Ухвала

від 09.10.2019 по справі 757/45816/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45816/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішувалось питання про накладення арешту, директора Товариства з обеженою відповідальністю «Житомир-Інвест Груп» - ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року в рамках кримінального провадження № 42017000000003241,-

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді надійшло клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішувалось питання про накладення арешту, директора Товариства з обеженою відповідальністю «Житомир-Інвест Груп» - ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 у справі № 757/21146/19-к в частині активів суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ підприємства ТОВ «Житомир-Інвест Груп» (ЄДРПОУ 42746380).

Клопотання мотивоване тим, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ не відповідають критеріям речових доказів. Сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування не є майном підприємства. Накладення арешту блокує підприємницьку діяльність товариства.

Учасники справи до судового засідання не з`явилися. Представник третьої особи, щодо майна якої вирішувалось питання про накладення арешту ОСОБА_3 надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги та доводи клопотання підтримує в повному обсязі.

Прокурор до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду клопотання. Тому слідчий суддя розглянув справу за такої явки сторін.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №42017000000003241, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2019 у справі № 757/21146/19-к накладено арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «Житомир-Інвест Груп» (ЄДРПОУ 42746380).

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, з наданих в обґрунтування клопотання документів, вбачається, що відносно вказаного товариства відомості до ЄРДР не внесені, досудове розслідування відносно нього не здійснюється.

Крім того, відсутні об`єктивні дані, які б підтверджували, що майно, на яке накладено арешт відповідає критеріям речових доказів, визначним ст. 98 КПК України, тобто є майном набутим кримінально - протиправним шляхом або предметом кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування за тривалий час не доведено та не надано доказів того, що майно, на яке накладено арешт - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ, є майном в розумінні ст. 170 КПК України, а також є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, як це визначено ст. 98 КПК України.

Отже, доводи прокурора про необхідність накладення арешту на суму ПДВ ТОВ «Житомир-Інвест Груп» з метою забезпечення збереження речових доказів є хибними.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Отже, арешт ухвалою слідчого судді на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ «Житомир-Інвест Груп» накладено необґрунтовано.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Отже, при розгляді клопотання про скасування арешту прокурором не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту.

Прокурор не довів та не зазначив конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у господарську діяльність ТОВ «Житомир-Інвест Груп» (ЄДРПОУ 42746380).

З урахуванням наведеного клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника третьої особи, щодо майна якої вирішувалось питання про накладення арешту, директора Товариства з обеженою відповідальністю «Житомир-Інвест Груп» - ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року в рамках кримінального провадження № 42017000000003241 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 у справі № 757/21146/19-к в частині активів суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ підприємства ТОВ «Житомир-Інвест Груп» (ЄДРПОУ 42746380) у Державній фіскальний службі України (код ЄДРПОУ 39291297), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська площа, 8, із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати зазначене майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1