне речове право не було зареєстровано, що в свою чергу виключало її право укладати з позивачем договір підряду щодо вказаної земельної ділянки.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема, площею 33,5489 га (кадастровий номер 2625884300:14:002:0002), яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, за результатами якої складено акт перевірки від 30 травня 2018 року № 377/0/92-18-ДК/549/АП/09/01/-18

Вказаний акт містить висновок про використання (здійснення сільськогосподарського обробітку) вказаної земельної ділянки Фермерським господарством Персей Агро , в особі керівника ОСОБА_1 , шляхом самовільного зайняття, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

13 липня 2018 року державним інспектором Семчуком Р. М. складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 33,5489 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0002, яка самовільно зайнята шляхом здійснення сільськогосподарського обробітку, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного протоколу 27 липня 2018 року державним інспектором Семчуком Р. М. винесено постанову № 377/0/92-18-ДК/0191По/08/01/-18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, без встановлення всіх обставин вчинення адміністративного правопорушення та за відсутності доказів самовільного використання позивачем відповідної земельної ділянки.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме шино та їх обтяжень передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, зареєстрованих у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом б частини першої статті 211 Земельного кодексу України визначено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Згідно з статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Як встановлено з матеріалів справи, при здійсненні перевірки відповідачем встановлено факт самовільного використання Фермерським господарством Персей Агро , керівником якого є ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 33,5489 га (кадастровий номер 2625884300:14:002:0002).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 17 квітня 2018 року № 377/0/92-18-ДК/313/АО/10/01/-18, копія якого міститься в матеріалах справи, державним інспектором ОСОБА_2 Р. М. вказану земельну ділянку визначено як земельну ділянку державної форми власності сільськогосподарського призначенням, рілля якої розорена.

Разом з тим, слід зазначити, що частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 0940/1554/18 за позовом Фермерського господарства Персей Агро до державного інспектора Семчука Р. М., Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування припису від 31 липня 2018 року № 377/0/19-18-ДК/193Пр/03/01/-18 встановлено, що роботи, які здійснювались Фермерським господарством Персей Агро на земельній ділянці площею 33,5489 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0002, проводились на підставі договору підряду від 19 грудня 2016 року № 19/16/4 та додаткових угод до договору, зокрема, додаткової угоди від 19 грудня 2016 року № 4, за яким Фермерське господарство Персей Агро як підрядник зобов`язувалось надати Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України як замовнику комплекс послуг та робіт в процесі виробництва сільськогосподарської продукції Замовником на сільгоспугіддях Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи і оплатити вартість послуг Підрядника.

Судом встановлено, що Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, укладаючи договір підряду від 19 грудня 2016 року № 19/16/4, діяла правомірно, оскільки протягом тривалого часу користувалась земельною ділянкою площею 33,5489 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0002, яка розташована на території Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії І-ІФ № 000256 та рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 809/1231/17, яке набрало законної сили.

Державну реєстрацію права власності на обстежену земельну ділянку за державою в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області здійснено 01 листопада 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 102830568 від 07 листопада 2017 року, тобто після укладення і виконання договору підряду від 19 грудня 2016 року № 19/16/4.

Вказані обставини, встановлені судовим рішенням у іншій адміністративній справі, яке набрало законної сили, свідчать про те, що Фермерське господарство Персей Агро , надаючи сільськогосподарські послуги з обробітку земельної ділянки площею 33,5489 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0002, діяло як підрядник та за замовленням Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, яка була належним землекористувачем вказаної земельної ділянки. Тому факт самовільного зайняття земельної ділянки з боку позивача не знайшов свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, відповідачі, здійснюючи перевірку вказаної вище земельної ділянки на предмет її самовільного зайняття, не дослідили належного користувача такої, не встановили час та підставу здійснення сільськосподарського обробітку на ній.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду належних та допустимих доказів в підтвердження самовільного використання земельної ділянки площею 33,5489 га, кадастровий номер 2625884300:14:002:0002, ОСОБА_1 , як керівником Фермерського господарства Персей Агро , яке надавало сільськогосподарські послуги з обробітку вказаної земельної ділянки за замовленням Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, а відтак, безпідставно притягнули його до адміністративної відповідальності за порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про нікчемність договору підряду, то апеляційний суд їх не бере до уваги з огляду на те, що під час розгляду цієї справи відповідних доказів не було надано.

Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за самовільне використання земельної ділянки відповідач не з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, що адміністративне правопорушення було вчинене, його вчинив саме ОСОБА_1 , який підлягає адміністративній відповідальності, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 286, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2019 року у справі № 352/1693/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 10 жовтня 2019 року.