Ухвала

від 09.10.2019 по справі 569/19151/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/19151/19

1-кс/569/8555/19

УХВАЛА

09 жовтня 2019 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання слідчого Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12019180010006049від 03.10.2019за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.190КК України , -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , у якому просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться набанківськомурахунку за № НОМЕР_1 відкритими вАТ «Сбербанк», що за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. НОМЕР_2 .

З клопотання вбачається, що в провадженні Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області перебуває кримінальне провадження №12019180010006049 від 03.10.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до Рівненського ВП надійшла заява від керівника ТОВ МП «МТС» ОСОБА_5 ,, про те, що 03.10.2019 року, невідома особа, шляхом обману, здійснила переказ грошових коштів в сумі 205824,75 грн. з рахунку ТОВ МП «МТС» на рахунок № НОМЕР_1 відкритий у АТ «Сбербанк», що за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. НОМЕР_2 , та належний ТОВ «Лідер-Логістик Компані».

В ході досудового розслідування було допитано в якості потерпілого ОСОБА_5 та долучено платіжне доручення, в якому вказано, що грошові кошти були перераховані на рахунок № НОМЕР_1 відкритий у АТ «Сбербанк».

У зв`язку з вищевикладеним, виникла необхідність у накладенні арешту нагрошовікоштирозміщені на рахунку№ НОМЕР_1 АТ «Сбербанк», що за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. НОМЕР_2 для забезпечення цивільного позову та подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Слідчий у своєму клопотанні доводить, що з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення виникла необхідність у накладенні арешту на майно, а саме на грошові кошти набанківських рахунках з метою відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням та позбавлення будь-яких осіб можливості відчужувати, розпоряджатись, користуватись вказаним майном, оскільки незастосування вказаних заходів може призвести до відчуження відповідного майна (тобто зняття коштів з банківських рахунків) або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та не забезпечать подальшу можливість відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Слідчий в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

З урахуванням заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Керуючись положеннями ч.2ст.172КПК України, слідчийсуддя вважає за необхідне розглянути дане клопотання без повідомлення інших осіб з метою забезпечення арешту майна.

В судовомузасіданні встановлено,що впровадженні РівненськогоВП ГУНПв Рівненськійобласті перебуваєкримінальне провадження№12019180010006049від 03.10.2019за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.190КК України.

Згідно пояснень потерпілого ОСОБА_5 встановлено, що згідно платіжного доручення, грошові кошти були перераховані на рахунок № НОМЕР_1 відкритий у АТ «Сбербанк».

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальненнявищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно вимог ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, а решт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючий, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на майно, що є доказом та предметом злочину, з метою збереження речових доказів, так, як не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження предмету, що були об`єктом кримінально протиправних дій, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться набанківськомурахунку за № НОМЕР_1 відкритими вАТ «Сбербанк», що за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. НОМЕР_2 .

Заборонити здійснювати будь-які дії щодо розпорядження грошовими коштами (проводити видаткові операції по перерахуванню і зняттю грошових коштів) з рахунку за № НОМЕР_1 валюта рахунку Українська гривня, відкритому в АТ «Сбербанк», що за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. НОМЕР_2 на суму 205824,75 грн.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1