Рішення

від 25.09.2019 по справі 522/23022/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/23022/17

Провадження № 2/522/594/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

25 вересня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Романюк П.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП „Центр обслуговування громадян» , третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В:

07.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства Центр обслуговування громадян , третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Справа на підставі авторозподілу надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Кравчук Т.С. та ухвалою суду від 08.12.2017 року провадження по справі відкрито.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.05.2018 року №3351/18 про передачу нерозглянутих справ, автоматичним перерозподілом вказана цивільна справа передана судді Науменко А.В. для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 26 вересня 2018 року підготовче провадження по справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Звертаючись до суду, позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що 12.04.2016 р. він став засновником та власником майнових прав Приватного підприємства САНСЕТ шляхом купівлі майнових прав підприємства у його колишнього власника та здійснивши реєстрацію відповідно до чинного законодавства України. Статутний капітал підприємства складався з об`єктів нерухомості, які розташовані на території АР Крим і складались з двох будинків № 43А та № 46, які були розташовані в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 . без назви.

У вересні 2017 року позивачем було втрачено паспорт. Після отримання нового паспорту та звернувшись до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції для зміни відомостей про керівника підприємства, йому стало відомо, що в Приватному підприємстві САНСЕТ була здійснена зміна керівника юридичної особи на підставі договору купівлі-продажу. Реєстраційні дії щодо зміни керівника підприємства були здійснені реєстратором ОСОБА_2 , працівником Державного підприємства Центр обслуговування громадян . Під час здійснення реєстраційних дій та перевірки документів на наявність підстав у розгляді таких документів, реєстратору необхідно було зупинити їх розгляд у зв`язку із невідповідністю відомостей, зазначених у документах відомостям, які містяться в Єдиному державному реєстрі. В результаті здійснення незаконних реєстраційних дій реєстратором ОСОБА_2 позивачу була спричинена матеріальна шкода, яка виражалась у втраті ним підприємства та прав власності на нерухоме майно, а також у витратах, які здійснив позивач на оплату послуг юристів за надання послуг по відновленню втраченого права власності та відновлення установчих документів ПП САНСЕТ . Позивач оцінив спричинену йому матеріальну шкоду в розмірі 14 629 000 грн., моральну - в розмірі 300 000 грн.

Відповідачем до суду було надано відзив на позов, яким він просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки власником підприємства та внеску у статутний капітал цього підприємства на момент відчуження майна була інша особа, а не позивач. Крім того, наголошував, що наказом Міністерства юстиції України №3571/5 від 14.11.2017 року було скасовано всі реєстраційні дії щодо підприємства за 2016-2017 роки. Тому, оскільки позивач не був власником майна, а реєстраційні дії щодо зміни керівників юридичної особи скасовані то його права не були порушені.

Третя особа надала до суду письмові пояснення, якими у задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі. Зазначила, що документи для здійснення реєстраційної дії були подані з дотриманням законодавства України, а тому у неї були відсутні підстави залишення їх без розгляду. Крім того, чинним законодавством не передбачений обов`язок реєстратора щодо перевірки реальності прийнятих рішень уповноваженими органами юридичної особи.

У судове засіданні позивач з`явився та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. На підтвердження своєї позиції ним до суду було надано наступні докази: копії документів ПП САНСЕТ до 04.08.2017 р. (статут, договір купівлі-продажу майнових прав, рішення загальних зборів, податкова декларація за 2016 рік, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 11.05.2017 року); копії документів, на підставі яких працівник ДП Центр обслуговування громадян здійснив державну реєстрацію зміни складу засновників та керівників 04.08.2017 р. (рішення загальних зборів засновників підприємства від 01.08.2017, довіреність на представника від 01.08.2017р., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 26.11.2017); копії документів про право власності підприємства на нерухомі об`єкти (житлові, нежитлові об`єкти нерухомості, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Без АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , витяг з державного реєстру прав власності, технічні паспорти, довідки з БТІ); копії документів про відчуження житлового будинку загальною площею 574,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 - складова частина статутного капіталу, договір купівлі-продажу, витяг з реєстру АР Крим, звіт про оцінку майна.

У судове засідання з`явилась третя особа, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з урахуванням того, що позивач не є власником майна, яке в дійсності належить підприємству ПП САНСЕТ , його права не порушені, незаконність дій реєстратора не доведена, а завдана позивачу шкода нічим не підтверджена.

В судове засідання відповідач не з`явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, від представника відповідача надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. Надав до суду в якості доказів копію наказу Міністерства юстиції України №3571/5 від 14.11.2017 року, копію наказу Міністерства юстиції України №4797/7 від 19.12.2017, роздруківку з Єдиного державного реєстру судових рішень Ухвали Окружного адміністративного суду м. Києві від 04.12.2017 року по справі №826/15468/17, роздруківка із Єдиного державного реєстру судових рішень Ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі №577/317/18.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в 2003 році було зареєстровано ПП САНСЕТ (код ЄДРПОУ 32418828), місцезнаходження підприємства: м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 119. Засновником ПП САНСЕТ з 2003 року по 2016 рік був ОСОБА_3 .

04.04.2016 року державним реєстратором відділу державної реєстрації Дніпропетровського району ГТУЮ України в м. Києві Лопохою ОСОБА_4 . проведено державну реєстрацію змін до статуту ПП САНСЕТ , якою змінено місцезнаходження підприємства на наступну адресу: АДРЕСА_5 та потім, 07.04.2016 року ОСОБА_5 зареєстровано зміну власника, шляхом видалення ОСОБА_3 з Реєстру, змінено керівника та розмір статутного капіталу. Керівником та засновником ПП САНСЕТ 04.07.2016 став ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що 09.04.2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали нотаріально непосвідчений договір купівлі-продажу 100% майнових прав засновника на ПП САНСЕТ . Сума купівлі-продажу була еквівалентна розміру статутного капіталу ПП САНСЕТ та дорівнювала 621 932,00 грн.

12.04.2016 реєстраційними діями №10671050012023992 та №20671070013023992 реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (державний реєстратор ОСОБА_7 Г ОСОБА_8 ), змінено склад засновників та склад керівників ПП САНСЕТ ( ОСОБА_1 став засновником та керівником).

Матеріалами справи підтверджено, що 04.08.2017 до Державного підприємства Центр обслуговування громадян звернувся громадянин ОСОБА_9 .

Реєстраційними діями №15561050014063032 та №15561070015063032 від 04.08.2017 року (державний реєстратор ОСОБА_2 ) змінено склад засновників та змінено склад керівників ПП САНСЕТ . ОСОБА_9 став засновником та керівником ПП САНСЕТ .

23.08.2017 року ОСОБА_9 знову звернувся до Державного підприємства Центр обслуговування громадян . Того ж дня, реєстратором ОСОБА_10 С.Ю., записом №15561050016063032 внесено зміни щодо місцезнаходження ПП САНСЕТ .

26.08.2017 року на території АР Крим, між ПП САНСЕТ в особі директора (на той час) ОСОБА_9 та гр. Російської федерації ОСОБА_11 підписано договір купівлі-продажу одного з приміщень, яке входило до статутного капіталу ПП САНСЕТ .

23.10.2017 року реєстратором Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради (реєстратор ОСОБА_12 ), рішенням №10731050018035212 черговий раз внесено зміни до статутного капіталу, а також щодо місцезнаходження ПП САНСЕТ .

Відповідачем у судовому засіданні зазначено, що 08.11.2017 року ОСОБА_3 , який був засновником ПП САНСЕТ у період з 2003 по 2016 рік, звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України, в якій зазначив, що реєстраційні дії від 04.04.2016 року та від 07.04.2016 року здійснені державним реєстратором відділу державної реєстрації Дніпровського району ГТУЮ України в м. Києві Лопохою ОСОБА_13 , були проведені на підставі підроблених документів, які були подані державному реєстратору невідомою особою, яка не мала на це повноважень від ОСОБА_3 , жодних документів ОСОБА_3 не підписував та належні йому права на статутний капітал ПП САНСЕТ , нерухоме майно, що до нього входило, не відчужував або іншим способом не передавав, а також не уповноважував жодних осіб на вчинення таких дій.

Наказом Міністерства юстиції України №3571/5 від 14.11.2017 року скаргу ОСОБА_14 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 , задоволено в повному обсязі. Скасовано всі реєстраційні дії, здійснені щодо ПП САНСЕТ за 2016-2017 роки. Відновлено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому ОСОБА_3 значиться як засновник та власник підприємства.

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу Міністерства юстиції України №3571/5 від 14.11.2017 р. (справа №826/15468/17).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 14.11.2017 №3571/5.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року апеляційні скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.18р. у справі №826/15468/17 були залишені без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.07.18р. у справі №826/15468/17 - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу було задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року по справі №826/15468/17 - скасовано, а провадження по справі - закрито.

Отже, на момент розгляду справи були скасовані всі реєстраційні дії щодо ПП САНСЕТ за 2016-2017 роки, в тому числі, реєстраційні дії №15561050014063032 та №15561070015063032 від 04.08.2017 року, які були здійснені третьою особою - державним реєстратором ОСОБА_15 Ю.

Суд звертає увагу, що по даній справі позивач вказує на неправомірність дій реєстратора ОСОБА_2 , але одночасно оскаржував в адміністративному суді наказ Міністерства юстиції щодо скасування цій дій реєстратора.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, суд виходить з того, що на момент розгляду справи позивач не є учасником ПП САНСЕТ , право власності на нерухоме майно ПП САНСЕТ , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , м. Ялта, смт. Нікіта, Вул. Без назви, буд. 43А та 46, ніколи не належало та не належить позивачу, крім того, витрати на юридичні послуги по відновленню майнових прав позивача щодо вказаного майна не є шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України. Крім того, до суду не надано доказів на оплату юридичних послуг, а розмір моральної шкоди нічим не обґрунтований.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, збитками, зокрема, є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі обставини:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

В свою чергу, позивачем не доведено, а судом не встановлено жодного з вищезазначених обставин. Зокрема, позивачем не надано допустимих і достовірних доказів, які підтверджують протиправність дій відповідача; не доведено наявність шкоди по відновленню майнових прав на нерухоме майно, оскільки воно не належить та ніколи не належало позивачу, а належить на цей час ПП САНСЕТ ; не обґрунтовано наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, спричиненою йому діями реєстратора ОСОБА_2 ; не доведено вини в діях державного реєстратора ОСОБА_2 , якими позивачу була спричинена матеріальна шкода, а його права, як керівника та засновника підприємства - були порушені.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на викладені положення, суд вбачає, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Складовими елементами шкоди є: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина завдавача шкоди.

Відсутність хоча б одного з наведених складових елементів шкоди виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності. Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності, період завдання шкоди.

Отже, розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, вини, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

У пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 статті 81 ЦПК України). Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 1 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.ст. 76-80 ЦПК України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Згідно ч. 3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №3571/5 від 14.11.2017 року, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис, в якому ОСОБА_3 значиться як засновник та власник підприємства, було відновлено. Скасовано всі реєстраційні дії, здійснені щодо ПП САНСЕТ за 2016-2017 роки, в тому числі, реєстраційні дії №15561050014063032 та №15561070015063032 від 04.08.2017 року, здійснені державним реєстратором ОСОБА_2 , відповідно до яких було змінено склад засновників та керівників ПП САНСЕТ з ОСОБА_1 на ОСОБА_9

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду по справі №826/15468/17 дійсність наказу Міністерства юстиції України від 14.11.2017 №3571/5 була відновлена, а тому, на момент розгляду справи судом позивач не є учасником ПП САНСЕТ та не має прав власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 назви АДРЕСА_3 46, та, як слід, не має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті втрати вищезазначеного майна та дій державного реєстратора ОСОБА_2 .

В свою чергу, позивачем не надано допустимих та достовірних доказів, які підтверджують, що саме діями реєстратора ОСОБА_2 йому була спричинена матеріальна шкода, а його права, як керівника та засновника підприємства - були порушені.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди на його користь, оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності у нього корпоративних та майнових прав у ПП САНСЕТ ; не встановлено та не доведено протиправних дій відповідача і третьої особи та завдання ними шкоди на користь позивача; не встановлений та не доведений причино-наслідковий зв`язок між реєстраційними діями, проведеними ОСОБА_2 та втратою позивачем корпоративних та майнових прав у ПП САНСЕТ .

Окремо суд вказує, що позивач вказує на порушення третьою особою ОСОБА_2 його прав власника на майно та не довів належність відповідача. Позивач посилається на дії ОСОБА_2 , як державного реєстратора з самостійними правами та обов`язками, а не як представника відповідача. Тому суд вбачає, що позивач звернувся до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За правилами статті 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів законом покладено на сторону, яка посилається на певні обставини.

За роз`ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах № 8 від 30.05.1997 року, призначення експертизи в цивільних справах допускається як під час судового розгляду, так і в процесі підготовки до нього. У разі коли необхідність експертного висновку обумовлена обставинами, викладеними у позовній заяві, чи поданими доказами, суддя має призначити експертизу, як правило, при підготовці справи до судового розгляду, враховуючи при цьому думку осіб, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункти 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що в позовній заяві позивач не зазначив, в чому полягала спричинена йому неправомірними діями відповідача моральна шкода, та з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір такої шкоди.

Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди у визначеному ним розмірі в 300 000 грн. суд вважає необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , заявленого до Державного підприємства Центр обслуговування громадян , третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 14 629 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.

Керуючись ст. ст. 12 , 13 , 76 , 77 , 141 , 259 , 263 , 264 , 265 , 268 , 272 , 273 ЦПК України , -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП „Центр обслуговування громадян» , третя особа ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України .

Повний текст рішення виготовлений 07.10.2019 року.

Суддя А.В.Науменко

25.09.19